Справа №197/1249/24
провадження №2/197/199/25
Широківський районний суд Дніпропетровської області
22 квітня 2025 року
приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Гері О.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Слобідської Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою представниці позивачки Мірошниченко Марини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
Представниця позивачки ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ сумісного майна подружжя, мотивуючи його тим, що позивачка ОСОБА_1 знаходилася в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 05.02.2016, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Широківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №9. Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 19.01.2024 у справі №197/908/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 було розірвано. За час перебування у шлюбі сторони придбали нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений будинок з надвірними будівлям розташований на земельній ділянці, площею 0,1500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 1225855100:01:007:0210, що знаходиться у користуванні власника житлового будинку. Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.07.2021, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Токмаковим А.Б., зареєстрованим в реєстрі за №402, право власності на житловий будинок з надвірними будівлям за вказаною вище адресою набуте ОСОБА_2 . Позивачка стверджує, що вищезазначене майно було придбане за рахунок спільно заощаджених коштів подружжя і коштувало 115 772 грн. Право власності на вказаний житловий будинок зареєстроване у Державному реєстрі речових прав нерухоме майно 22.07.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1224473012258. Оціночна вартість вищезазначеного житлового будинку станом на 24.12.224 складає 263 300 грн, що підтверджується звітом про оціночну вартість об'єкті нерухомості, виконаним ФОП ОСОБА_4 . Враховуючи вищевикладене позивачка простить суд припинити право спільної сумісної власності сторін на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частку об'єкту нерухомого майна: житлового будинку за вказаною адресою, який складається з житлового будинку та надвірних будівель та споруд. Визнати за відповідачем, ОСОБА_2 , право вланості на 1/2 частку об'єкту нерухомого майна: житлового будинку за вказаною адресою, який складається з житлового будинку та надвірних будівель та споруд.
Позивачка та її представниця в судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.02.2016, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Широківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області від 05.02.2016, актовий запис №9. Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 19.01.2024 у справі №197/908/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 було розірвано.
За час перебування у шлюбі сторони придбали нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 44,4 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, та надвірних будівель та споруд: сараю Б, літньої кухні В, погребу Г, вбиральні Д, №1 огорожі, №2 воріт з хвірткою, І - замощення, ІІ - водоколонка.
Зазначений будинок з надвірними будівлям розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 1225855100:01:007:0210, що знаходиться у користуванні власника житлового будинку.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.07.2021, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Токмаковим А.Б., зареєстровано в реєстрі за №402, право власності на житловий будинок з надвірними будівлям за адресою: АДРЕСА_1 , набуте ОСОБА_2 .
Право власності на вказаний житловий будинок зареєстроване у Державному реєстрі речових прав нерухоме майно 22.07.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1224473012258. Оціночна вартість вищезазначеного житлового будинку станом на 24.12.224 складає 263 300 грн, що підтверджується звітом про оціночну вартість об'єкті нерухомості, виконаним ФОП ОСОБА_4 .
Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім наведеного вище договору, врегульовані нормами Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Конституції України, Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України, Земельним кодексом України.
Так, відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.18 СК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Положеннями ст.158 ЗК України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.
Згідно із ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За змістом положень ст.41 Конституції України, ст.ст.179, 181, 316, 317, 319, 321, 328, 373, 374, 380 ЦК України, ст.ст.40, 78-81, 86, 87, 89 ЗК України правом власності є право особи на річ (нерухоме майно, різновидами якого є житловий будинок, земельна ділянка, рухоме майно, різновидом якого є транспортні засоби), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Об'єктом права власності, зокрема спільної сумісної/часткової, може виступати таке нерухоме майно як житловий будинок та земельна ділянка, на якій розташований цей житловий будинок, призначена для його обслуговування, а також рухоме майно, різновидом якого є транспортний засіб.
При цьому законодавство, чинне як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент розгляду даної справи, у положеннях ст.ст.377, 381 ЦК України, ст.ст.40, 120 ЗК України закріплювало і закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди), а отже і правовідносини з приводу реалізації власником/співвласником свого речового права на таке нерухоме майно має відбуватись у комплексі та взаємозв'язку відносно обох цих об'єктів права власності.
Нормою ст.355 ЦК України визначено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Положеннями ст.356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до ст.ст.368, 369 ЦК України, ст.63 СК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За змістом норм ст.ст.60, 61, 68 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
За змістом положень ст.ст.69, 70 СК України, ст.372 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно із ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Нормою ст.364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Згідно з ст.370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст.364 цього Кодексу.
Відповідно до пп.2, 3, 5 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.
Так, наведене вище судом чинне законодавство надає право подружжю на поділ належного їм майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, в добровільному порядку за взаємною згодою за рішенням самого подружжя або в судовому порядку за наявності спору між подружжям. Такий поділ майна може відбуватись як під час шлюбу, так і після його розірвання, оскільки само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі приватної (роздільної) власності або спільної часткової власності подружжя. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб, за винятком того майна, яке згідно із законом не може належати подружжю (виключене з цивільного обороту). При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї, якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування. Поділ неподільних речей, тобто тих, які неможливо поділити в натурі, проводиться в ідеальних частках, або неподільна річ присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. При поділі майна подружжя суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, дійсну вартість такого майна станом на час розгляду справи в суді, з'ясувавши в першу чергу час придбання зазначеного майна, оскільки нормами сімейного законодавства встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Презумпція віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Разом з тим, ця презумпція може бути спростована, й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на його/її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Отже, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 44,4 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, та надвірних будівель та споруд: сараю Б, літньої кухні В, погребу Г, вбиральні Д, №1 огорожі, №2 воріт з хвірткою, І - замощення, ІІ - водоколонка, відповідно до ст.60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.
Таким чином, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому розділяє спірний будинок за вказаною вище адресою на дві рівні частини.
Що стосується витрат на правову допомогу адвоката, то суд зазначає наступне.
За положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"(далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Цей Закон визначає, що видами правової допомоги - є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
За змістом положеньст.29 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.
Відповідно до частин першої, другоїст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність "гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому Законом порядку.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
В матеріалах справи не містяться докази витрат на правничу допомогу.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволені цієї частини позовних вимог.
Згідно з чч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У матеріалах справи наявна квитанція про сплату позивачкою судового збору у розмірі 1316,50 грн за подання до суду позову.
Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі та відповідач до початку розгляду справи по суті позов визнав, з відповідача на користь позивачки слід стягнути суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 658,25 грн та повернути позивачки з державного бюджету 50 відсотків судового збору у сумі 658,25 грн, сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст.ст.12, 81, 263-265, 341, 342, 372 ЦПК України, суд
Позов представниці позивачки Мірошниченко Марини Володимирівни (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), яка діє в інтересах ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 44,4 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, та надвірних будівель та споруд: сараю Б, літньої кухні В, погребу Г, вбиральні Д, №1 огорожі, №2 воріт з хвірткою, І - замощення, ІІ - водоколонка.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 44,4 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, та надвірних будівель та споруд: сараю Б, літньої кухні В, погребу Г, вбиральні Д, №1 огорожі, №2 воріт з хвірткою, І - замощення, ІІ - водоколонка.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 44,4 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, та надвірних будівель та споруд: сараю Б, літньої кухні В, погребу Г, вбиральні Д, №1 огорожі, №2 воріт з хвірткою, І - замощення, ІІ - водоколонка.
Стягнути з ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 658 (шістсот п'ятдесят вісім) грн 25 коп.
Повернути ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору у сумі 658 (шістсот п'ятдесят вісім) грн 25 коп., сплаченого при подані позову платіжна інструкція №0.0.4095332836.1 від 26.12.2024 року.
В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5) підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Повний текст рішення складений 02.05.2025 року.
С у д д я: О.Г. Геря