14.05.2025 Єдиний унікальний номер 205/5853/25
Провадження № 2/205/3299/25
14 травня 2025 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Мадьонової Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що їй стало відомо про наявність виконавчого напису № 37866 від 17 листопада 2020 року, що видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з неї на користь відповідача АТ «ПУМБ», як правонаступнику ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», заборгованість у розмірі 780 380,43 грн. На підставі вчиненого виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. було відкрито виконавче провадження № 64257797, про існування якого вона дізналася лише в березні 2025 року коли заблокували її банківську кредитну картку. Посилається на те, що вона ніколи не укладала кредитних договорів ні з АТ «ПУМБ», ні з ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», та не отримувала від них коштів. Вважає, що нотаріус не мав законних підстав для вчинення виконавчого напису, у зв'язку з тим, що відповідачем не надано документів, які б підтверджували безспірність заявленої до стягнення суми заборгованості. Вчинення виконавчого напису суперечить приписам ст. 88 Закону України «Про нотаріат», а тому вважає, що виконавчий напис № 37866 від 17 листопада 2020 року, який виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із чим просила визнати виконавчий напис № 37866 від 17 листопада 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. таким, що не підлягає виконанню, а також покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалами судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2025 року задоволено клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 37866 від 17 листопада 2020 року, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач надала суду заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Від представника відповідача Марущак О.М. було надано клопотання про визнання позовних вимог в якому просила задовольнити позовні вимоги в частині визнання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з АТ «ПУМБ» 50 % відсотків від суми судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, а також розглянути справу без участі їх представника за наявними в справі матеріалами.
Треті особи у судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст.128 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, будь-яких клопотань не надали, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази та виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинений виконавчий напис № 37866 про звернення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 26250019172676 від 17 червня 2013 року, який укладений між ОСОБА_1 та АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є АТ «ПУМБ», на загальну суму у розмірі 78 380,43 грн. (а. с. 9).
Судом встановлено, що 25 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. в межах виконавчого провадження № 64257797 було відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису № 37866 від 17 листопада 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості в розмірі 78 380,43 грн. за ВД: 78 630,43 грн. (а. с. 13-14).
Згідно з ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.
Пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Виходячи з положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. В пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідчені угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до п. п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною.
Отже, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
З урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, що зазначено в правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України у справі №6-887цс17 від 05 липня 2017 року.
Водночас, відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, суд обмежений у можливостях перевірки доказів, окрім тих, що подані сторонами у справі, інакше це буде порушенням принципу диспозитивної цивільного судочинства.
При вирішенні цього спору суд виходитиме з позиції достатності доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, як це передбачено ст. 80 ЦПК України.
Отже, відповідачем не надано суду документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, а сам по собі факт існування виконавчого напису не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.
Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі; чи повідомлявся позивач про наявність такої заборгованості (направлення вимоги про усунення порушень).
За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що заборгованість позивача перед відповідачем на час винесення оскаржуваного виконавчого напису була безспірною.
Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та не чинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.
Отже, на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом 17 листопада 2020 року п. 1 і п. 2 змін до постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» були визнані судом (справа № 826/20084/14, № К/800/6492/17, № К/800/7651/17) не чинними. Отже нотаріус не мав законних повноважень вчинювати виконавчий напис.
Суд вважає можливим захистити право позивача шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки обраний позивачем спосіб захисту його інтересів ґрунтується на законі, та заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими.
Згідно із ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, частиною 1 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави 50 відсотків судового збору при поданні позовної заяви до суду та клопотання про забезпечення позову на загальну суму у розмірі 1 816,80 грн., що становить 908,40 грн.
Керуючись ст. 88 Закону України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 109, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 17 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, який зареєстрований в реєстрі за № 37866, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства « Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 78 380,43 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829) на користь держави судовий збір у загальному розмірі 908,40 грн.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829, місце знаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, місце знаходження: АДРЕСА_2 .
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, місце знаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 46, оф. 54.
Суддя: Т.П. Терещенко