Справа № 741/2179/24 Головуючий у 1 інстанції Ляшко Р. С.
Провадження № 33/4823/441/25
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
15 травня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Мусієнка В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Мусієнка В.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 11 жовтня 2024 року, о 20 год. 30 хв., по вул. Центральна, 75, в с. Володькова Дівиця Ніжинського району, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Т40», р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Мусієнко В.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну, та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу даного адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Вказує, що викладене в протоколі формулювання суті адміністративного правопорушення створює умови для двозначності тлумачення складу адміністративного правопорушення та не дає можливості правильно визначити об'єктивну сторону правопорушення, за яке особа притягується до адміністративної відповідальності та від чого має будувати позицію захисту. Також зазначає, що відеозапис починається о 20.38.51 год., що не відповідає відомостям, внесеним до адміністративного протоколу, а саме часу вчинення правопорушення о 20.30 год., оскільки працівниками поліції о 20:30 год. не зафіксовано порушення Правил дорожнього руху та не здійснено відеозйомку, тобто у зазначений час не зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , його зупинку та дослідження його стану на ознаки алкогольного сп'яніння. На думку апелянта, процедура проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння була порушена, оскільки він не мав будь-яких ознак алкогольного сп'яніння, які б давали підстави для проходження такого огляду. Крім того, одразу після зупинки транспортного засобу у працівників поліції не виникало підозри щодо перебування водія з ознаками алкогольного сп'яніння. Посилається на те, що в діях поліцейських була провокація, спрямована на отримання відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з метою подальшого необґрунтованого складання протоколу. Апелянт вказує, що відеозапис не є належним та допустимим доказом, оскільки не є безперервним та не відображає усіх обставин даної події, направлення на огляд водія транспортного засобу не містить дати та часу заповнення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за №1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№148513 від 11.10.2024, ОСОБА_1 11 жовтня 2024 року, о 20 год. 30 хв., в с. Володькова Дівиця по вул. Центральна біля буд. 75, керував транспортним засобом «Т40», р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху, а саме рухався на транспортному засобі «Т40» у темну пору доби без увімкнених задніх освітлювальних приладів. При перевірці документів водія, працівниками поліції було виявлено, що у нього відсутні будь-які документи. Під час спілкування з водієм у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, які йому були озвучені поліцейськими. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», а також і пройти огляд у закладі охорони здоров'я, ОСОБА_1 відмовився. В подальшому ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, проте потім відійшов від службового автомобіля працівників поліції. Водію було повторно запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, але він відмовився, після чого було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
На думку суду апеляційної інстанції, саме усвідомлення водієм ОСОБА_1 можливого виявлення стану алкогольного сп'яніння в разі продуття приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, від якого він відмовився, а також його відмова від проходження відповідного огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, і зумовило таку його поведінку.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить усі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
Невірно зазначений час вчинення адміністративного правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення є механічною помилкою, яка була допущена відповідною службовою особою при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи захисника про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, не заслуговують на увагу, так як вони спростовуються відеозаписом події, згідно яких у останнього були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, які встановлені працівником поліції у відповідності до Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
З акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4) вбачається, що до даного процесуального документа були занесені ті ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 які, як наслідок потягли за собою пропозицію щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що також має місце і на відеозаписі, а отже, жодних порушень з боку працівника поліції, на переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку не було.
Посилання апелянта на те, що в даній ситуації мала місце провокація ОСОБА_3 до вчинення адміністративного правопорушення, є непереконливими, оскільки спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом подій, з якого слідує, що на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров'я, ОСОБА_1 відмовився. Відмова від виконання вимоги поліцейських пройти медичний огляд була очевидною.
Твердження захисника про те, що відеозапис не може бути допустимим доказом, оскільки відеофіксація не є безперервною, апеляційний суд визнає необґрунтованими, так як хронологія подій була зафіксована з використанням спеціальних технічних засобів за часом безперервно, і при його огляді у суду не виникає сумнівів у достовірності зафіксованої на відеозаписі інформації, а тому відеозапис є належним та допустимим доказом. Вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, на відеозаписі чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння і підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Мусієнка В.О. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний