Номер провадження: 22-ц/813/1465/25
Справа № 947/20234/22
Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.
Доповідач Комлева О. С.
06.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Коновалова Дмитра Юрійовича, представника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2023 року, постановленого під головуванням судді Васильків О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів, -
У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів, в якому просила:
- вважати розірваним договір, укладений 04.08.2021 року між ОСОБА_2 та ФОП
ОСОБА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку в розмірі 29287,74 грн.;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені за договором, укладеним 04.08.2021 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 у розмірі 42446 грн.;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 42446 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 04.08.2021 року між сторонами був укладений договір, відповідно до якого відповідачка взяла на себе зобов'язання виготовити та встановити в квартирі позивачки декоративні ролети білого кольору DN 902, 503, А9 за замірюванням та здійснити їх монтаж у строк не пізніше 31 робочий день, а позивачка зобов'язалась оплатити за це кошти в сумі 42446 грн. та в якості завдатку сплатила 1000 грн. після підписання договору.
Також 18.08.2021 року позивачкою було сплачено 41446 грн. готівкою.
На заміри від імені відповідачки прибув майстер, який самостійно їх виконав та 27.08.2021 року були встановлені ролети на балконі та 02.09.2021 року на кухні та в дитячій кімнаті.
В подальшому з'ясувалось, що ролети є неналежної якості та не відповідають розміру, зазначеному в замірах.
30.08.2021 року позивачка шляхом переписки у месенжері висловила незадоволення щодо виконання відповідачкою своїх зобов'язань за договором, відповідачка зобов'язалась усунути недоліки шляхом заміни ролетів, проте цього не зробила.
11.10.2021 року позивачка повідомила відповідачку про розірвання договору та вимагала повернути сплачені кошти, на що відповідачка відповіла відмовою.
У подальшому від імені відповідачки з позивачкою спілкувався майстер на ім'я ОСОБА_3 , який у телефонній розмові повідомив, що виправити недоліки у ролетах неможливо.
Позивачка зазначила, що відповідач продала позивачу товар неналежної якості та порушила умови договору про виконання робіт, що стало підставою для звернення до суду з зазначеним позовом за захистом своїх прав.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволений частково.
Вважати розірваним договір, укладений 04.08.2021 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку в розмірі 29287,74 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені за договором, укладеним 04.08.2021 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 у розмірі 42446 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
16 лютого 2024 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду, яка ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2024 року залишена без задоволення.
Не погодившись з заочним рішенням суду, адвокат Коновалов Д.Ю., представник ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідачка не була сповіщена судом про розгляд справи належним чином, у зв'язку з чим не могла реалізувати свої процесуальні права, в тому числі подати відзив на позовну заяву та докази, а також взагалі не знала про наявність даного спору.
Також апелянт зазначив, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позивачкою не був доведений факт того, що товар був неналежної якості, а також факт наявності істотних недоліків вказаного товару.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, сторонами не оскаржується та судом не переглядається.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
В судове засідання, призначене на 06 травня 2025 року учасники справи не з'явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 141-143).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.
Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору, стягнення неустойки, а також стягнення всієї суми сплаченої за договором, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі поданих стороною позивача матеріалів, які не спростовані стороною відповідача, встановлено, що відповідач продала позивачу товар неналежної якості та порушила умови договору про виконання робіт, а позивач не прийняв даний товар.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується, за наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 04.08.2021 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір на встановлення декоративних ролетів (рулонних штор) (а.с. 7-10).
Відповідно до п. 1.1. договору, предметом договору є продукція (вироби) за зразками, яка виготовлюється за індивідуальними розмірами по вибраному та узгодженому замовником ескізу - ролетні декори по заміру DN 902, 503, А9 (+монтаж) (а.с. 7).
Пунктами 3.2, 3.3. умовами договору передбачено, що сумарна вартість замовлення складає 42446,00 грн. Оплата здійснюється Замовником у вигляді передоплати 1000 грн. Залишок у сумі 41446 грн. (а.с. 7).
Згідно з п.п. 5.11, 5.12 договору обов'язки Виконавця за цим договором вважаються виконаними в повному обсязі після підпису акту-передачі. Замовник підписує акт прийому-передачі Виробів або надає мотивовану відмову від підписання із зазначенням недоробок. В разі не підписання Замовником акту прийому-передачі та неподання мотивованої відмови, Виконавець має право не передавати Вироби у власність Замовника. При умові виконання замовлення в повному обсязі виконавця і відмови підписати акт прийому-передачі замовником без письмового надання мотивації відмови протягом доби, вважати замовлення прийнятим без претензій і виконаним в повному обсязі (а.с. 8).
Згідно з п. 9.1. Договору встановлено гарантію на роботи протягом року, на тканини протягом п'яти років (а.с. 10).
Відповідно до Накладної від 18.08.2021 року за договором була здійснена доплата за замовлення в сумі 41446 грн. (а.с. 11).
Визначаючи характер правовідносин та правові підстави, що виникли між сторонами колегія суддів вважав, що за своєю правовою природою укладений між сторонами є договором побутового підряду, за яким підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 865 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 865 ЦК України до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів»
1. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
2. Стосовно непродовольчих товарів, що перебували у використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача, зазначені у частині першій цієї статті, задовольняються за згодою продавця.
Згідно з цією частиною задовольняються вимоги споживача щодо товарів, гарантійний строк на які не закінчився.
3. Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.
Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.
Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі договору з виробником.
4. Продавець і виробник під час продажу (реалізації) товару зобов'язані інформувати споживача про підприємства, що задовольняють вимоги, встановлені частинами першою і третьою цієї статті. За ненадання такої інформації встановлюється відповідальність згідно із статтями 15 і 23цього Закону.
5. Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.
6. За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.
У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред'явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої цієї статті.
7. Під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не провадиться.
Під час заміни товару з недоліками на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості перерахунок вартості товару з недоліками у разі підвищення ціни провадиться виходячи з його вартості на час обміну, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості на час купівлі.
При розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред'явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.
9. При пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.
За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.
При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб і складову частину обчислюється починаючи від дня видачі споживачеві товару після ремонту.
10. Споживач має право пред'явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено - протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника. Якщо цю вимогу не задоволено у строки, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, споживач має право на свій вибір пред'явити виробникові (продавцеві) інші вимоги, відповідно до частини першої цієї статті.
11. Вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу. Вимоги споживача щодо лікарських засобів та виробів медичного призначення розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, передбаченогоЗаконом України"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а щодо технічно складних побутових товарів - після пред'явлення розрахункового документа, передбаченого Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", та технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.
Під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу або відтворити на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надіслати електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.
Розрахунковий документ має бути виданий або створений в електронній формі не пізніше моменту передачі товару (послуги).
У разі втрати споживачем технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, їх відновлення здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
12. Виробник зобов'язаний відшкодувати всі збитки продавця (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті), який розглядає претензію споживача до придбаного товару.
Продавець (виробник) товарів зобов'язаний у місячний строк відшкодувати підприємству, що виконує його функції, збитки, яких воно зазнало у зв'язку із задоволенням вимог споживача, передбачених цією статтею.
13. Вимоги, встановлені частиною першою цієї статті щодо товарів, виготовлених за межами України, задовольняються за рахунок продавця (імпортера).
14. Вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.
Статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено:
1. Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.
2. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
3. У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:
1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;
2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);
3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;
4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;
5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.
Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.
4. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків.
Зазначені вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.
5. У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
6. Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.
7. Про відступи від умов договору та інші недоліки в роботі (послузі), що не могли бути виявлені при звичайному способі її прийняття, споживач зобов'язаний повідомити виконавцеві не пізніше трьох діб після їх виявлення.
8. Виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги), або відтворити на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надіслати електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.
9. Виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг). Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг).
Якщо виконання робіт (надання послуг) вимагає використання додаткових матеріалів, такі матеріали повинні відповідати вимогам безпеки, встановленим законодавством до таких матеріалів.
10. Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.
11. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) виникає необхідність у додаткових роботах (послугах), що не були передбачені умовами договору, виконавець зобов'язаний одержати від споживача дозвіл на виконання таких робіт (надання послуг).
Будь-які додаткові роботи (послуги), виконані (надані) виконавцем без згоди споживача, не створюють для споживача будь-яких зобов'язань щодо їх оплати.
12. Якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов'язаний негайно повідомити про це споживача.
Виконавець зобов'язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору.
Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.
13. Вимоги цієї статті не поширюються на виконання робіт з гарантійного ремонту.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ФОП ОСОБА_1 обґрунтовуючи, що нею виконані всі роботи в повному обсязі без зауважень, які були прийняті позивачем, надала акт прийому-передачі товарів за договором від 04.08.2021 року, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 95).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 участі у суді першої інстанції не приймала, судові повістки повертались з позначкою «адресат відсутній» (а.с. 18, 22, 26, 29, 30, 31).
У заяві про перегляд заочного рішення ФОП ОСОБА_1 зазначила, що 23.08.2022 року, за місяць до звернення позивача до суду виїхала до Румунії де і знаходиться по цей час, що підтверджується відмітками в паспорті та довідкою про проживання в межах міста Чернавода (а.с. 60-67).
За наведених підстав, колегія суддів приймає в якості доказу акт прийому-передачі, який не було надано до суду першої інстанції з об'єктивних причин, та який є суттєво важливим для об'єктивного розгляду справи.
Так, в акті прийому-передачі, від 27.08.2021 року зазначено, що виконавець виконав, а замовник перевірив за зразками оговореними за договором. Замовник особисто перевірив вироби та роботи, замовлення виконане в повному обсязі за умовами договору. Товари, роботи, кількість, якість та строки відповідають замовленню, зауважень та претензій не має. Замовлення на суму 42446 грн. виконане та прийнято (а.с. 95).
При цьому, колегія суддів приймає, що даний акт підписаний сторонами виконавцем ФОП Засіньова А.С. та замовником ОСОБА_2 (а.с. 95).
За наведених підстав, ствердження позивача у позовній заяві про не підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, за договором від 04.08.2021 року, не спростовані позивачем та не знайшли свого підтвердження (а.с. 1 звор).
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що в своєму позові, позивачем зазначено про звернення до виконавця 30.08.2021 року про усунення недоліків, однак суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять письмової вимоги позивача про усунення недоліків.
Також колегія суддів не приймає в якості належного та допустимого доказу, на підтвердження позовних вимог, письмові пояснення, відібрані адвокатом від позивача та її чоловіка, з підстав того, що стороною позивача у відповідності до норм процесуального права не було заявлено клопотання про допит в якості свідків зазначених осіб, а також дані особи є зацікавленими у вирішенні справи (а.с. 33, 34).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що на виконання умов Договору, позивач, як замовник послуги, отримав саме ті рулонні штори, які були ним у подальшому прийняті за місцем виконання замовлення у серпні 2021 року, без зауважень щодо їх кількості та якості, що підтверджується актом прийому-передачі (а.с. 95).
При цьому, колегія суддів вважає, що позивачем не спростовано належними доказами доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 .
Крім того, за своєю правовою природою договір побутового підряду є двостороннім, відплатним та консенсуальним. За вказаним договором на замовнику лежить кореспондуючий обов'язок прийняти та оплатити виконану роботу. Позивач сплатив кошти у розмірі визначеному договором, а відповідач виконав роботу, а саме - встановив рулонні штори обрані позивачем, про що було складено акт, в якому ОСОБА_2 підтвердила, що всі вироби, відповідають зазначеним параметрам у договорі.
Згідно Закону України «Про захист прав споживачів» про відступи від умов договору та інші недоліки в роботі (послузі), що не могли бути виявлені при звичайному способі її прийняття, споживач зобов'язаний повідомити виконавцеві не пізніше трьох діб після їх виявлення.
Проте, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ФОП ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. 1209 ЦК України продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шкоди не залежить від їхньої вини, а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.
Відповідно до ч. 2 ст. 1210 ЦК України шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.
Крім того, у відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Свої вимоги позивач обґрунтовував відібраними адвокатом письмовими показами позивача ОСОБА_2 (а.с. 33) та ОСОБА_4 (чоловіка позивачки) (а.с. 34), які суд першої інстанції прийняв як належні та допустимі докази у справі не надавши їм належної оцінки.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції не зазначив в чому саме полягає неналежна якість товару, ураховуючи, що суду не надано відповідний висновок про те, що саме з вини відповідача конструкції мають дефекти та встановлені з порушенням будівельних норм.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У відповідності до ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Згідно ст. 866 ЦК України договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.
Колегія суддів вважає, що позивач не надав суду доказів, які б давали підстави для розірвання договору укладеного 04.08.2021 року між сторонами та виконаного у серпні 2021 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки позивач не навів суду доказів порушення його права як споживача з боку відповідача у справі, суд у задоволенні позовних вимог відмовляє з підстав недоведеності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з відмовою у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Коновалова Дмитра Юрійовича, представника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2023 року - скасувати.
Ухвалити постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення коштів, стягнення неустойки - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 15 травня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький
______________________________________ С.М. Сегеда