Рішення
ІмЕНЕм УкрАїни
справа № 521/18802/24
провадження № 2/521/1623/25
06 травня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
Головуючого судді Михайлюка О.А.,
при секретарі Тарасюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, посилаючись на те, що під час шлюбу ними за спільні кошти у власність набуте рухоме майно - автомобіль марки хетчбек CITROEN DS4, 2012 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 (не актуальна реєстрація), VIN НОМЕР_2 , вартістю 461 550,00 грн..
Оскільки згоди щодо поділу набутого подружжям за час шлюбу майна не досягнуто, позивач вимушена звернутись до суду.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача компенсувати їй вартість 1/2 автомобіля марки хетчбек CITROEN DS4, 2012 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 (не актуальна реєстрація), VIN НОМЕР_2 , вартістю 461 550,00 грн., шляхом виплати грошової компенсації вартості 50% автомобіля у розмірі 230775 (двісті тридцять тисяч сімсот сімдесят п'ять) гривень; судові витрати, пов'язані з розглядом справи покласти на відповідача.
Позивач в судове засідання не з'явилася, в судове засідання з'явився її представник адвокат Сторожук Дмитро Іванович, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, в судове засідання з'явилася його представник адвокат Безродна Ірина Вікторівна, просила суд долучити до матеріалів справи звіт про оцінку майна.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 квітня 2021 року.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 16 липня 2024 року у справі №521/9496/24 шлюб між сторонами розірвано.
Згідно відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) ТСЦ МВС №5146 від 07.11.2024 року, за ОСОБА_2 зареєстрований транспортний засіб CITROEN DS4, 2012 року випуску, реєстрація була проведена на момент перебування позивача та відповідача у шлюбі, а саме 22.02.2022 року.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно частини першої статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Відповідно до частини першої статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як передбачено ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у справі власності є спільною частковою власністю.
Як передбачено ч.1, 3 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
Відповідно до п.п. 22,24 постанови пленума Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК (2947-14) та ст. 372 ЦК (435-15). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 року № 209/3085/20 зазначила про таке: «Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.».
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1,2 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Стороною позивача при зверненні до суду з позовом надано звіт №1024-3558 про визначення ринкової ціни КТЗ для хетчбеку CITROEN DS4, VIN код НОМЕР_2 , 2012 року випуску, станом на 24.10.2024 року, виконаним ТОВ «АМК ТРАСТ», сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №225/2024 від 20.05.2024 року, відповідно до якого середня ринкова ціна КТЗ складає 461550 гривень, 1/2 частка ринкової ціни КТЗ складає 230775 гривень.
Стороною відповідача 03.05.2025 року подано до суду клопотання про поновлення процесуального строку для подання доказу та долучення письмового доказу - звіту про оцінку майна колісного транспортного засобу - автомобіля CITROEN DS4 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , складеного 26.04.2025 року суб'єктом оціночної діяльності Савельєвим Дмитром Анатолійовичем, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ №140/2023 від 14.03.2023 року, відповідно до якого ринкова вартість КТЗ станом на 25.04.2025 року складає 335800 гривень.
В обґрунтування причин поважності неподання вказаного доказу у встановлений процесуальний строк сторона відповідача вказує, що в підготовчих судових засіданнях відповідач ОСОБА_2 участі не приймав, копію позовної заяви з додатками не отримував, реалізувати свої процесуальні права на стадії підготовчого провадження не мав можливості; 14 квітня 2025 року між відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Безродною Іриною Вікторівною укладено договір № 171 про надання правової допомоги та представництво інтересів відповідача ОСОБА_2 по цивільній справі № 521/18802/24, тобто після закриття підготовчого провадження у справі. На час вступу у справу в якості представника відповідача, адвокат Безродна І.В. не була ознайомлена з матеріалами справи, а докази не були подані в строки, передбачені ЦПК України з об'єктивних причин, у зв'язку із тим, що на момент ознайомлення представника відповідача зі справою у неї не було в наявності зазначеного доказу.
В ухвалі суду від 25.11.2024 року про відкриття провадження у справі визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, зазначено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Вказану ухвалу суду відповідач отримав 25.11.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Копію ухвали також надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місця реєстрації його проживання, що вважається належним повідомленням.
Копію позовної заяви з додатками надіслано позивачем листом з описом вкладення відповідачу за адресою місця реєстрації його проживання 14.11.2024 року.
Відповідно до ч. 1-9 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
За ст. 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
За ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Відповідно до ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторона відповідача подає письмовий доказ - звіт про оцінку майна колісного транспортного засобу - автомобіля CITROEN DS4 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , після закінчення процесуального строку встановленого ухвалою суду від 25.11.2024 року, без обґрунтування причин такого пропуску, оскільки укладання договору на правничу допомогу лише 14.04.2025 року та проведення власного звіту 26.04.2025 року не є в розумінні законодавства України поважними причинами пропущення процесуального строку, так як відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи ще 25.11.2024 року.
Аналізуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги наданий стороною відповідача звіт про оцінку майна колісного транспортного засобу - автомобіля CITROEN DS4 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , складеного 26.04.2025 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ №140/2023 від 14.03.2023 року, відповідно до якого ринкова вартість КТЗ станом на 25.04.2025 року складає 335800 гривень.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які впливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2307 (дві тисячі триста сім) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок, що підтверджується платіжною інструкцією №Н46В-75КВ-АТ9Е-НВ7Н від 08.11.2024 року.
Оскільки позовні вимоги про поділ спільного майна задоволено в повному обсязі, то вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 68, 70 СК України, ст.ст. 355, 356, 364, 368, 370, 372 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 76, 77, 81, 83, 89, 122, 123, 126, 127, 265, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) компенсувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) вартість 1/2 автомобіля марки хетчбек CITROEN DS4, 2012 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 (не актуальна реєстрація), VIN НОМЕР_2 , вартістю 461 550,00 грн., шляхом виплати грошової компенсації вартості 50% автомобіля у розмірі 230775 (двісті тридцять тисяч сімсот сімдесят п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) 2307 (дві тисячі триста сім) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок в рахунок сплаченого судового збору.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.Михайлюк
06.05.25