Номер провадження: 22-ц/813/3143/25
Справа № 523/13393/24
Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.
Доповідач Комлева О. С.
06.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Гросул Вероніки Станіславівни, представника ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2024 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Дяченко В.Г., повний текст ухвали складений 16 серпня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: державний реєстратор Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Іванова Яна Анатоліївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Медведенко Галина Валеріївна про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання права власності, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання договору купівлі-продажу недійсним, стягнення моральної шкоди, -
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» (далі ТОВ «Будмарин»), ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: державний реєстратор Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Іванова Я.А., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В. про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання права власності, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання договору купівлі-продажу недійсним, стягнення моральної шкоди.
Одночасно, ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківський рахунок ТОВ «Будмарин» у сумі 500 000,00 грн., а також накласти арешт на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначила, що відповідачем ТОВ «Будмарин» продано квартиру, у той час як остання була побудована за кошти позивача ОСОБА_2 , відтак існує ризик того, що квартиру, можуть знову відчужити. Так, забезпечення позову надасть можливість позивачу захистити своє порушене право на нерухоме майно та попередити подальше відчуження майна, що може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2024 року заява ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволена частково.
Вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,9 кв.м., житловою площею 26,5 кв.м., належну ОСОБА_1 .
В решті заяви відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, адвокат Гросул В.С., представник ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду в частині накладення арешту на квартиру скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру, посилаючись на порушення норм процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.
Також суд не взяв до уваги, що заява ОСОБА_2 про забезпечення позову не містить обґрунтування та належних доказів, що квартира, на яку накладений арешт побудована за кошти позивача, а також не містить доказів реально доведених ризиків незбереження цього майна.
У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Ролінський В.В., представник ОСОБА_2 просить відмовити у задоволені апеляційної скарги на ухвалу суду про забезпечення позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, оскільки вважає, що суд, ухвалюючи рішення про накладення арешту на квартиру дослідивши матеріали справи та врахувавши предмет позову, на законних підставах встановив, що між сторонами дійсно наявний спір, зокрема, щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на спірну квартиру та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на дану спірну квартиру.
Протоколом автоматизованого розподілу від 27 листопада 2024 року визначений склад колегії суддів під головуванням судді Заїкіна А.П. для розгляду справи (а.с. 42 т. 2).
Ухвалою Одеського апеляційного суд від 29 листопада 2024 року провадження за апеляційною скаргою адвоката Гросул В.С., представника ОСОБА_1 було відкрито (а.с. 44-45 т. 2).
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №122/0/15-25 від 28 січня 2025 року суддю ОСОБА_3 було звільнено з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с. 68 т. 2).
Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 04 лютого 2025 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. (а.с. 69 т. 2).
Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 10 лютого 2025 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. зі складом колегії суддів, з урахуванням навантаження на суддів Одеського апеляційного суду (а.с. 71 т. 2).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року цивільна справа за апеляційною скаргою адвоката Гросул В.С., представника ОСОБА_1 прийнята до провадження (а.с. 72 т. 2).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2025 року справа призначена до розгляду на 06 травня 2025 року (а.с. 83 т. 2).
В судове засідання, призначене на 06 травня 2025 року представник ТОВ «Будмарин», державний реєстратор Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Іванова Я.А., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В. не з'явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 85, 85зв.б., 86, 88).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Гросул В.С., представника ОСОБА_1 , адвоката Ролінського В.В., представника ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає, за наступних підстав.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає, що суд оцінює співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
Виходячи зі змісту статей 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Постановляючи ухвалу про накладання арешту на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,9 кв.м., житловою площею 26,5 кв.м., належну ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно наявний спір, зокрема, щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на спірну квартиру, а також приймаючи до уваги, що реєстрація права власності на квартиру за відповідачем ОСОБА_1 , свідчить про наявність ризиків відчуження відповідного майна, зважаючи на те, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до ускладнення чи не виконання рішення суду (зміна власника квартири породить необхідність подальших звернень позивача до суду), у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними, суд наклав арешт на квартиру.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 12 серпня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ «Будмарин», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: державний реєстратор Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Іванова Я.А., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В. про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання права власності, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання договору купівлі-продажу недійсним, стягнення моральної шкоди, в якій просила:
- встановити, що договір купівлі-продажу № 2.6.6. від 24.01.2018 року є удаваний, та застосувати до нього норми договору будівельного підряду по ст. 875 ЦК України, де позивач є замовник, а відповідач є підрядником;
- встановити право власності на об'єкт нерухомості - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, ідентифікаційний номер: 69748989 від 16.10.2023 року внесений запис про право власності на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 2813320651100, тип об'єкту: квартира, загальною площею 45,9 кв.м., житловою площею 26,5 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого зазначено ТОВ «Будмарин», розмір частки 1/1 та скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 16.10.2023 року зареєстрованим державним реєстратором Івановою Я.А. об'єкту: квартира, загальною площею 45.9 кв.м., житловою площею 26,5 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати договір купівлі-продажу від 24.05.2024 року серія та номер 751 посвідченого Медведенко Г.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 73519816 від 06.06.2024 року;
- стягнути з відповідача, ТОВ «Будмарин» на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди в розмірі 500 000 грн.
Одночасно, ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківський рахунок ТОВ «Будмарин» у сумі 500 000,00 грн., а також накласти арешт на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру, суд посилався на те, що позивачем заявлені вимоги щодо спірної квартири, тому вказаний вище вид забезпечення є співмірним із заявленими позовними вимогами.
При цьому, суд в ухвалі про забезпечення позову посилався на положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України, відповідно до яких позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2024 року позовна заява ОСОБА_2 прийнята до розгляду, відкрите загальне позовне провадження та справа призначена до розгляду.
Під час розгляду справи, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2024 року цивільна справа передана за підсудністю до Комінтернівського районного суду Одеської області, оскільки позивачем заявлено позовні вимоги із приводу нерухомого майна, яке знаходиться на території, на яку поширюється територіальна юрисдикція Комінтернівського районного суду Одеської області та для якого поширюється дія правила про виключну підсудність.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції застосувавши заходи забезпечення позову, при цьому посилаючись на ч. 1 ст. 30 ЦПК України, передчасно наклав арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки спірна квартира не відноситься до територіальною юрисдикції Суворовського району м. Одеси.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при вжитті заходів забезпечення даного позову, судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що квартира відноситься до територіальної юрисдикції Комінтернівського районного суду Одеської області.
При скасуванні рішення суду з зазначених підстав, апеляційний суд вважає також недоцільним робити аналіз іншим доводам апеляційної скарги з підстав того, що вони зводяться до незгоди з позовними вимогами ОСОБА_2 , які є предметом при розгляді справи.
За таких підстав, колегія суддів, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,9 кв.м., житловою площею 26,5 кв.м., належну ОСОБА_1 , оскільки є передчасною та постановленою з порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Гросул Вероніки Станіславівни, представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2024 року - скасувати.
Ухвалити постанову.
В задоволені клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 15 травня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький
______________________________________ С.М. Сегеда