Справа № 214/2875/25
3/214/1358/25
Іменем України
15 травня 2025 року, суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Сіденко С.І., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
21.03.2025 року о 14 год. 35 хв. в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області по вул. Покровська, буд. 29Б, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat днз НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку на місці за допомогою газоаналізатора Драгер та в мед. закладі з метою встановленні стану алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 відмовився. При цьому двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП. Зафіксовано на «Ксіомі», нагрудні відеореєстратори 475366, 471838.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку, безпосередньо працівниками поліції на місці складання протоколу, даними на офіційному сайті суду які є у відкритому доступі однак до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, письмових заперечень проти протоколу про адміністративне правопорушення та клопотання про відкладення розгляду справи не надіслав.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001, в п. 53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Приймаючи до уваги, що судом вжито необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 у судовому засіданні, справа призначалася до розгляду, порушник не з'явився до суду, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, причини їх неявки до суду визнано неповажними. З метою дотримання розумного строку розгляду справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , оскільки положення ч. 2 ст. 268 КУпАП не містять імперативного припису щодо обов'язкової його участі в судовому засіданні під час розгляду даної категорії справ.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, оглянувши відеозаписи на DVD-R диску, надавши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
В розумінні ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджується письмовими доказами по справі, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 277658 від 21.03.2025, в якому зазначені обставини його вчинення: час, місце, спосіб та які норми закону порушені ОСОБА_1 ,
-постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі;
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
-рапортом інспектора який склав протокол,
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 21.03.2025;
-роз'ясненням про відсторонення від керування транспортним засобом;
-даними щодо неодноразового притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;
-карткою обліку адміністративного правопорушення.
Відповідно до довідки з національної автоматизованої інформаційної системи України ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 .
Дослідженням відеозаписів з нагрудних відео реєстраторів поліцейських, встановлено, що вони містять фіксацію обставин зупинення працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі та складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і фіксацію обставин зупинення працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , та складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення
Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення як особою, яка неодноразово протягом року піддавалася адміністративному стягненню за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, підтверджується відомостями з бази ARMOR та наявними рішенням судів в державному реєстрі судових рішень які є в загальному доступі.
Диспозиція ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Приймаючи до уваги викладене, суд робить висновок про доведеність вини правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан. Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.
Обираючи вид і міру стягнення, суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує особу ОСОБА_1 його ухилення від явок до суду, систематичне вчинення аналогічних правопорушень, явне зневажливе ставлення до встановленого порядку керування транспортними засобами, суспільну небезпечність адміністративного проступку, який створює небезпеку і загрозу як його здоров'ю та життю, так і інших учасників дорожнього руху, неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності за допущення інших порушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тому вважає за необхідне піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в межах санкції ч. 3 ст.130 КУпАП.
На переконання суду, таке стягнення відповідно до вимог ст. 23 КУпАП буде справедливим, достатнім та оправданим метою застосування стягнення, що також узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 33 рішення № 17888/12 у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 КУпАП, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.
Тобто, за змістом вищезазначеного, оплатному вилученню підлягає лише той предмет чи об'єкт адміністративного правопорушення, власником якого є сам правопорушник.
Оскільки до матеріалів справи додано документи, які підтверджують іншого власника транспортного засобу Volkswagen Passat днз НОМЕР_1 , відтак, суд дійшов висновку, що при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, питання про оплатне вилучення транспортного засобу вирішити неможливо.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 24, 27, 33-35, 40-1, ч. 3 с. 130, 245, 280, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, суд, -
Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя Сіденко С.І.