№ 207/1508/25
№ 2/207/998/25
05 травня 2025 року Південний районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді Погребняк Т.Ю.,
при секретарі Морозові В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
Позивач ОСОБА_1 звернулася в Південний районний суд міста Кам'янського з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 з 2009 року , до цього квартиронаймачем був її чоловік ОСОБА_4 , який помер в 2009 році.
Від першого шлюбу у чоловіка є донька ОСОБА_5 , яка разом із своїм сином ОСОБА_3 зареєстровані в АДРЕСА_1 . Вказувала, що відповідачі не проживають за вказаною адресою, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , комунальні послуги не сплачують.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Позивачка в судове засідання не з'явилася, надав заяву про розгляд справи без її участі та про відсутність заперечень проти проведення заочного розгляду справи. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.
У зв'язку з тим, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про місце, час та дату розгляду справи, у відповідності до вимог ч. 6, п. 2 ч. 7, ч. 11 ст. 128, ч. 9 ст. 130 ЦПК України, судовими повістками про виклик за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання, про поважні причини неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надходило, відзиву на позовну заяву до суду не надходило, тому суд вважає за можливе, згідно зі ст. 280 ЦПК України, розглянути позовні вимоги за їх відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене і прийняття судом ухвали про заочний розгляд справи, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що з довідки про склад сім'ї № 001335158 вбачається, що ОСОБА_1 є квартиронаймачем і зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 (арк. с. 8).
З довідки про склад сім'ї № 001335158 також вбачається, що в кватирі АДРЕСА_1 також зареєстровані Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
18 березня 2025 року членом комісії Комунального підприємства Кам'янської міської ради «ДОБРОБУТ» ОСОБА_6 був складений акт про не проживання. Так, з Акту №105 від 18 березня 2025 року про не проживання, виданого КП «Кам'янської міської ради «ДОБРОБУТ» вбачається, що Відповідачі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; не проживають за адресою: АДРЕСА_2 (арк.с. 7).
Статтею 64 ЖК України передбачено що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державним житловим фондом.
В ч. 1 ст. 5 ЖК України вказано, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім'ї наймача в установленому законом порядку.
За змістом статті 103 ЖК України договір найму жилого приміщення може бути змінено відповідно до вимог законодавства України.
За положеннями ч. 1ст. 106 ЖК України, повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
В постанові від 31 березня 2021 року у справі № 753/72/17 (провадження № 61-18178св20) Верховний Суд зазначив, що вимога про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, у разі її задоволення має фактичним наслідком позбавлення відповідачів права на житло та, відповідно, виселення їх. Проте таке позбавлення права має ґрунтуватися не лише на вимогах закону, але й бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та співмірним із тим тягарем, який у зв'язку із втратою житла покладається на сторону відповідача, оскільки позбавлення житла будь-якої особи є крайнім заходом втручання у права на житло.
За змістом вказаних норм, будь-який член сім'ї наймача, що має повну цивільну дієздатність, має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням, оскільки відповідачі зареєстровані у спірній квартирі зі згоди позивача, а позивачем, в свою чергу, не надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження того, що реєстрація відповідачів спричиняє їй перешкоди у користуванні спірним жилим приміщенням.
Також суд враховує, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 та території України, в зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу. Таким чином, позов пред'явлено під час дії воєнного стану, тому відсутність відповідачів за місцем реєстрації має об'єктивні причини і за таких обставин не може вважатись такою, що має місце без поважних причин.
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог понесені нею судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 10-13, 81, 258 - 259, 263 - 265, 268, 280 - 284, 264, 265 ЦПК України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий у справі Погребняк Т.Ю.