Справа № 947/17176/25
Провадження № 1-кс/947/6642/25
16.05.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12025160000000484 від 07.05.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Овідіополь Овідіопольського району Одеської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера, інваліда 3 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням в рамках кримінального провадження № 12025160000000484 від 07.05.2025 року встановлено, що 07.05.2025 року приблизно об 11:55 год., у світлий час доби, у похмуру погоду, під час опадів у вигляді дощу, водій ОСОБА_4 , керуючи автопоїздом у складі спеціалізованого вантажного автовоза «IVECO EUROCARGO 120E25», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі спеціалізованим причепом-платформою «AUTO-NADWOZIA BEDNARCZYK», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух у Білгород-Дністровському районі Одеської області, з боку м. Одеси в напрямку м. Рені, по правій смузі проїзної частини автодороги М-15 сполученням «Одеса - Рені», яка є автомобільною дорогою загального користування міжнародного значення, на якій організовано двосторонній рух і яка має дві смуги руху в обох напрямках, межі яких позначені горизонтальною дорожньою розміткою 1.2 (широка суцільна лінія, яка позначає край проїзної частини (крайова розмітка) автомобільних доріг) Розділу 34 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху України) та горизонтальною дорожньою розміткою 1.5 (розділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають дві смуги руху в обох напрямках і де дозволено виїжджати на смугу зустрічного руху) Розділу 34 Правил дорожнього руху України, а також на якій встановлені суцільні парапетні металеві огородження-«відбійники», розташовані на узбіччях.
В цей час попереду вказаного вантажного автопоїзда, а саме на ділянці автодороги М-15 сполученням «Одеса - Рені», розташованій на 74 км + 900 м в Білгород-Дністровському районі Одеської області, нерухомо стояв вантажний автомобіль «VOLKSWAGEN CRAFTER», реєстраційний номер НОМЕР_3 (реєстрація Румунія), який розташовувався паралельно до повздовжньої осі проїзної частини, при цьому більша частина даного автомобіля розташовувалася за межами проїзної частини на правому узбіччі, за горизонтальною дорожньою розміткою 1.2 Розділу 34 Правил дорожнього руху України, а лише ліва бічна сторона цього вантажного автомобіля розташовувалася на правій смузі проїзної частини, призначеній для руху транспортних засобів в бік м. Рені.
Також у цей час попереду вищевказаного вантажного автопоїзда, у зустрічному для нього напрямку, здійснював рух легковий автомобіль «MERCEDES-BENZ A 150», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_8 , яка здійснювала рух прямолінійно по правій смузі проїзної частини автодороги М-15 сполученням «Одеса - Рені», з боку м. Рені в напрямку м. Одеси.
Під час руху по автодорозі М-15 сполученням «Одеса - Рені», наближаючись до ділянки, яка розташована на 74 км + 100 м в Білгород-Дністровському районі Одеської області, маючи реальну і об'єктивну можливість своєчасно виявити попереду свого автопоїзда перешкоду для свого подальшого руху - вищевказаний вантажний автомобіль «VOLKSWAGEN CRAFTER», який нерухомо стояв на вказаній ділянці автодороги та більшою частиною розташовувався за межами проїзної частини на правому узбіччі, водій ОСОБА_4 , діючи з необережності та в порушення вимог п. 2.3. б) Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що:
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»,
уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідним чином не відреагував на її зміну, та в порушення вимог п.п. 1.5., 12.3., 13.1., 13.3. Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;
п. 13.1. «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу»;
п. 13.3. «Під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху»,
не переконався в безпеці свого руху, не обрав безпечну і допустиму швидкість руху, не врахував погодні та дорожні умови, дорожню обстановку, свої практичні навички керування транспортними засобами, а також особливості завантаження і стан свого автопоїзда, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух із зазначеною вище швидкістю, в результаті чого на вказаній ділянці автодороги скоїв наїзд правою передньою частиною кабіни керованого ним спеціалізованого вантажного автовоза «IVECO EUROCARGO 120E25» на ліву задню частину кузова вантажного автомобіля «VOLKSWAGEN CRAFTER», який нерухомо стояв на правому узбіччі, а частково на правій смузі проїзної частини автодороги, внаслідок чого керований ним автопоїзд у складі спеціалізованого вантажного автовоза «IVECO EUROCARGO 120E25» зі спеціалізованим причепом-платформою «AUTO-NADWOZIA BEDNARCZYK» змінив напрямок руху ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення передньою частиною кабіни цього спеціалізованого вантажного автовоза «IVECO EUROCARGO 120E25» з лівою передньою частиною кузову легкового автомобіля «MERCEDES-BENZ A 150», який здійснював рух у зустрічному напрямку у своїй смузі руху.
Внаслідок даної ДТП водію легкового автомобіля «MERCEDES-BENZ A 150» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тілесні ушкодження, від яких настала її смерть на місці події.
Слідчий в обґрунтування клопотання посилається на те, що допущенні водієм ОСОБА_4 порушення вимог п. п. 1.5., 2.3. б), 12.3., 13.1., 13.3. Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_8 .
За викладених обставин, 08.05.2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Сторона обвинувачення звертається з клопотанням до слідчого судді і просить обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, обґрунтовуючи його тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід відносно підозрюваного.
В судовому засіданні -
Прокурор вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі.
Захисник підозрюваного та підозрюваний не заперечували проти задоволення клопотання.
Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 08.05.2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред'явленої підозри, в зв'язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).
Обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, зокрема: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.05.2025 року, схемою та фототаблицею до нього; протоколами допиту свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ; речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.
Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги вищевказані рішення ЄСПЛ, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Щодо посилання прокурора на існування в рамках кримінального провадження ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя прийшов до наступного.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні злочину, суспільно-небезпечні наслідки злочину у вигляді смерті особи, слідчий суддя приходить до переконання про наявність існування ризику можливого переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування чи суду, проте, останній з пред'явленою йому підозрою погоджується, одружений, є інвалідом 3 групи, має постійне місце проживання, що зменшує ризик його переховування.
Слідчий суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати з метою схилення їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже останнійнаразі підозрюється у вчиненні злочину, який призвів до загибелі людини, свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
Проте, слідчий суддя вважає необґрунтованим посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, з огляду на те, що стороною обвинувачення не зазначено яким чином підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню.
Слідчий суддя враховує, що метою застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ніж домашній арешт, в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді застави, особистого зобов'язання та особистої поруки є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню та вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 08.07.2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком 08.07.2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування, обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
-не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду.
-утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні поза межами проведення досудового розслідування, або не під час судового засідання, тобто за відсутності слідчого, прокурора, слідчого судді;
-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий судд ОСОБА_1