16.05.25
22-ц/812/556/25
16 травня 2025 року м. Миколаїв
справа №490/8184/24
провадження №22-ц/812/556/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2025 року, ухвалене під головуванням суді Черенкової Н. П. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», яке було перейменоване на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», подало до суду зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.
31 серпня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №7022464, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 13 800 грн зі сплатою відсотків у розмірі 1,99% в день, які мали сплачуватися кожні 30 днів. Строк кредитування був визначений у 360 днів з датою останнього платежу 25 серпня 2024 року.
Позивач зазначав, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит у сумі 13 800 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував. У зв'язку з цим у нього утворилася заборгованість за кредитним договором.
27 травня 2024 року між позивачем та ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір факторингу, за умовами якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги за зазначеним вище кредитним договором.
Станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становила 55 542,24 грн, яка складається з тіла кредиту у сумі 13 800 грн та процентів за користування кредитом у сумі 25 265,04 грн та процентів нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за 60 днів у сумі 16 477,20 грн.
Посилаючись на зазначене, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 55 542,24 грн та судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2025 року позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволено частково.
З ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 39 065,04 грн, яка складається з тіла кредиту у сумі 13 800 грн та нарахованих процентів за користування кредитом у сумі 25 265,04 грн, а також судовий збір у сумі 1703,67 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог у вказаній сумі, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача, який є новим кредитором згідно з договором факторингу, виникло право вимоги до відповідача про стягнення кредитних коштів у розмірі, який був визначений у розрахунку заборгованості, а саме 13 800 грн тіла кредиту та 25 265,04 грн нарахованих процентів за користування кредитом. Стягнення відсотків за період з 27 травня по 25 липня 2024 року у сумі 16 477,20 грн суд вважав безпідставним, бо позивачем не було надано розрахунку цієї суми.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним у суді апеляційної інстанції, у сумі 8000 грн.
Обґрунтовуючи свою скаргу, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» зазначало, що нараховані ним відсотки за кредитним договором після переходу до нього права вимоги, відповідають умовам кредитного договору, а тому мають бути стягнути з відповідача у повному обсязі. Розрахунок вказаних відсотків відображений у змісті позовної заяви.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
31 серпня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №7022464, який був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С7432.
Відповідно до умов договору ТОВ «Авентус Україна» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 13 800 гривень, а ОСОБА_1 зобов'язався протягом 360 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,99% в день, які він мав сплачувати кожні 30 днів.
ТОВ «Авентус Україна» перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 13 800 гривень на його платіжну картку № НОМЕР_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 31 серпня 2023 року до 26 травня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становила 39 065,04 грн, яка складалася з заборгованості за тілом кредиту у сумі 13 800 грн та заборгованості по сплаті відсотків у сумі 25 265,04 грн.
У своїх поясненнях, викладених у позовній заяві, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» зазначало, що відсотки за користування кредитом за період з 27 травня до 25 липня 2024 року становлять 16 477,20 грн (13 800 грн х 1,99% = 274,62 грн х 60 календарних днів).
27 травня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу №27.05/24-Ф, за умовами якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги за зазначеним вище кредитним договором.
У п.1.1 цього договору сторони обумовили, що за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Умовами зазначеного договору сторони передбачили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
27 травня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» склали акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024, відповідно до якого Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр боржників кількістю 16 723.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у сумі 39 065,04 грн, яка складається з тіла кредиту у сумі 13 800 грн та заборгованості по сплаті відсотків у сумі 25 265,04 грн.
З рішення №251124/1 від 25 листопада 2024 року єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» вбачається, що ним було вирішено змінити найменування товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Реєстрація зміни назви у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відбулася 10 грудня 2024 року.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно з статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).
В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з вимогами частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» як новий кредитор, до якого перейшли права вимоги за укладеним ОСОБА_1 кредитним договором від 31 серпня 2023 року, просило про стягнення з позичальника суми неповернутої заборгованості в розмірі 55 542,24 грн, яка складається з тіла кредиту у сумі 13 800 грн, процентів за користування кредитом за період з 31 серпня 2023 року до 26 травня 2024 року у сумі 25 265,04 грн та процентів за користування кредитом за період з 27 травня по 25 липня 2024 року у сумі 16 477,20 грн.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, вважав безпідставними позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в частині стягнення з відповідача процентів у сумі 16 477,20 грн, оскільки позивачем не було надано розрахунку цієї суми.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
З досліджених доказів вбачається, що 31 серпня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №7022464, за умовами якого позичальник отримав 13 800 грн кредитних коштів на строк 360 днів.
Вказані кредитні кошти та нараховані за договором відсотки ОСОБА_1 не сплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.
27 травня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу №27.05/24-Ф, за умовами якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги за зазначеним вище кредитним договором, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за період з 27 травня по 25 липня 2024 року у сумі 16 477,20 грн, оскільки товариство в силу умов договору факторингу має право їх нараховувати у межах дії кредитного договору.
Висновок суду першої інстанції про те, що стягнення вказаної суми відсотків є безпідставним, оскільки позивачем не було надано розрахунку цієї суми, колегія суддів вважає хибним.
Надані позивачем докази дають можливість визначити розмір заборгованості відповідача за кредитним договором.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в частині вирішення позовної вимоги про стягнення з відповідача відсотків за період з 27 травня по 25 липня 2024 року підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення вказаної позовної вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Щодо судових витрат
Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що позивач за подання позовної заяви сплатив 2422,40 грн судового збору, а за подання апеляційної скарги - 2906,88 грн, витрати позивача по оплаті професійної правничої допомоги, яка надавалася йому адвокатами на підставі договорів про правничу допомогу, у суді першої інстанції становили 10 000 грн (зустріч адвоката з клієнтом для надання первинної консультації та аналізу наданих документів - 1000 грн (1 год), аналіз практики та правових позицій Верховного Суду у даних правовідносинах, ознайомлення та аналіз норм чинного законодавства, необхідного для застосування при підготовці позовної заяви - 1000 грн (1 год), оформлення додатків до позовної заяви, підготовка та направлення адвокатського запиту - 3000 грн (3 год), підготовка позовної заяви, подання заяви до суду, підготовка та подання до суду клопотання про витребування доказів - 4000 грн (4 год), підготовка до судових засідань, участь у судових засіданнях - 1000 грн (1год)); у суді апеляційної інстанції - 8000 грн (правова експертиза документів, складання та подання апеляційної скарги (4 год)).
Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт від 14.08.2024 витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 10 000 грн підлягають оплаті клієнтом протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішенням суду законної сили. Сплата витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 8000 грн доведена платіжною інструкцією від 27 лютого 2025 року.
Враховуючи, що апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу позивача, то відповідач повинен відшкодувати позивачу сплачений ним судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій на суму 5329,28 грн (2422,40 грн + 2906,88 грн).
Що стосується відшкодування позивачу відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, то суд вважає, що співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатами роботами, витраченим на них часом, є сума 9000 грн (5000 грн + 4000 грн).
Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.
Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2025 року в частині вирішення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом у період з 27 травня 2024 року до 25 липня 2024 року скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цієї позовної вимоги.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» відсотки за користування кредитом у період з 27 травня 2024 року до 25 липня 2024 року у сумі 16 477,20 грн.
Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2025 року в частині визначення загальної заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» змінити у бік її збільшення до 55 542,24 грн.
Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2025 року в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 2906,88 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 16 травня 2025 року.