Справа № 125/337/25
Провадження № 33/801/475/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М.
Доповідач: Копаничук С. Г.
15 травня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Барського районного суду Вінницької області від 22 квітня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №242185, ОСОБА_1 08.02.2025 о 22:53 год. по вул.. Дружби в с. Ялтушків Жмеринського району Вінницької області ,керуючи автомобілем ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснював шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору, а також увімкнення спеціального звукового сигналу, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕРП1 №242163, 08.02.2025 о 22:53 год. по вул. Дружби в с. Ялтушків Жмеринського району Вінницької області водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ ,д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» та проводилась відеозйомка.
Постановою Барського районного суду Вінницької області від 22.04.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн в дохід держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,6 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП закрито.
При винесенні оскаржуваного судового рішення, суд виходив із доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП наявними у справі доказами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить зазначену постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що докази, якими підтверджується наявність в його діях складу правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, викликають сумніви у їх достовірності. Так, у справі відсутні докази того, що саме він керував автомобілем та його було зупинено працівниками поліції. А за відсутності факту керування транспортним засобом , проходження огляду на стан сп'яніння не має жодного правового значення та не є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Перевіривши наявні у матеріалах справи докази , постанову суду в межах доводів апеляційної скарги , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Ухвалюючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд виходив з того, що його вина підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, що узгоджуються між собою, щодо яких жодних сумнівів у їх достовірності та допустимості не виникає, оскільки вони оформлені у встановленому законом порядку, у протоколі викладена суть правопорушення, що відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, до нього долучені докази, що містять усі відомості, необхідні для правильного вирішення цієї справи і ці докази є достатніми для встановлення вини ОСОБА_1 та притягнення його до відповідальності.
Апеляційний суд вважає, що суд вірно встановив обставини скоєного правопорушення на підставі наявних доказів, які вірно оцінив в їх сукупності та взаємозв'язку і дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення та вини за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те ,що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом і докази цього відсутні , є безпідставними, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Установлено, що 08.02.2025 о 22:53 год. по вул. Дружби в с. Ялтушків Жмеринського району Вінницької області, водій автомобіля ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, яку поліцейські здійснювали шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору службового авто , а також подаючи неодноразові звукові і голосові повідомлення про негайну зупинку , яку він не виконав. Крім цього, водій цього транспортного засобу, який за документами виявився ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння ОСОБА_2 з його згоди у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» та проводилась відеозйомка. Таким чином, останній порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху України ,чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9 ПДР України визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 2.9. «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З матеріалів справи вбачається, що проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу зафіксовано поліцейським у відповідності з положеннямим ст. 266 КУпАП та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Доводи апеляційної скарги про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції не зупинявся за передбачених законом причин (стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію»), оскільки докази його зупинки у матеріалах справи відсутні, а тому всі подальші дії працівників поліції є незаконними, є безпідставними , оскільки ці факти підтверджуються відеозаписами зі службового автомобіля патрульної поліції і нагрудних камер працівників поліції .Отже ці доводи скарги не є такими, що дають правові підстави для скасування оскаржуваної постанови та не свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення.
Відповідно до ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі ,зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Апеляційним судом досліджено наявні в матеріалах справи відеозаписи зі службового автомобіля патрульної поліції і нагрудних камер працівників поліції , на яких зафіксовано факти переслідування і зупинки автомобіля ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , патрульною поліцією з використанням проблискових маячків червоного кольору та звукового сигналу службового авто , а також неодноразові голосові повідомлення поліцейських про негайну зупинку , яку водій не виконав. Крім цього, врешті, після зупинки автомобіля та спілкування працівників поліції , з'ясувалося, що водієм цього транспортного засобу за документами виявився ОСОБА_1 , який керував автомобілем ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Інших осіб у вказаному автомобілі та біля нього не виявлено На відео зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 та проходження ним огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, з результатом 0,7 промілле алкоголю, а також складення щодо нього матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Зафіксовані на відеозаписі дії та розмова водія ОСОБА_1 , свідчать про визнання ним факту вживання алкогольних напоїв, факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та намагання уникнути адміністративної відповідальності.
Зазначені обставини відмови ,як і відсутність будь-яких заперечень щодо керування ним автомобілем, чітко зафіксовані . При цьому, будь-якого насилля чи спонукання давати ним саме такі пояснення з боку працівників поліції не вбачаються. Відсутні також посилання його на те, що він чогось не зрозумів ,чи недочув. Ба більше, всі ці обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого він жодних зауважень не заявляв.
Крім того, суд також звертає увагу на те, що згідно п.11 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 24 червня 1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» , за правилами статті 288 КУпАП України судами розглядаються скарги на постанови про адміністративні правопорушення. Інші дії адміністративних органів (наприклад, пов'язані із затриманням, особистим оглядом, вилученням речей і документів, відстороненням водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами, оглядом на стан сп'яніння) оскаржуються у встановленому для цього порядку.
Таким чином ,у разі незгоди з діями працівників поліції , ОСОБА_1 мав право їх оскаржити у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
В апеляційному суду представник правопорушника пояснив ,що з приводу незаконності переслідування чи вимог про зупинку автомобіля його підзахисного дії працівників поліції як в порядку підпорядкування ,так і в порядку КАСУ ,не оскаржувалися.
Керування транспортним засобом у стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи істотних порушень допущених при їх складанні не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 містить всі необхідні відомості, передбачені ст. 256 КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року.
За вказаних обставин, наявні в матеріалах справи докази підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а апеляційна скарга доводів, які б спростовували ці висновки ,не містить.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно.
Ураховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу, суд дійшов правильного висновку про можливість застосування до нього адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Барського районного суду Вінницької області від 22 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду С. Г. Копаничук