печерський районний суд міста києва
Справа № 757/9366/25-к
пр. 1-кс-10207/25
07 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, ГСУ ДБР ОСОБА_3 про накладення арешту, -
до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, ГСУ ДБР ОСОБА_3 , погоджене заступником начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження № 42023000000001971 від 12.12.2023.
Вказане клопотання обґрунтовує тим, що Головним слідчим управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001971 від 12.12.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 255, ч. 4 ст. 410 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюють прокурори Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора.
Так, під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на посаді начальника сховища відділу зберігання пального та мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 склад пального), тобто будучи військовослужбовцем Збройних Сил України з метою викрадення військового майна, а саме паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо тощо) створив та очолив стійку злочинну організацію, до складу якої залучив ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та інших, на даний час невстановлених досудовим розслідування осіб, при цьому ОСОБА_5 самостійно розробив та запровадив механізм викрадення такого майна, шляхом формування надлишків паливно-мастильних матеріалів (дизельного пального, мастила тощо), які відповідно до угод про державні закупівлі між ДП Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» та ПАТ «УКРНАФТА» надходять до підрозділів Збройних Сил України, зокрема до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 склад пального).
Так, встановлено, що ОСОБА_5 під час несення військової служби у невстановлений досудовим розслідуванням час та обставинах, але не пізніше лютого 2022 року, зокрема перебуваючи на посаді начальника складу паливно-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 , достеменно розуміючи, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації та військовими діями, які тривають на всій території України з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан (який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу), діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, у порушення вимог ст. ст. 19, 68 Конституції України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, використовуючи своє службове становище, у зв'язку з несенням служби на відповідній посаді вирішив створити та очолити злочинну організацію, незаконна діяльність якої буде направлена на викрадення паливно- мастильних матеріалів (дизельного пального, мастила тощо) тобто іншого військового майна шляхом зловживання службовим становищем при цьому розподіливши ролі особистої участі та участі інших осіб у створеній злочинній організації.
ОСОБА_5 розуміючи, що вказана діяльність є протиправною, має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлена тяжкими наслідками особливо в період військового стану, у зв'язку з чим вимагає чітких та узгоджених дій значної кількості людей. Маючи намір здійснювати такі діяння протягом тривалого періоду часу, спланував досягнути поставленої мети за рахунок створення і керування стійким ієрархічним об'єднанням - злочинною організацією, до складу якої в різний невстановлений на даний час період, увійшли військовослужбовці НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 склад пального), а саме: - пожежний пожежної частини, старший солдат - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , водій-вулканізаторник ремонтної майстерні, старший солдат - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , технік відділу зберігання технічних засобів служби пального, майстер-сержант - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та інші невстановлені на даний час досудовим розслідуванням особи.
Крім того, з метою реалізації та збуту викраденого військового майна, ОСОБА_5 користуючись дружніми стосунками ОСОБА_7 з приватним підприємцем ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , залучив останнього до участі у створеній ним злочинній організації.
Вищевказані особи, попередньо умисно та добровільно зорганізувались у стійке злочинне об'єднання для викрадення та подальшої реалізації паливно-мастильних матеріалів (дизельного пального, мастила тощо). Маючи єдиний план злочинних дій, розроблених ОСОБА_5 з розподілом функцій кожного з учасників злочинної групи, відомий усім її учасникам, направлений на реалізацію злочинного плану, підкоряючись під час злочинної діяльності організатору злочинної організації ОСОБА_5 , що виразилось у свідомому виконанні усіх його злочинних вказівок.
Злочинна організація очолювана ОСОБА_5 характеризувалась наступним чином:
- попередньою зорганізованістю в спільне об'єднання для вчинення злочинів, пов'язаних з викраденням паливно-мастильних матеріалів (дизельного пального, мастила тощо);
- чіткою ієрархією, яка також поєднувалась з військовою ієрархією звань та посад військовослужбовців;
- стабільністю і згуртованістю свого складу;
- розробкою та узгодженням планів та методів вчинення злочинів, пов'язаних із викраденням та подальшим збутом паливно-мастильних матеріалів (дизельного пального, мастила тощо);
- об'єднаністю злочинів єдиним планом з розподілом функції кожного із учасників групи, спрямованих на досягнення єдиної злочинної мети;
- обізнаністю усіх учасників групи з планом злочинних дій;
- наявністю загально визначених правил поведінки;
- домовленістю та готовністю до вчинення злочинів всіма членами злочинної організації у будь-який час;
- розподілом грошових коштів, отриманих від злочинної діяльності між всіма її учасниками;
Дисциплінованість учасників злочинної організації підтримувалася її ієрархічністю, тобто свідомим і беззаперечним виконанням вказівок ОСОБА_5 , як її керівника, та чітким розподілом ролей між учасниками даної організації.
В залежності від наявності особистих якостей членів злочинної організації, таких як фізичний стан, навички, вміння зорганізовано працювати в групі, керівником злочинної організації була поставлена чітка ієрархія серед учасників злочинної організації та розподілені функції між ними.
Переслідуючи мету противоправного та швидкого збагачення шляхом викрадення військового майна в період військового стану, всі вищезазначені особи добровільно погодились на участь у вказаній злочинній організації та вчинюваних нею злочинах, а також підкорились жорсткій ієрархії, визначеним правилам поведінки і дотриманням дисципліни у ній.
Відповідно до розробленого ОСОБА_5 плану злочинної діяльності, функції та задачі кожного з учасників злочинної організації були розподілені наступним чином:
ОСОБА_5 , як організатор злочинної організації, виконував наступні функції :
- з метою викрадення військового майна, а саме паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо тощо) створив та очолив стійку злочинну організацію, до складу якої залучив ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та інших, на даний час невстановлених досудовим розслідування осіб, при цьому ОСОБА_5 самостійно розробив та запровадив механізм викрадення такого майна, шляхом формування надлишків паливно-мастильних матеріалів (дизельного пального, мастила тощо), які відповідно до угод про державні закупівлі між ДП Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» та ПАТ «УКРНАФТА» надходять до підрозділів Збройних Сил України, зокрема до військової частини НОМЕР_1 (НОМЕР_2 склад пального);
- здійснював загальне керівництво та координацію діями всіх учасників злочинної організації;
- спільно з іншими учасниками організації розробляв плани вчинення злочинів, координував їх дії під час готування та вчинення кримінальних правопорушень;
- розподіляв ролі між усіма учасниками злочинної організації;
- встановлював загально визначені правила поведінки та конспірації в організації та забезпечував дотримання їх учасниками;
- розподіляв грошові кошти, які отримувались від вчинення противоправної діяльності, між учасниками організації;
- вчиняв активні дії направлені на конспірацію протиправної діяльності злочинної організації, що полягало у внесенні недостовірних даних до обліково звітних документів обігу паливно-мастильних матеріалів (дизельного пального, мастила тощо) після формування надлишків таких матеріалів;
- здійснював підбір виконавців злочинів, зокрема: осіб, серед військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 склад пального), водіїв спеціально обладнаних транспортних засобів (бензовозів) тощо;
- контролював рух грошових коштів, отриманих від протиправної діяльності злочинної організації, розподіл грошової винагороди усім учасникам злочинної організації, відведення частини зазначених грошових коштів для подальшої передачі в якості неправомірної вигоди контролюючим органам Міністерства оборони України та правоохоронним органам.
Також, встановлено, що ОСОБА_5 перебуваючи на посаді начальника сховища відділу зберігання пального та мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 склад пального), будучи військовою службовою особою, тобто з використанням службового становища та військовослужбовцем Збройних Сил України, у період воєнного стану, діючи у складі злочинної організації, як її керівник та організатор, приблизно 07 листопада 2024 року у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, маючи єдиний злочинний умисел з іншими членами злочинної організації, які діяли за попередньою змовою, з метою викрадення паливно-мастильних матеріалів (дизельного пального, мастила тощо) з метою особистого збагачення, надав вказівку водію ОСОБА_8 та іншим невстановленим на даний час військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 (НОМЕР_2 склад пального) сформувати надлишки паливно-мастильних матеріалів (дизельного пального, мастила тощо), шляхом внесення недостовірних даних до обліково звітних документів обігу таких матеріалів та в подальшому завантажити їх до спеціалізованих військових бензовозів рівномірними частинами для безперешкодного вивезення з території військової частини на менш контрольовану територію, що використовується військовою частиною для зберігання технічних засобів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 координати згідно Google Maps НОМЕР_9.
У період з 11.11.2024 по 15.11.2024 ОСОБА_5 продовжуючи свої злочинні дії з метою контролю виконання своєї вказівки зі свого мобільного телефону НОМЕР_3 здійснив декілька дзвінків на мобільний телефон НОМЕР_4 - ОСОБА_8 під час розмови з яким надав безпосередні вказівки щодо підготовки до викрадення сформованих надлишків дизельного пального.
В подальшому у період з 15.11.2024 по 17.11.2024 в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_8 та інші невстановлені на даний час військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 склад пального) з числа водіїв спеціалізованих військових бензовозів, маючи єдиний злочинний умисел з іншими членами злочинної організації, на викрадення і реалізацію військового майна (пального), на виконання незаконного наказу ОСОБА_5 перебуваючи за кермом невстановлених на даний час спеціалізованих військових бензовозах, вивезли (транспортували) з території військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 склад пального), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на іншу менш контрольовану територію, що використовується вказаною військовою частиною для зберігання технічних засобів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 координати згідно Google Maps НОМЕР_9, сформовані раніше надлишки дизельного пального у невстановленій досудовим розслідуванням кількості.
17.11.2024 близько 13.00 год. ОСОБА_5 , переслідуючи свій злочинний умисел направлений на викрадення дизельного пального, перебуваючи у м. Дубно, Рівненської області, повідомив техніка відділу зберігання технічних засобів служби пального ОСОБА_6 , щоб останній вживаючи конспіративні заходи, із застосуванням цивільного автомобіля, забрав переміщене дизельне пальне для подальшої його передачі ОСОБА_9 з метою реалізації (продажу).
Того ж дня діючі у складі злочинної організації, будучи її активними членами, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 маючи єдиний злочинний умисел з іншими членами злочинної організації, як виконавці безпосереднього викрадення військового майна, на виконання раніше наданої вказівки ОСОБА_5 , забрали раніше переміщене дизельне пальне з території, що використовується військовою частиною для зберігання технічних засобів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 координати згідно Google Maps НОМЕР_9 та бочках (каністрах, резервуарах тощо) транспортували його до невстановленого на даний час місця тимчасового зберігання.
Так, 18.11.2024 об 17.12 год. ОСОБА_9 як активний учасник злочинної організації та безпосередній пособник у викраденні військового майна, маючи єдиний злочинний умисел з іншими членами злочинної організації на виконання вказівки ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Дубно, Рівненської області зі свого мобільного телефону НОМЕР_3 здійснив дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_6 з номером НОМЕР_5 та домовився з ним про зустріч. Того ж дня близько 17.22 год. ОСОБА_9 перебуваючи за кермом транспортного засобу «Volkswagen» з номером Державної реєстрації НОМЕР_6 прибув до місця зустрічі з ОСОБА_6 у м. Дубно в районі цукрового заводу, під час якої останні домовились про спосіб та місце передачі (переливу) дизельного пального з автомобіля ОСОБА_6 до автомобіля ОСОБА_9 «Volkswagen» з номером Державної реєстрації НОМЕР_6 .
Загалом 18.11.2024 у період часу між 17.22 год. та 19.33 год. ОСОБА_6 передав для подальшої реалізації ОСОБА_9 800.00 (вісімсот) літрів військового майна, а саме - дизельного пального.
В свою чергу ОСОБА_9 на виконання вказівки ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці збув вказані викрадені 800.00 (вісімсот) літрів військового майна, а саме - дизельного пального, та отримані грошові кошти від їх реалізації у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб передав ОСОБА_10 для подальшої передачі ОСОБА_5 з метою розподілу їх між всіма учасниками злочинної організації.
Загалом впродовж листопада 2024 року по січень 2025 року за аналогічною схемою, учасниками очолюваною ОСОБА_5 злочинної організації викрадено військового майна (дизельного пального) у загальній кількості 6 158, 00 (шість тисяч сто п'ятдесят вісім) літрів дизельного пального.
Ураховуючи вищевказане, відповідно до ст. ст. 40, 42, 276, 277, 278 КПК України, слідчим за погодженням з прокурором 26.02.2025 здійснено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України, а саме в участі в злочинній організації та у викрадені військовослужбовцем паливно-мастильних матеріалів, тобто іншого військового майна шляхом зловживання службовим становищем, вчиненого злочинною організацією повторно в умовах воєнного стану: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
До ОСОБА_7 у випадку засудження за ч. 2 ст. 255 КК України, може бути застосовано виключно покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк від восьми до тринадцяти років з конфіскацією майна.
Опрацюванням відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру транспортних засобів встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_7 наявно право приватної власності на наступні об'єкти рухомого, нерухомого майна:
- 1/3 спільної частки квартири, загальною площею 70,3 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 1804313756103);
- Транспортний засіб марки VOLKSWAGEN LT 35 номерний знак НОМЕР_6 , VIN НОМЕР_7 , власником якого, являється дружина ОСОБА_11 , та в постійному користуванні перебуває у ОСОБА_10
- Транспортний засіб марки BMW X5 номерний знак НОМЕР_8 , власником якого являється ОСОБА_7 .
Положення ст. 368 ЦК України також наголошують, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Метою накладення арешту на майно у даному випадку є забезпечення можливої конфіскації майна як покарання у разі визнання винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України.
В судове засідання слідчий, прокурор не з'явився, про причини своєї неявки не повідомили. Слідчий подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність та зазначив, що клопотання підтримує в повному обсязі.
В судове засідання власник майна не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся шляхом вручення повістки слідчому, про причини своєї неявки не повідомив, власну правову позицію не виклав.
На підставі ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів на підставі ч. 1 ст. 107 КПК України не здійснювалась.
Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення прокурора та заперечення адвокатів, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
А також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Частиною 2 ст. 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно ч. 1 ст. 59 КК України конфіскація майна - це покарання, що полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, є власністю засудженого, якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена у випадках, спеціально передбачених в особливій частині цього Кодексу.
Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Дослідивши надані матеріали, враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК України наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України, наявність даних про належність майна, на яке слідчий просить накласти арешт, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання, накласти арешт на майно, оскільки вважає наявні передбачені ст. 170 КПК України підстави для його накладення, та заборонити розпоряджатися та використовувати зазначене майно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, ГСУ ДБР ОСОБА_3 про накладення арешту - задовольнити.
Накласти арешт, в рамках кримінального провадження №42023000000001971 від 12.12.2023, на майно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, заборонивши відчужувати наступне майно:
- 1/3 спільної частки квартири, загальною площею 70,3 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 1804313756103);
- Транспортний засіб марки VOLKSWAGEN LT 35 номерний знак НОМЕР_6 , VIN НОМЕР_7 , власником якого, являється дружина ОСОБА_11 , та в постійному користуванні перебуває у ОСОБА_10
- Транспортний засіб марки BMW X5 номерний знак НОМЕР_8 , власником якого являється ОСОБА_7 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1