Справа № 127/13268/25
Провадження №11-сс/801/368/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
12 травня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30.04.2025 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу в кримінальному провадженні № 12025020050000591 від 28.04.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України,
Цією ухвалою задоволено клопотання т.в.о. заступника начальника СВ Відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Своє рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України, та існуванням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вважаючи рішення слідчого судді незаконним, адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 .
Апеляційну скаргу захисник мотивує тим, що орган досудового розслідування не довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Крім цього, слідчий суддя не врахував відсутність доказів наявності події злочину, інкримінованого ОСОБА_8 , а також міцність його соціальних зв'язків, наявність в нього родини та утриманців, постійного місця проживання та роботи, а також не врахував того факту, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , не є тяжким.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора ОСОБА_6 проти вимог, заявлених в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст. 29 Конституції України визначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Відділом поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025020050000291, внесеного до ЄРДР 28.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України.
В межах даного провадження 29.04.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України, за ознаками хуліганства, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, пов'язані з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що зумовлює необхідність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_8 , слідчим суддею правильно встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, й неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів.
Так, необхідність застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею мотивовано зібраними в ході досудового розслідування доказами у їх сукупності та взаємозв'язку.
Наведені докази є фактичними даними, отриманими органом досудового розслідування шляхом проведення слідчих дій, й ці дані можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_8 міг вчинити інкриміноване йому правопорушення, а значить підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_8 підтверджено наявність зазначених у клопотанні слідчого ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, - переховування від органів досудового розслідування та/або суду, продовження вчинення кримінальних правопорушень, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому слідчий суддя у відповідності з вимогами ст. 178 КПК України оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі, те, що ОСОБА_8 офіційно непрацевлаштований, неодружений, утриманців не має, раніше не судимий, злочин, у якому він підозрюється, відноситься до категорії нетяжких, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років, вчинений із застосуванням насильства, а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Підстави, які б перешкоджали застосуванню до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у тому числі, за станом здоров'я підозрюваного, відсутні.
Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя залишив поза увагою вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, яка передбачає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У відповідності до положень п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього ж Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Тобто, не визначення розміру застави це право суду, а не обов'язок, а тому право на не визначення розміру застави повинно бути належно обґрунтованим.
Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання" (рішення у справі "Сергій Волосюк проти України" п. 38).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею в достатній мірі не враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які в сукупності вказують на наявність підстав вважати, що у разі визначення застави підозрюваному, вона може бути достатньою для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, його обставини, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб достатня у разі її внесення для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків й повинна утримувати його в межах належної процесуальної поведінки.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 на строк до 60 днів з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, а також покладенням на нього відповідних процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30.04.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 скасувати.
Клопотання т.в.о. заступника начальника СВ Відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання особи до 27.06.2025 включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу в розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
У разі внесення застави на ОСОБА_8 покласти наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого та/або прокурора за першою вимогою;
-не відлучатись з с. Селище Вінницького району Вінницької області, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-утриматись від спілкування із особами, які являються потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.
В разі невиконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, в такому разі контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрюваного обов'язків покласти на слідчого, який провадить досудове розслідування кримінального провадження.
Строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, але в межах строку досудового розслідування.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3