Справа № 185/475/25
Провадження № 2/185/2681/25
30 квітня 2025 року м. Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Бабія С.О., за участю секретаря судового засідання Вакули В.С., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради, третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу,
13.01.2025 р. до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради, за участю третьої особи - Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 з 04 жовтня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 04 жовтня 2005 року він проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , ведучи спільне господарство, маючи взаємні права та обов'язки. Позивач і ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 20 вересня 1975 року по 06 травня 1985 року, після чого підтримували сімейні відносини без реєстрації шлюбу. Після смерті ОСОБА_2 23 грудня 2023 року позивач звернувся до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак отримав відмову через відсутність документів, що підтверджують родинні відносини чи факт спільного проживання однією сім'єю. Позивач організував поховання ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про смерть для отримання допомоги на поховання та рахунком-замовленням № 212-Д. Позивач просить встановити факт проживання однією сім'єю для реалізації спадкових прав, оскільки інших спадкоємців немає.
Позивач просив розглядати справу без його участі. Відповідач та третя особа подали заяви про розгляд справи без участі їхніх представників, відзиву на позов не надали, просили розглядати справу без їхньої участі.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
При цьому предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов, вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав чи законних інтересів позивача.
Оцінивши докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача мають бути задоволеними з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 вересня 1975 року по 06 травня 1985 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 18, 23). Після розірвання шлюбу позивач і ОСОБА_2 підтримували сімейні відносини, проживаючи однією сім'єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , з 04 жовтня 2005 року до смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Факт спільного проживання підтверджується Актом про фактичне проживання від 12.12.2024, складеним ОСББ «Верстатобудівників, 2», який засвідчує, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхній син ОСОБА_3 проживали разом за вказаною адресою з жовтня 2005 року до моментів смертей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідно. Акт підписано сусідами ОСОБА_4 (кв. АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_5 (кв. АДРЕСА_3 ), які підтвердили спільне проживання позивача та ОСОБА_2 .
Додатково факт спільного проживання підтверджується організацією позивачем поховання ОСОБА_2 , що засвідчується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про смерть № 00042873340 від 25.12.2023 та рахунком-замовленням № 212-Д. Позивач також зазначив, що разом із ОСОБА_2 вони регулярно відвідували матір позивача, ОСОБА_6 , у с. Кочережки до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , що побічно підтверджується заповітом матері позивача.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 25.12.2023, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач 13.02.2024 подав заяву до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, на підставі чого заведено спадкову справу № 124/2024, зареєстровану в Спадковому реєстрі за № 7198791. Однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, що підтверджують родинні відносини.
Судом встановлено, що інших спадкоємців ОСОБА_2 немає. Спільні діти сторін - ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ) - померли до відкриття спадщини (а.с. 19, 22). Заповіту ОСОБА_2 не складала, що підтверджується матеріалами витребуваної спадкової справи № 124/2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України), сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Згідно з ч. 4 ст. 3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Однак, згідно з ч. 1, 2 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Згідно зі ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999, сім'ю складають, зокрема, особи, які постійно проживають разом і ведуть спільне господарство.
Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 у справі № 552/3164/21 вказав, що для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу необхідно довести спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов'язків, що характерні для сімейних відносин.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Джонстон проти Ірландії» від 18.12.1986, заява № 9697/82, §11, 55 (b), 56 ( «JOHNSTON AND OTHERS v. IRELAND») вказувалося, що заявники проживали разом близько п'ятнадцяти років, становлять «сім'ю» для цілей статті 8. Таким чином, вони мають право на її захист, незважаючи на те, що їхні відносини існують поза шлюбом, при цьому стаття 8 застосовується до «сімейного життя» «незакононародженої» сім'ї так само, як і до «законної» сім'ї.
Суд вважає, що надані позивачем докази, зокрема Акт про фактичне проживання від 12.12.2024, свідчення сусідів, організація позивачем поховання, підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 04 жовтня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач і ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, що відповідає ознакам сім'ї за ст. 3 СК України. Період спільного проживання (понад 18 років) значно перевищує мінімальний п'ятирічний строк, передбачений ст. 1264 ЦК України, для спадкування у четвертій черзі.
Оскільки інших спадкоємців немає, а заповіту ОСОБА_2 не складала, позивач має право на спадкування за законом у четвертій черзі на підставі встановлення факту спільного проживання. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність підтвердження спільного проживання зумовила звернення позивача до суду, що є належним способом захисту його прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 04 жовтня 2005 року по 23 грудня 2023 року підтверджується доказами, відповідає вимогам закону та має правове значення для реалізації спадкових прав позивача.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 315, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка
померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 04 жовтня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач: Павлоградська міська рада, місцезнаходження: м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 95, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 33892721.
Третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, місцезнаходження: м. Павлоград, вул. Харківська, буд. 114, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 02891115.
Суддя С. О. Бабій