08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
1-кс/381/586/25
381/2616/25
Ухвала
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
15 травня 2025 року слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 , розглянувши матеріали клопотання старшого слідчого слідчого відділу відділення поліції № 3 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12025111460000180, відомості про яке внесено до ЄРДР 14.05.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
встановив:
На розгляд слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу відділення поліції № 3 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12025111460000180, внесеному до ЄРДР 14.05.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні СВ ВП № 3 Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111460000180 від 14.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Згідно посилань слідчого, як ініціатора клопотання, відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України.
У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 26/2025 на території України продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
ОСОБА_4 розуміючи, що на території України введено воєнний стан, вчинив злочин за наступних обставин.
Так, він 13 травня 2025 року, близько 19 години 35 хвилин, рухаючись по вулиці Нова, що в селищі Глеваха, Фастівського району, Київської області побачив незнайому жінку, яка йшла вздовж дороги в його напрямку та в цей час у нього виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна.
Далі, ОСОБА_4 діючи умисно та з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи потворно, підійшов до потерпілої ОСОБА_7 та схопив її обома руками за сумку, яку остання тримала в руках і з силою смикнув, внаслідок чого потерпіла впала на асфальтне покриття дороги та відчула фізичний біль в області ніг, а отже застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, та продовжуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_4 висмикнув з рук останньої сумку, в середині якої знаходилися грошові кошти в сумі 320 (триста двадцять) гривень, мобільний телефон марки «Vivо», моделі «V2027».
Після вчиненого, ОСОБА_4 з місця злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_8 матеріальної шкоди та фізичного болю.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчинені відкритого викрадення чужого майна (грабежі), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
14.05.2025 року ОСОБА_9 був затриманим об 02 годині 38 хвилин.
14.05.2025 року ОСОБА_4 слідчим за погодженням з прокурором повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні прокурор зазначене клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення цією особою, фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкості та доведеного існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України. При цьому прокурор наголосив, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, крім того, з огляду на те, що кримінальне правопорушення вчинене із застосування насильства, визначення розміру застави є недоцільним.
Слідчий, як ініціатор клопотання, підтримав висловлені прокурором доводи, зазначив, що підозрюваний вже відбував покарання за вчинення корисливого злочину та після відносно недовготривала проміжку часу від дати звільнення з місць позбавлення волі вчинив новий корисний злочин, що доводить існування обґрунтованого ризику продовження подальшої протиправної поведінки підозрюваного і, як наслідок, не можливість попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, якщо відносно підозрюваного буде застосованим більш м'який запобіжних захід.
В судовому засіданні підозрюваний частково заперечував проти застосування запобіжного заходу, зі змісту його пояснень слідує, що він не заперечує фактичних обставин події, описаних в клопотанні про обрання запобіжного заходу. При цьому, підозрюваний просив застосувати відносно нього домашній арешт.
На уточнюючі питання слідчого судді повідомив, що малолітніх утриманців не має, не одружений, проживає з тіткою, офіційно не працює, однак відносно нього розпочато процедуру мобілізації, підозрюваний проходив навчання, після якого втік, однак не може конкретизувати, чи був виданим наказ про зарахування його до штату військової частини, як не може надати підтверджувальних документів з приводу проведення процедури мобілізації.
Підозрюваний уточнив, що на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, з його слів психічними хворобами не страждає.
Підозрюваний не заперечував, що під час заволодіння майном потерпілої застосовував до неї насильство у спосіб вчинення інтенсивних ривків сумки, від чого потерпіла, продовжуючи утримувати сумку, впала додолу.
Підозрюваний стверджував, що у випадку застосування до нього домашнього арешту, він матиме джерела для існування, так як йог утримуватиме тітка.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 частково заперечував проти клопотання прокурора, підтвердив, що не має заперечень з приводу обґрунтованості підозри та обставин вчинення кримінального правопорушення, зазначених в клопотанні слідчого, проте вважає, що зазначені в клопотанні ризики можуть свідчити про необхідність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Зокрема, захисник вважає, що належна процесуальна поведінка підозрюваного буде досягнутою і в тому випадку, якщо буде застосованим більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник наголошував, що підозрюваний не буде тиснути на потерпілу та свідків, особи яких на даних момент не встановлені, буде з'являтись за першим викликом до правоохоронних органів.
Заслухавши доводи і міркування прокурора і слідчого, підозрюваного та захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до переконання щодо необхідності задоволення клопотання та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зокрема, в частині 1 статті 176 КПК України визначений перелік запобіжних заходів, що можуть бути застосованими до підозрюваного чи обвинуваченого. Серед них - особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Згідно приписів частини 3 статті 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно частини 4 цієї статті, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно приписів частини 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно приписів частини 1 статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно приписів частини 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, за виключенням застосування цього запобіжного заходу під час дії воєнного стану до підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні злочинів згідно переліку, вказаного в статті 176 КПК України.
Згідно приписів частини 2 статті 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
до особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом IX-2 цього Кодексу.
Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 3 цієї статті, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
В частині 4 статті 183 КПК України визначений перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави, застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, зокрема, у випадку вчинення злочину із застосуванням насильства.
Згідно приписів частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно приписів частини 1 статті 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про:
кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа;
обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу;
обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу;
посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини;
запобіжний захід, який застосовується.
Згідно приписів частини 4 цієї статті, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Згідно приписів частини 1 статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Аналізуючи клопотання про застосування запобіжного заходу та додані до нього документи та враховуючи зміст пояснень прокурора, підозрюваного, захисника, слідчий суддя, перш за все, вважає за необхідне зосередитись на дослідженні питання доцільності застосування запобіжного заходу, а потім, у випадку наявності правових та фактичних підстав для його застосування, вирішити питання щодо обрання запобіжного заходу конкретного виду.
Отже, в контексті процитованих вище приписів ч. 1, 2 статті 177, ч. 1 ст. 194 КПК України, для вирішення питання можливості застосування запобіжного заходу, необхідним є встановлення обґрунтованості підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може вчинити наступні дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Вказані висновки наведенні в рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
Зміст наданих стороною обвинувачення матеріалів свідчить про достатність доказів для висновку про ймовірну причетність особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а отже виправдовує можливість застосування до неї певних обмежень для забезпечення належної процесуальної поведінки, попередження вчинення нових правопорушень та забезпечення реалізації цілей і завдань кримінального провадження.
Про ймовірну причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого злочину та наявність між цієї особою і вчиненим кримінальним правопорушенням об'єктивного зв'язку, свідчить: протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 від 14.05.2025; протокол проведення впізнання за фотознімками від 14.05.2025; протоколом огляду речей від 14.05.2025; протоколом огляду предмету від 14.05.2025; протоколом проведення слідчого експерименту за участі поте рпілої від 14.05.2025; протоколом слідчого експерименту за участі підозрюваного від 14.05.2025; інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Отже, в даному випадку підозра є обґрунтованою та виправдовує необхідність застосування запобіжного заходу. При цьому, слідчий суддя зауважує, що факт обґрунтованості підозри в судовому засіданні не заперечували підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник,.
Також, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого правопорушення, яке є тяжким злочином та за яке передбачено позбавлення волі на строк від семи до десяти років, особу підозрюваного, який не має міцних соціальних зв'язків та на утриманні нікого не має, офіційно не працевлаштований та не отримує офіційних доходів, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризиків вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а саме ризиків переховування від органів досудового розслідування і суду та незаконного впливу на потерпілу, орієнтовне місце проживання якої відоме підозрюваному.
Про існування ризику переховування від органу досудового розслідування і суду свідчить, зокрема, усвідомлення підозрюваним невідворотності покарання у вигляді позбавлення волі у випадку доведення його вини та відсутність, як стримуючого фактору, міцних соціальних зв'язків в останнього та місця роботи.
Також, з огляду на відсутність в підозрюваного офіційного місця роботи і не повідомлення ним джерел отримання коштів, наявність непогашеної та не знятої судимості за вчинення злочину з корисливих мотивів та, враховуючи відносно нетривалий строк від дати звільнення засудженого з місць позбавлення волі до дати ймовірного вчинення нового корисливо-насильницького злочину, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.
Вказані вище обставини слідчий суддя вважає достатніми для застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Визначаючи конкретний вид запобіжного заходу, що має бути застосованим до підозрюваного, слідчий суддя враховує наступні обставини та правові норми, що мають бути застосованими при вирішенні цього питання.
Так, згідно приписів статті 28 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів статті 5 Європейської конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом;
законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;
затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;
законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;
законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Згідно роз'яснень, викладених в пункті 3 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження стоків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства», взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належної поведінки.
Згідно положень пункту 13 цієї Постанови, обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно позиції, висловленої у Рішенні ЄСПЛ по справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Зміст наведених правових норм та роз'яснень, свідчить про те, що можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена винятковими випадками, коли інші, більш м'які запобіжні заходи, не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного чи обвинуваченого та унеможливити ризики його втечі чи перешкоджання кримінальному провадженню.
При цьому, право на особисту свободу презюмується, і для спростування цієї презумпції повинні бути наведені вагомі аргументи щодо існування публічного інтересу для тримання особи під вартою.
В даному випадку, встановлені під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 186 КК України, а тяжкість злочину і вид покарання, яке може бути застосованими до підозрюваного у випадку визнання його винним, істотно підвищують ризики його переховування від органів досудового розслідування і суду.
При цьому, можливість настання таких ризиків розцінюється, як найбільш вірогідний варіант поведінки підозрюваного.
Тому, більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Крім того, враховуючи дані про особу підозрюваного, в тому числі відсутністю в останнього легальний джерел заробітку та роботи, існує доведений та обґрунтований ризик продовження злочинної діяльності, усунення цього ризику у випадку застосування більш м'яких запобіжних заходів не виглядає можливим.
Отже, до підозрюваного має бути застосованим запобіжних захід у вигляді тримання під вартою і, враховуючи тимчасовий характер такого запобіжного заходу, відповідний рівень втручання в право особи на особисту недоторканість, цей захід не матиме надмірно обтяжливого характеру та забезпечить досягнення публічного інтересу щодо реалізації цілей і завдань кримінального провадження.
Далі, керуючись приписами частини 3, 4 статті 183 КПК України, враховуючи встановлені під час досудового розгляду клопотання обставини, характер вчиненого злочину та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання щодо відсутності підстав для застосування застави, як альтернативного запобіжного заходу для підозрюваного, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що інкриміноване діяння з великим ступенем вірогідності вчинене із застосуванням насильства.
В судовому засіданні було досліджено протокол затримання від 14 травня 2025 року, згідно якого час фактичного затримання - 02 години 38 хвилин 14 травня 2025 року. Час і дату затримання, що зазначені в протоколі затримання підозрюваного, ОСОБА_4 підтвердив в судовому засіданні.
Отже, у відповідності до приписів частини 2 статті 197 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту затримання, з 02 години 38 хвилин 14 травня 2025 року.
Враховуючи вище наведене, керуючись приписами статті 176, 177, 178, 183, 194, 196 КПК України, -
Постановив:
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу відділення поліції № 3 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025111460000180, внесеному до ЄРДР 14.05.2025, про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глеваха Фастівського району Київської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, дітей та осіб похилого віку на утриманні не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Києво-Святошинського районного суду від 22.07.2020, за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком 4 роки, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 13 липня 2025 року до 02 години 38 хвилин.
На підставі приписів частини 3, 4 статті 183 КПК України розмір застави для підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не визначати.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Повний текст ухвали складений 16 травня 2025 року.
Ухвала щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1