Номер провадження: 33/813/979/25
Номер справи місцевого суду: 518/7/25
Головуючий у першій інстанції Гуржій А. В.
Доповідач Котелевський Р. І.
13.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І.,
за участю:
секретаря судових засідань - Тьосової Я.В.,
захисника - Дубінчук Ж.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ширяївського районного суду Одеської області від 12 березня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає: АДРЕСА_1
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнутий судовий збір в сумі 650,60 грн.
Згідно з оскарженою постановою, 18 грудня 2024 року, о 19:58 год, в с.Старі Маяки, траса Київ-Одеса 365 км, водій ОСОБА_1 керував вантажним автомобілем «Volvo» номерний знак НОМЕР_1 з причепом номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія було проведено за допомогою газоаналізатора алкотест «Драгер 6810». Результат огляду склав 2,10‰ проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Вимоги скарги апелянт обґрунтовує наступними доводами:
1)справа розглянута місцевим судом без його участі, він не був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином;
2)в оскаржуваній постанові не зафіксовано на підставі яких документів працівник поліції встановив, що він керував транспортним засобом, а отже що він є суб'єктом відповідальності за ст.130 КУпАП;
3)відеозапис долучений до протоколу містить фактично інформацію щодо оформлення протоколу, починається з того, як він перебуває в кабіні автомобілю на місці пасажира;
4) під час спілкування з поліцейськими він поводив себе адекватно, його мова чітка, очі не є червоними;
5)суд першої інстанції не досліджував вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, зокрема в медичному закладі;
6)докази, які містяться в матеріалах справи не доводять «поза розумним сумнівом» його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП;
7)під час складання адміністративного протоколу поліцейські не роз'яснили йому права, передбачені ст.268 КУпАП;
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; вивчивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Згідно з вимогами ч.7 ст.294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В апеляційній скарзі, як на одну з підстав для скасування оскарженої постанови ОСОБА_1 посилається на те, що справа розглянута місцевим судом без його участі, чим порушені його права, передбачені ст.268 КУпАП. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не сповіщав його про дату, час та місце розгляду справи.
Апеляційний суд визнає вказані доводи необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи міститься довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber», з якої вбачається, що судова повістка про виклик в судове засідання, призначене на 15 год 12 березня 2025 року, була направлена на номер мобільного телефону ОСОБА_1 - « НОМЕР_3 » та отримана ним об 11:57 год 05 березня 2025 року (а.с.86).
Той факт, що ОСОБА_1 був достеменно обізнаний про дату, час та місце судового засідання в суді першої інстанції, підтверджується і тим, що останній 03 березня 2025 року подав до місцевого суду заперечення на протокол про адміністративне правопорушення (а.с.54-79).
За таких обставин слід констатувати, що ОСОБА_1 був завчасно належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, проте до суду не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки.
Враховуючи вимоги ч.1 ст.277 КУпАП, відповідно до якої справи про адміністративні правопорушення мають скорочений термін розгляду, який становить лише 15 днів, суд першої інстанції 12 березня 2025 року на законних підставах розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 .
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що положеннями ч.2 ст.268 КУпАП не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції мав всі передбачені КУпАП підстави розглянути справу без участі ОСОБА_1 , який не з'явившись в судове засідання та за власної волі позбавив себе можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП у суді першої інстанції та надати пояснення щодо фактичних обставин справи.
Стосовно інших доводів апеляційної скарги суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду..., а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до п.2.9а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водночас, порушення вказаного пункту Правил передбачає встановлену Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідальність за ч.1 ст.130 цього Кодексу.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція).
Відповідно до п.7 Розділу ІІ Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП і на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
З метою забезпечення виконання завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачених положеннями ст.245 КУпАП, в частині повного і об'єктивного з'ясування обставин даної справи, а також з метою перевірки доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , судом повторно досліджені докази, які містяться в матеріалах справи.
Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №199786, складеним за фактом порушення водієм ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, відповідно до якого 18.12.2024 року, о 19:58 год, в с. Старі Маяки, траса Київ-Одеса 365 км, водій ОСОБА_1 керував вантажним автомобілем Volvo номерний знак НОМЕР_1 з причепом номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія було проведено за допомогою газоаналізатора алкотест «Драгер 6810», результат огляду склав 2,10‰ проміле (а.с.1).
Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від його підписання.
Відповідно до ч.3 ст.256 КУпАП у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
В графі 14.«Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 будь-яких зауважень або заперечень щодо обставин, викладених у протоколі не зазначив, в тому числі і не вказав про те, що він не керував транспортним засобом.
Також в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 були роз'ясненні його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП, тому визнає його допустимим доказом, який підтверджує винуватість ОСОБА_1 .
Крім того, винуватість ОСОБА_1 підтверджується Актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результат огляду на стан сп'яніння водія склав 2,10 ‰ проміле (а.с.4).
Відповідно до роздруківки алкотестеру «Drager», огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився двічі за допомогою приладу «Drager» Alcotest 6810» прилад №ARBН 0031, результати яких виявились позитивним та склали 2,22 ‰ та 2,10 ‰ проміле відповідно.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, судом досліджені відеозаписи з нагрудних реєстраторів інспекторів патрульної поліції, які приймали участь в оформленні правопорушення та відеозапис з відеореєстратора, встановленого на службовому автомобілі поліцейських.
Переглядом відеозаписів, встановлено, що на них зафіксовані події, які відбувались 18 грудня 2024 року. Зокрема, підставою для складання протоколу слугувало звернення фізичної особи - водія транспортного засобу, який рухався по трасі «Київ-Одеса», до патрульної поліції про те, що інший учасник дорожнього руху - водій вантажного автомобіля, під часу руху створював аварійні ситуації. В результаті переслідування екіпажом патрульної поліції вантажного автомобіля, поліцейські прибули на місце пригоди (зупинки вантажного автомобіля під керуванням ОСОБА_1 ), де заявник вказав поліцейським на вантажний автомобіль, який припаркувався на узбіччі автодороги. На записі зафіксовано те, що вантажний автомобіль стоять на узбіччі дороги, транспортний засіб працює, водій ОСОБА_1 сидить за кермом автомобіля та спілкується з іншим водієм, який знімає спілкування на мобільний телефон та висловлює ОСОБА_1 претензії стосовно його поведінки на дорозі (хаотичний рух та створення аварійних ситуацій, які могли потягнути за собою ДТП).
Оцінюючи відеозапис події, зокрема зовнішній вигляд та поведінку ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції, апеляційний суд вважає, що як у поліцейських, так і у сторонніх спостерігачів, цілком обґрунтовано виникли підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані сп'яніння.
Під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , останній не заперечував факт керування автомобілем безпосередньо перед під'їздом поліцейських, а на питання щодо хаотичного руху його автомобіля відповів, що під час керування автомобілем користувався мобільним телефоном.
На пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння на місці, ОСОБА_1 спочатку повідомив, що алкогольні напої не вживав та бажає пройти огляд в медичному закладі.
Однак, далі, під час спілкування з працівниками поліції, водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння на місці, більш того пройшов такий огляду двічі, а після отримання результатів огляду, незгоду з його результатами не виказував.
Апеляційний суд звертає увагу, що під час спілкування з поліцейськими та складання адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 жодного разу не заперечував факт керування ним автомобілем за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Сторона захисту не заперечує того факту, що на відеозаписах зафіксований саме ОСОБА_1 та події, які відбувались у вказані в протоколі час та місці.
Оскільки сторона захисту фактично не заперечує того факту, що на відеозаписах зафіксовано події, які відбувались в означену в протоколі дату, зокрема переміщення за кермом автомобіля та знаходження ОСОБА_1 у вказаній місцевості, його спілкування з працівниками патрульної поліції з приводу складання протоколу, а також не заперечення ОСОБА_1 факту керування ним транспортним засобом безпосередньо перед спілкування з працівниками поліції, апеляційний суд вважає, що об'єктивних даних зафіксованих на відеозаписах цілком достатньо для підтвердження факту вказаних в протоколі обставин, та не вбачає підстав для визнання відеозаписів неналежними та недопустимими доказами.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що долучені до матеріалів справи відеозаписи, беззаперечно та поза розумним сумнівом підтверджують відомості викладені в протоколі та доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд визнає докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними з огляду на те, що вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 18 грудня 2024 року, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Вищевказані докази, поза розумним сумнівом, доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП та в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ширяївського районного суду Одеської області від 12.03.2025 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення й оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський