Справа № 592/10021/23
Провадження № 2-с/592/140/25
09 травня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м.Суми під головуванням судді Костенка В.Г., розглянувши заяву представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Король Марії Ігорівни про скасування судового наказу виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «А-МУССОН» про стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за надання послуг з поводженням з побутовими відходами,
17.07.2023 Ковпаківським районним судом м. Суми за заявою ТОВ «А-МУССОН» виданий судовий наказ, справа № 592/10021/23, провадження № 2-н/592/1597/23, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованості за надання послуг з поводженням з побутовими відходами заборгованості за надання послуг з поводженням з побутовими відходами за період з 01.11.2021 по 30.04.2023 в розмірі - 3317 грн. 40 коп., а також в дольовому порядку судового збору в сумі 268 грн 40 коп., тобто по 89 грн 47 коп. з кожного.
07.05.2025 представник боржника Спасьонової Л.Г. подав заяву та просить скасувати вказаний судовий наказ й поновити строк звернення до суду із заявою про скасування судового наказу.
Заява мотивована тим, що вимоги стягувача є необґрунтованими. Так, судовий наказ містить посилання тільки на процесуальні статті ЦПК України, однак, в судовому наказі відсутні жодні посилання на норми матеріального права, які б могли регулювати відносини саме між ОСОБА_1 та ТОВ «А-МУССОН». Також в судовому наказу відсутні посилання на договір, який мав би бути укладеним між сторонами даної справи. Крім того, зазначили що між ОСОБА_1 та ТОВ «А- МУССОН» взагалі відсутні будь-які договірні відносини, боржник не отримувала послуги з поводженням з побутовими відходами в період з 01.11.2021 по 30.04.2023, в тому числі і про причині виїзду за кордон на початку повномасштабного вторгнення в 2022 році, а отже відсутні правові та фактичні підстави, що б могли підтвердити наявність заборгованості в розмірі 3317 грн 40 коп.. ТОВ «А-МУССОН» не було додано до заяви про видачу судового наказу жодних доказів на підтвердження вказаної вище заборгованості, в тому числі підтвердження факту отримання таких послуг саме особами, які визначені нею як боржники. Усе вищевикладене свідчить, що судовий наказ у справі №592/10021/23 винесений безпідставно та з порушенням процесуальних норм, а саме - статті 168 ЦПК України. Окрім того, станом на дату подання заяви про скасування судового наказу відсутня заборгованість, що вказана в судовому наказі, а тому вимоги ТОВ «А-МУССОН» необґрунтовані та безпідставні, а судовий наказ №592/10021/23 від 17.07.2023 підлягає скасуванню. Поважність пропуску строку мотивує тим, що оскаржуваний наказ видано 17.07.2023, згідно ЄДРСР загальний доступ до рішення було надано 18.07.2023, а рішення набрало законної сили 14.08.2023. Однак, ОСОБА_1 не отримувала оскаржуваного судового наказу і не знала про його існування до теперішнього часу. Про наявність оскаржуваного наказу ОСОБА_1 дізналась тільки 02.05.2025. 22.04.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Король М.І. було укладено договір про надання правової допомоги №53, в рамках якого, окрім інших правових послуг, були надані і послуги з аналізу судових рішень, що були винесені стосовно ОСОБА_1 за останні три роки. Так, з ЄДРСР стало відомо про ряд судових наказів, в яких боржником визначено ОСОБА_1 , в тому числі судовий наказ №592/10021/23 від 17.07.2023. Після ознайомлення її з текстом наказу, отриманого з відкритого реєстру судових рішень, було прийнято рішення про його оскарження у зв'язку з безпідставністю винесення та відсутності заборгованості, яка була заявлена. 03.05.2025 було видано ордер про надання правничої допомоги в усіх судових органах та сплачено судовий збір. Крім того, вказала що з початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року ОСОБА_1 виїхала за кордон, оскільки її будівля постраждала від російської агресії, і тільки в травні 2025 року їй стало відомо про наявність судового наказу, з яким вона повністю не згодна через його необґрунтованість та безпідставність, та одразу було прийнято рішення про звернення до суду з заявою про скасування судового наказу. Вважали, що неотримання ОСОБА_1 оскаржуваного наказу та незнання про його існування до сьогоднішнього часу є вагомою підставою для поновлення строків.
Дослідивши матеріали заяви, матеріали справи № 592/10021/23, провадження № 2- н/592/1597/23 дійшов наступних висновків.
17.07.2023 Ковпаківським районним судом м. Суми за заявою ТОВ «А-МУССОН» виданий судовий наказ, справа № 592/10021/23, провадження № 2-н/592/1597/23, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , мешканців АДРЕСА_1 , заборгованості за надання послуг з поводженням з побутовими відходами заборгованості за надання послуг з поводженням з побутовими відходами за період з 01.11.2021 по 30.04.2023 в розмірі - 3317 грн. 40 коп., а також в дольовому порядку судового збору в сумі 268 грн 40 коп., тобто по 89 грн 47 коп. з кожного.(а.с. 16).
Копію заяви про видачу судового наказу з додатками, а також копію судового наказу боржникам направлено за адресою: АДРЕСА_1 . Документи отримав 22.07.2023 ОСОБА_4 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в якому зазначено прізвище одержувача « ОСОБА_4 » та стоїть підпис про отримання.
Згідно з ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього кодексу.
Відтак строк подачі заяви про скасування судового наказу сплив 08.08.2023.
Із заявою про скасування судового наказу представник боржника звернулася лише 07.05.2025, тобто майже через два роки після отримання копії судового наказу.
У обґрунтування поважності причин пропуску строку представник боржника зазначив, що боржник ОСОБА_1 з початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року виїхала за кордон. Однак доказів на підтвердження перебування боржника за межами країни суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 167 ЦПК України встановлено, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.
Згідно з ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього кодексу.
У пункті 3 частини 5 статті 170 ЦПК України встановлено, що до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини 6 статті 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Заява боржника про скасування судового наказу, яка подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстави для поновлення строку для подання цієї заяви. ( ч. 2 ст. 171 ЦПК України).
Наведені норми передбачають наслідки пропуску процесуальних строків, зокрема повернення відповідної заяви. Поряд з цим закон передбачає поновлення пропущених строків з поважних причин.
Для поновлення строку необхідно визначити два аспекти. Перший це обставини які не залежали від волі особи та були непереборними. Другий коли ці обставини мали місце у строк який пропущено.
У своїй заяві представник боржника не зазначив про обставини, які перешкоджали боржнику звернутися з заявою у строк з 22.07.2023 по 08.08.2023. Також він не надав відповідних доказів.
Щодо поважності причин слід також зазначити наступне.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).
Європейський суд з прав людини зазначає, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року заява № 3236/03).
При цьому, ЦПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Конституційний Суд України у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 звернув увагу на те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційний Суд України в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 02.11.2004 N 15-рп/2004 зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Водночас, слід звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Узагальнюючи наведене вбачається, що боржник не довів поважності причин пропуску строку на подачу заяви про скасування судового наказу.
Окрім того суд звертає увагу, що заборгованість за надання послуг стягнута у солідарному порядку з боржників, які проживають за однією адресою. Одному з боржників копію наказу вручено під підпис 22.07.2023. Цей наказ створює однакові наслідки для усіх солідарних боржників.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 169 ЦПК України одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.
За положеннями ст. 272 ЦПК України копія рішення вручається учаснику розгляду під розпис або направляється поштою. Днем отримання є день вручення під розписку.
Аналізуючи наведені положення вбачається, що копію наказу вручено одному з солідарних боржників. Проте цей боржник не подав заяву про скасування судового наказу у визначений строк.
ОСОБА_1 не надала докладних пояснень з яких можна було без сумніву з'ясувати обставини які перешкоджали їй звернутися з заявою про скасування судового наказу після отримання його іншим солідарним боржником.
Боржниця звернулася з заявою про скасування судового наказу через майже два роки після його видачі. Цей стирок є значним. Боржниця у обґрунтування поважності причини пропуску строку зазначила, що саме їй не вручено копію наказу не є достатнім для поновлення строку. Таких доводів є недостатньо з огляду на гарантії правової визначеності.
Таким чином, суд не вбачає підстав для поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, а тому в задоволенні клопотання про поновлення строку слід відмовити.
Згідно з ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Ураховуючи наведене суд вважає, що слід повернути заяву про скасування судового наказу.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 247 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні клопотання представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Король Марії Ігорівни про поновлення строку на подачу заяви про скасування судового наказу, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми у справі № 592/10021/23, провадження № 2-н/592/1597/23, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «А-МУССОН» про стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за надання послуг з поводженням з побутовими відходами.
Повернути заяву представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Король Марії Ігорівни про скасування судового наказу судового наказу, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми у справі № 592/10021/23, провадження № 2-н/592/1597/23, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «А-МУССОН» про стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за надання послуг з поводженням з побутовими відходами - заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання повного рішення.
Суддя В.Г. Костенко