Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/2728/25
Провадження № 2-о/650/105/25
іменем України
12 травня 2025 року смт. Велика Олександрівка
Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді - Хомик І.І.
за участю секретаря судового засідання - Ткаченко І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Велика Олександрівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, -
Представник заявника ОСОБА_1 звернувся до Великоолександрівського районного суду Херсонської області в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису вказуючи, що ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 31.12.2019 року. 02.10.2024 року шлюб між ними розірвано рішенням суду.
ОСОБА_2 має сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 від попереднього шлюбу, який має інвалідність ІІІ групи.
В період шлюбу ОСОБА_3 систематично проявляв фізичне та психологічне домашнє насильство у відношенні своєї дружини та її сина, що виражалося у погрозах фізичною розправою, залякуванням, приниженням, проявом агресії та образах.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 проходить індивідуальні психотерапевтичні сесії в зв'язку з тривалим психологічним насильством у шлюбі з ОСОБА_3 .
Не дивлячись на повне припинення будь-яких відносин та розірвання шлюбу ОСОБА_3 постійно веде листування з ОСОБА_2 , телефонні перемовини, намагається контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, приїжджає за місцем проживання заявника, постійно його переслідує у громадських місцях, висловлюється відносно заявника нецензурною лайкою, постійно ображає.
Таким чином ОСОБА_3 продовжує чинити психологічний тиск на заявника та її сина.
Прояви насильства мають та мали глибокий негативний вплив на психологічний стан і якість життя заявника, в зв'язку з чим вона звернулася до суду з даною заявою.
У судовому засіданні представник заявника вимоги заяви підтримав згідно обставин викладених у ній, і просив їх задовольнити у повному обсязі.
Заінтересована особа, представник заінтересованої особи у судовому засіданні вимоги заяви не визнали та пояснили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвали шлюб у жовтні місяці 2024 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 змінив місце проживання та став проживати у м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області.
Причиною розірвання шлюбу, як зазначила у заяві ОСОБА_2 стали різні погляди на життя, стосунки погіршилися, спроб з обох сторін для збереження шлюбу не було.
У період шлюбу сторони придбали квартиру, розташовану в АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_2 після розірвання шлюбу продала. ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про поділ спільного нажитого майна, а саме вказаної квартири та легкового автомобіля.
Після цього ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про стягнення моральної шкоди завданої домашнім насильством.
До цього ОСОБА_2 жодного разу не зверталася за захистом до правоохоронних органів, чи суду щодо вчинення ОСОБА_3 щодо неї чи її сина домашнього насильства. Крім того жодного доказу на підтвердження вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_3 , ні заявник, ні представник заявника суду не надали. Просять відмовити у задоволенні вимог заяви.
Заслухавши представника заявника, заінтересовану особу та його представника, дослідивши всі обставини справи, суд приймає до уваги наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 31.12.2019 року. 02.10.2024 року.
У період шлюбу подружжя проживало за адресою: квартира АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4 , неповнолітнім сином ОСОБА_2 від попереднього шлюбу, у квартирі, яка була придбана ОСОБА_2 30.01.2020 року.
Після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 . ОСОБА_2 продала квартиру, в якій подружжя проживало до розірвання шлюбу.
Як вбачається із пояснень заінтересованої особи, представника заінтересованої особи, ОСОБА_3 , після розірвання шлюбних відносин проживає в іншій області України, а саме м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області.
Із пояснень представника заявника ОСОБА_2 залишилася проживати у квартирі, яку продала 07.11.2024 року, тоді як згідно довідки виданої головою правління ОСББ «Вишневського-9» заявниця разом із сім'єю проживала за вказаною адресою з 01.01.2021 року по 01.06.2024 року.
У заяві заявником зазначено, що ОСОБА_3 за місцем спільного проживання за адресою квартира АДРЕСА_1 проявляв фізичне та психологічне домашнє насильство як у відношенні ОСОБА_2 так і її сина ОСОБА_4 , яке продовжує вчиняти і після розірвання шлюбних стосунків, в зв'язку з чим зверталася за консультацією до лікаря-психотерапевта.
Згідно ст. 1 ч.1 п.3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
В п.14 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» зазначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
П.6 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що кривдник є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Судом встановлено, що за період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 31.12.2019 року. 02.10.2024 року, остання жодного разу не зверталася із заявами до соціальних органів, правоохоронних органів чи суду із заявами щодо вчинення відносно неї чи її сина ОСОБА_4 домашнього насильства ОСОБА_3 .
Таким чином доказів на підтвердження вказаної обставини, а саме вчинення домашнього насильства ОСОБА_3 заявник, представник заявника суду не надали.
Щодо відеозапису, наданого заявником до суду як доказ, суд відноситься критично, оскільки відеозаписи не датовані, не встановлено, що особа чоловічої статті, яка є на відеозапису, є саме ОСОБА_3 , оскільки особа знята зі спини, і чітким є лише його голос.
Як вбачається із пояснень представника заявника у судовому засіданні, відповідна експертиза на підтвердження наявності ОСОБА_3 у вказаних відеороликах, не проводилася.
Із поданої заяви, пояснень представника заявника у судовому засіданні слідує, що ОСОБА_3 продовжує вчиняти психологічне насилля щодо ОСОБА_2 і після розірвання шлюбу, а саме постійно веде листування із заявником, телефонні перемовини, контактуючи з інших номерів телефонів, приїжджає за місцем проживання заявника, постійно переслідує її у громадських місцях, висловлюється відносно неї нецензурною лайкою, постійно ображає.
Однак доказів на підтвердження таких обставин, заявник, представник заявника суду не надали.
Обмежувальний припис згідно ст. 24 ч.1 п.2 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» відноситься до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Відповідно до ч.3 вказаної статті рішення щодо видачі обмежувального припису або відмову у його видачі приймається судом на підставі оцінки ризиків.
В свою чергу згідно ч.1 п.9 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно ст. 350 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису та докази, що їх підтверджують (за наявності).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги заяви задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд,
Відмовити у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 із застосуванням заходів тимчасового обмеження прав кривдника.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ірина ХОМИК