Номер провадження: 33/813/1016/25
Номер справи місцевого суду: 498/1804/24
Головуючий у першій інстанції Чернецька Н. С.
Доповідач Артеменко І. А.
12.05.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Великомихайлівського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП,
Короткий зміст судового рішення
Постановою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 30.10.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 24.08.2024 о 20:45 по вул.Центральна в с.Новопетрівка Роздільнянського району Одеської області, будучі притягнутим за правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, повторно протягом року керував транспортним засобом «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1.а ПДР.
Короткий зміст клопотання про поновлення строків
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скасування постанови Великомихайлівського районного суду Одеської області від 30.10.2024 та закриття провадження у справі за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 послався на те, що справа розглянута за його відсутності, про дату та час розгляду справи повідомлений не був, копію оскаржуваної постанови не отримував. На даний час він є військовим та проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді старшого стрільця, бере участь в забезпеченні державного суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, тому обмежений в можливості оперативно реагувати на судові рішення та подавати процесуальні документи до суду, оскільки здебільшого перебуває в районі бойових дій та лінії бойового зіткнення. Посилаючись на ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику ЄСПЛ та постановуВерховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, просив визнати вказані причини пропуску строку поважними.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та захисники в його інтересах, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не надали.
Зогляду на положення ч.6 ст.294 КУпАП при встановлених обставинах у суду апеляційної інстанції відсутні перешкоди для розгляду справи. При цьому, судом враховано, що за положеннями ч.2 ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.126 КУпАП, не є обов'язковою.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01.04.2008, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26.04.2007). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Поряд з цим, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
З урахуванням наведеного, при встановлених обставинах неявка ОСОБА_1 та захисників в його інтересах у судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Висновки щодо строків на апеляційне оскарження
Розглянувши клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, перевіривши причини пропуску строку, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст.294 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.
Отже, дана норма визначає строк, з якого починає обраховуватись строк на апеляційне оскарження, ? день винесення постанови.
З матеріалів справи встановлено, що 24.08.2024 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, в якому, серед іншого, зазначена дата, час та місце розгляду справи судом. З вказаним протоколом ОСОБА_1 в той же день ознайомлений та отримав його копію, про що проставлений особистий підпис та підтверджується наявними в матеріалах справи відеозаписами.
24.08.2024 (день складання протоколу про адміністративне правопорушення) ОСОБА_1 підписав заяви на ім'я судді Великомихайлівського районного суду Одеської області про розгляд справи без його присутності, визнаючи свою провину у вчиненні інкримінованого правопорушення, та про отримання судової повістки в електронній формі.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноруч зазначив про свою згоду з протоколом.
15.10.2024 матеріали справи отримані Великомихайлівським районним судом Одеської області, де в той же день визначено склад суду - головуючий суддя Чернецька Н.С.
16.10.2024 суд сповістив ОСОБА_1 про слухання справи на 30.10.2024 на 09.00 год. за номером телефону - НОМЕР_3 , зазначеним ним у заяві про отримання судової повістки в електронній формі від 24.08.2024. Довідкою про доставку повідомлення підтверджено доставку одержувачу ОСОБА_1 16.10.2024 о 16:10:06 повідомлення про слухання справи Великомихайлівським районним судом Одеської області 30.10.2024 об 09.00 год (а.с.12). При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що вказаний номер телефону зазначений ОСОБА_1 поліцейському під час складання адмінматеріалів, що підтверджується наявними відеозаписами, та в договорі про надання правничої допомоги від 21.03.2025, що свідчить про дійсність та правильність вказаного номеру телефону. Зазначивши контактний номер телефону, ОСОБА_1 тим самим задекларував свою готовність отримувати від суду повідомлення за цим контактом.
30.10.2024 ОСОБА_1 в судове засідання суду першої інстанції не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення слухання справи не надав. З огляду на наявність в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 від 24.08.2024 про розгляд справи за його відсутності, належне повідомлення його про слухання справи та відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, місцевий суд розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до відповідальності за наявними матеріалами у справі.
Матеріали справи не містять доказів направлення місцевим судом копії постанови особі, яка притягується до відповідальності.
Разом з тим, апеляційний суд враховує, що інформація щодо розгляду справи була оприлюднена на сайті Судової влади України у розділі «Стан розгляду справи». За інформацією ЄДРСР, яка є відкритою та загальнодоступною, судове рішення надіслано для оприлюднення до реєстру 30.10.2024 та забезпечено надання загального доступу: 01.11.2024.
З урахування правила обліку процесуального строку, що припадає на вихідний день, 11.11.2024 закінчився встановлений ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження постанови Великомихайлівського районного суду Одеської області від 30.10.2024.
19.03.2025 ОСОБА_1 особисто звернувся до місцевого суду із заявою про видачу копії постанови у цій справі.
04.04.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку скерував до суду апеляційну скаргу, яка, серед іншого, містить клопотання про поновлення строку.
Апеляційний суд дійшов висновку, що викладені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення не є поважними у розумінні вимог процесуального законодавства, з огляду на таке.
Перш за все, слід зазначити, що ЄСПЛ, рішення якого є джерелом права в Україні, неодноразово наголошував на необхідності дотримання особою належної процесуальної поведінки, спрямованої на отримання інформації щодо ходу розгляду справи відносно неї. Зокрема, у рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Діючий КУпАП не пов'язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження із часом отримання копії постанови суду.
Наведені в апеляційній скарзі обставини на обґрунтування клопотання про поновлення строку є такими, які об'єктивно не дають підстави для визнання вказаних причин пропуску строку поважними, оскільки ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення від 24.08.2024, в якому зазначено дату та місце розгляду справи, з яким його було ознайомлено та копію якого він отримав, та будучі повідомленим судом про дату, час та місце розгляду справи, мав цікавитись рухом справи і вжити заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи відносно нього.
Однак, ОСОБА_1 тривалий час не цікавився рухом справи. Навпаки склав заяву про розгляд справи за його відсутністю та будучі обізнаним про час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, не скористався своїм правом взяти участь у судовому засіданні, надати свої пояснення, скористатись правовою допомогою тощо. При цьому, слід зазначити, що особа користується своїми правами на власний розсуд.
Судом апеляційної інстанції враховано, що суд під час розгляду справ про адмінправопорушення, окрім дотримання прав учасників судового провадження, повинен дотримуватися розумних строків розгляду справ, зокрема, розглядати їх в межах строків притягнення до адмінвідповідальності, передбачених ст.38 КУпАП. Вказаного балансу судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
Сам по собі факт розгляду справи без участі особи, яка притягається до відповідальності, не є безумовною правовою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за наявності доказів обізнаності особи про розгляд справи, що стосуються безпосередньо неї. Частиною 2 ст.268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зокрема за ч.5 ст.126 КУпАП, не є обов'язковою.
Отже, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 з 24.08.2024 (день складання протоколу за його участі) по 19.03.2025 (дата звернення до суду із заявою про видачу копії постанови та отримання копії постанови суду), що становить майже 7 місяців, в розумні інтервали часу цікавився про стан відомого йому провадження відносно нього, тим самим знехтував своїми процесуальними обов'язками.
При цьому, будучі обізнаним про час та місце розгляду справи, про наявність судового провадження, ОСОБА_1 не скористався своєчасно правом апеляційного оскарження. Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_1 , за достатньої зацікавленості, мав реальну можливість ознайомитись з повним текстом зазначеного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, або не зволікаючи звернутись до суду та отримати копію оскаржуваної постанови суду, чого своєчасно не зробив, або скористатись правовою допомогою, за допомогою якої мати представника під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2025 ОСОБА_1 уклав з ЮК «Прасолов та партнери» договір про надання правничої допомоги, тобто після отримання копії судового рішення (19.03.2025). Разом з тим, копію апеляційної скарги направлено засобами поштового зв'язку лише 10.04.2025, тобто понад десятиденний строк навіть з моменту отримання копії судового рішення.
Аналізуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 мав реальну можливість подати апеляційну скаргу у межах розумного часу після винесення оскаржуваного судового рішення, про дату судового засідання якого він був обізнаний.
Варто зазначити про те, що при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд має надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку з інтервалами часу: з моменту закінчення встановленого статтею 294 КУпАП строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не демонстрував намір своєчасного оскарження судового рішення в установлені процесуальним законом строки без зайвих зволікань, а вказані заявником обставини пропуску строку апеляційного оскарження не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Великомихайлівського районного суду Одеської області від 30.10.2024.
Наведені у клопотанні про поновлення строку обставини є такими, які об'єктивно не дають підстави для визнання вказаних причин пропуску строку поважними, оскільки у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, було достатньо часу з дня винесення оскарженої постанови суду для подачі апеляційної скарги в строк, передбачений КУпАП. Можливість вчасного подання скаржником апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залежала виключно від його волевиявлення, тобто, мала суб'єктивний характер, якою (можливістю) він вчасно не скористався.
Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КУпАП певних процесуальних дій і стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, в тому числі процесуальних строків подачі апеляційної скарги. Вказана позиція підтверджена Верховним Судом у постанові від 19.05.2021 у справі №580/1225/20.
Суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, повинна миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання про поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Безпідставне поновлення строку на оскарження рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Об'єктивних підстав, що перешкоджали особі, яка притягається до відповідальності, подати апеляційну скаргу у строк, визначений ст.294 КУпАП, судом не встановлено.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 не містить достатніх обґрунтувань, адже у такій справі суд вирішував питання наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом особи, яка є учасником бойових дій і відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» була мобілізована у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). Водночас у зазначеній постанові міститься усталений висновок Верховного Суду про те, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, в рамках розгляду цієї справи ОСОБА_1 , будучі обізнаним про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, дату та місце розгляду справи, тривалий час не цікавився рухом справи, що пов'язано із суб'єктивним фактором, що свідчить про відсутність взаємозв'язку між дійсними обставинами і доводами апелянта, пов'язаними із введенням воєнного стану.
Слід зазначити, що посилання апелянта на ту обставину, що він, проходячи службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді старшого стрільця, бере участь в забезпеченні державного суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, тому обмежений в можливості оперативно реагувати на судові рішення та подавати процесуальні документи до суду, оскільки здебільшого перебуває в районі бойових дій та лінії бойового зіткнення, - не підтверджено належними доказами.
Так, з наданої копії військового квитка серії НОМЕР_4 від 14.09.2022 встановлено, що з 22.06.2024 ОСОБА_1 курсант ВКСС НАСВ, з 22.06.2024 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 , з 17.08.2024 - у військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира відділення, а з 20.01.2025 - у в/ч НОМЕР_2 на посаді старшого стрільця.
Апеляційний суд зауважує, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) своєчасне вчинення процесуальних дій учасниками процесів. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Так, перебування на військовій службі вочевидь не свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведення належними та допустимими доказами поважності пропуску строку.
Суду не надано будь-яких відомостей про виконання ОСОБА_1 бойових військово-службових завдань у період з 30.10.2024 (дата ухвалення оскаржуваної постанови суду) по 04.04.2025 (дата подачі апеляційної скарги). При цьому, судом враховано, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений 24.08.2024, тобто в період проходження ним військової служби, що спростовує твердження апелянта про постійне виконання ним бойових військово-службових завдань. Зокрема, суду не надано доказів перебування ОСОБА_1 в районі бойових дій та лінії бойового зіткнення, у зв'язку з чим обмежений в можливості оперативно реагувати на судові рішення та подавати процесуальні документи до суду.
Крім того, наявна в матеріалах справи копія договору про надання правничої допомоги свідчить про можливість ОСОБА_1 укладання аналогічних договорів задля своєчасного оскарження постанови суду та відповідного делегування вказаних повноважень захисникам, будучі обізнаним про існування вказаного судового провадження відносно нього за належною зацікавленістю. При цьому, вибір адвоката, який надаватиме професійну правничу допомогу, зокрема у формі представництва інтересів в суді, є правом особи, яка притягається до відповідальності.
Посилання апелянта на те, що законом визначено короткий строк на апеляційне оскарження як на підставу для його поновлення слід визнати необґрунтованими.
Укладення договору з особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, поза межами строку на апеляційне оскарження також не є достатньою обґрунтованою підставою для того, щоб визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважним.
Відтак, оскільки ОСОБА_1 знав про наявність адміністративних матеріалів відносно нього, суд, який розглядає вказану справи, дату судового засідання, однак тривалий час не цікавився рухом та розглядом справи про адміністративне правопорушення, а тому не оскаржив постанову в межах встановленого законом строку на апеляційне оскарження, апелянт не навів жодних переконливих, об'єктивних причин, які б унеможливлювали вчасно потурбуватися про розгляд власної справи і вчасно вжити будь яких заходів, спрямованих на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, а тому апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження.
Апеляційний суд зауважує, що клопотання про поновлення процесуального строку не може носити формальний характер, а наведені в ньому обставини повинні доводитися заявником належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП у випадку пропуску строку, встановленого для оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, та відмові в поновленні вказаного строку, апеляційна скарга повертається апеляційним судом особі, яка її подала.
За таких обставин, надаючи оцінку доводам заявника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності та співставленні, апеляційний суд вважає, що такі причини є неповажними, а відтак відмовляє у поновленні процесуального строку та з підстав, передбачених ч.2 ст.294 КУпАП, повертає апеляційну скаргу особі, яка її подала. Апелянтом не доведено наявність обставин, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто, не залежали від волевиявлення, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали звернення до суду з апеляційною скаргою у визначений законом строк.
При вирішенні питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд не перевіряє доводи апеляційної скарги щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки за результатами розгляду апеляційної скарги по суті.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Великомихайлівського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко