справа № 521/22861/23
провадження № 6/521/245/25
13 травня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого судді Михайлюка О.А.,
при секретарі Тарасюк О.В.,
розглянувши заяву представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі № 521/22861/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулась до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі № 521/22861/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 24.06.2024 року позов Банку задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 29.05.2018 у розмірі 90965,02 грн, а також судові витрати. Постановою Одеського апеляційного суду від 28.01.2025 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24.06.2024 року у частині задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 17853,35 грн скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом. В частині задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом рішення суду змінено, зменшено стягнуту з ОСОБА_1 . Банку заборгованість за кредитним договором з 73111, 67 грн до 64 764,97 грн та суму судового збору з 2684 грн до 1999,58 грн. Крім того, стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1026,63 грн. 20.03.2025 року на виконання постанови Одеського апеляційного суду видано виконавчий лист про стягнення з Банку на користь ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1026,63 грн. Банком на адресу ОСОБА_1 було направлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог з компенсації витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1026,63 грн до АТ КБ «ПриватБанк», що виникли на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 28.01.2025 року у справі № 521/22861/23 на загальну суму 1026,63 грн та частково вимог АТ КБ “ПриватБанк» до ОСОБА_1 на суму 64764,97 грн (заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.05.2018 станом на 17.07.2023). З суми у розмірі 1026,63 грн АТ КБ "ПриватБанк" утримано податки - ПДФО та Воєнний збір на суму 236,12 грн відповідно до ст. 168 ПК України. З урахуванням утриманих податків на задоволення вимог АТ КБ “ПриватБанк» зараховано 790,51 грн на погашення заборгованості за кредитним договором від 29.05.2018 року.
З урахуванням означеного, Банк повідомляє суд про припинення зобов'язання зі сплати судового збору у сумі 1026,63 грн та наявність підстав для визнання виконавчого листа від 20.03.2025 про стягнення з Банку на користь відповідача судового збору таким, що не підлягає виконанню.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24.06.2024 року у цивільній справі №521/22861/23 позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ - 14360570) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 29 травня 2018 року у розмірі 90965 (дев'яносто тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) гривень 02 (дві) копійки станом на 17 липня 2023 року, яка складається з наступного: 73111 (сімдесят три тисячі сто одинадцять) гривень 67 (шістдесят сім) копійок - заборгованість за кредитом; 17853 (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят три) гривні 35 (тридцять п'ять) копійок - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0 (нуль) гривень - заборгованість за комісією; 0 (нуль) гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні в рахунок сплаченого судового збору.
Постановою Одеського апеляційного суду від 28.01.2025 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24.06.2024 року у частині задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 17853,35 грн скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом. В частині задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом рішення суду змінено, зменшено стягнуту з ОСОБА_1 . Банку заборгованість за кредитним договором з 73111, 67 грн до 64 764,97 грн та суму судового збору з 2684 грн до 1999,58 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1026,63 грн.
20.03.2025 року на виконання постанови Одеського апеляційного суду Малиновським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1026,63 грн.
02.04.2025 року Банком на адресу ОСОБА_1 направлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог з компенсації витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1026,63 грн до АТ КБ «ПриватБанк», що виникли на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 28.01.2025 року у справі № 521/22861/23 на загальну суму 1026,63 грн та частково вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 на суму 64764,97 грн (заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.05.2018 станом на 17.07.2023). З суми у розмірі 1026,63 грн АТ КБ «ПриватБанк» утримано податки - ПДФО та Воєнний збір на суму 236,12 грн відповідно до ст. 168 ПК України. З урахуванням утриманих податків на задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» зараховано 790,51 грн на погашення заборгованості за кредитним договором від 29.05.2018 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпними.
Відповідно до змісту вказаної вище норми ЦПК України виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22, які підтримані в постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 824/85/21.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК України). До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном; заява про здійснення зарахування.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 квітня 2019 року в справі № 918/539/18 вказано, що: «спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку».
У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.12.2021 у справі № 826/17678/15 зазначено, що: «15. При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними. 16. Із цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (постанова від 31.01.2020 у справі №1340/3649/18; постанова від 16.04.2019 у справі №911/483/18; постанова від 21.11.2018 у справі №755/9929/15-ц)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 квітня 2024 року у справі № 922/3850/23 зазначено, що: «потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов'язання, для цього (припинення зобов'язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов'язань повністю або частково. Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення».
Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними положеннями цивільного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання виконавчого листа у справі №521/22861/23 від 20.03.2025 року про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1026,63 грн, таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 202, 601 ЦК України, ст. ст. 259, 260, 353, 432 ЦПК України, суд,-
Заяву представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі №521/22861/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Визнати виконавчий лист у справі №521/22861/23 від 20.03.2025 року про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1026,63 грн, таким, що не підлягає виконанню.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: О.Михайлюк
13.05.25