Справа № 185/13817/24
Провадження № 2/185/2355/25
02 травня 2025 року м. Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Бабія С. О., за участю секретаря судового засідання Вакули В. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мельника Олександра Івановича, про визнання права власності, -
Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулися до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . У позовній заяві позивачі зазначили, що спірне майно належить їм на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 15.01.1996 року на підставі розпорядження Фонду міського комунального майна від 09.01.1996 № 2059, за яким ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали власниками квартири у рівних частках (по 1/3 кожному).
Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, претендує на її частку в порядку спадкування за законом.
Позивачі вказали, що через тимчасову окупацію м. Рубіжне та відсутність доступу до архівів Рубіжанського БТІ державний реєстратор не може внести відомості про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Звернення до нотаріуса Мельника О. І. завершилося відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, що підтверджують право власності спадкодавця, у зв'язку з чим позивачі змушені звернутися до суду.
Ухвалою суду від 26.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Ухвалою від 03.04.2025, враховуючи предмет спору, пов'язаний зі спадкуванням, суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Позивачі та їх представник у судове засідання не з'явилися, у позовній заяві просили розглянути справу за їхньої відсутності. Відповідач, Рубіжанська міська військова адміністрація, у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнано в повному обсязі. У відзиві зазначено, що право власності позивачів на спірну квартиру підтверджується наявними доказами, а за статтею 392 ЦК України суд може визнати вже наявне право власності, набуте на законних підставах у 1996 році, та додатково частку ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом.
Відповідач підкреслив, що через окупацію м. Рубіжне та втрату доступу до архівів БТІ визнання права власності в судовому порядку є єдиним можливим способом реалізації прав позивачів.
Третя особа, приватний нотаріус Мельник О. І., у судове засідання не з'явився, пояснень не подав, був належним чином повідомлений.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом ст. 5 ЦПК України суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Оцінивши докази по справі, суд вважає, що вимоги позивачів підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15.01.1996, виданого на основі розпорядження Фонду міського комунального майна від 09.01.1996 № 2059, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у рівних частках (по 1/3 кожному). Згідно з технічним паспортом, квартира розташована на четвертому поверсі п'ятиповерхового будинку, має загальну площу 44,00 кв. м, житлову площу 28,90 кв. м і складається з двох житлових кімнат, кухні, ванної кімнати, вбиральні та коридору.
Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина. Відповідно до частини 1 статті 1261 ЦК України, позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , спадкоємці першої черги за законом, звернулися із заявою до нотаріуса. Матеріалами справи підтверджено, що інших спадкоємців першої черги немає, а позивач ОСОБА_1 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини в установлений законом шестимісячний строк (спадкова справа № 8/2022, № 69860437 у Спадковому реєстрі), ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за законом або заповітом може прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини становить шість місяців з дня відкриття спадщини.
Позивач ОСОБА_1 своєчасно подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 348/618/15-ц (провадження № 61-9592св19), прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління чи володіння спадковим майном може підтверджуватися письмовими доказами, зокрема довідками, що засвідчують користування майном, або іншими документами, які підтверджують управління чи володіння спадковим майном.
У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 631/1153/13-ц (провадження № 61-26750св18) зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, а дії спадкоємця з управління, розпорядження чи користування майном свідчать про прийняття спадщини.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на момент розгляду справи. Територія м. Рубіжне з 13.05.2022 є тимчасово окупованою, що підтверджується Переліком територій, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309. У зв'язку з цим доступ до архівів Рубіжанського БТІ відсутній, що унеможливлює адміністративне внесення відомостей про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 41 Конституції України, право власності є непорушним, а кожна особа має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно з частиною 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частина 1 статті 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів, і вважається правомірно набутим, якщо інше не встановлено судом.
Стаття 392 ЦК України зазначає, що власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою або у разі втрати документа, який його засвідчує. У даному випадку право власності позивачів набуто законно в 1996 році, що підтверджується свідоцтвом про право власності, а визнання цього права судом необхідне для його реалізації в умовах відсутності доступу до реєстрів.
Щодо спадкування, стаття 1216 ЦК України визначає спадкування як перехід прав та обов'язків від спадкодавця до спадкоємців. Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права, що належали спадкодавцеві на момент смерті.
Частина 1 статті 1296 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, а у разі відмови нотаріуса - звернутися до суду.
Частина 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлює, що права на нерухоме майно, які виникли до 1 січня 2013 року, є дійсними за умови їх реєстрації відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення, або якщо на той час реєстрація не була обов'язковою. У 1996 році державна реєстрація прав на нерухомість у сучасному вигляді не була передбачена, а свідоцтво про право власності є достатнім доказом набуття права.
Суд зазначає, що визнання відповідачем позову, викладене у відзиві від 15.01.2025, не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Відповідно до частини 4 статті 200 та частини 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Оскільки інших способів визнати та зареєструвати право власності позивачів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в умовах окупації не існує, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, статтями 316, 317, 319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1296 ЦК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,00 кв. м, житловою площею 28,90 кв. м.
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,00 кв. м, житловою площею 28,90 кв. м.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,00 кв. м, житловою площею 28,90 кв. м, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно до порядку і строків, визначених статтею 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С. О. Бабій