Справа № 450/4835/24 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.
Провадження № 22-ц/811/658/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
16 травня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 січня 2025 року, у справі за позовом Акціонерного товариство «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в жовтні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (надалі АТ «А-Банк») звернулося в суд з позовом, у якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ "А-Банк" заборгованість за кредитним договором N? б/н від 22 липня 2020 року у розмірі 28 653, 39 грн станом на 25 вересня 2024 року, яка складається з наступного: 22 648, 34 грн - заборгованість за кредитом; 6 005, 05 грн - заборгованість по відсоткам; 0.00 грн. - заборгованість за штрафами та судові витрати у розмірі 3 028 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказували на те, що 22 липня 2020 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44, 4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. АТ "А-Банк" свої зобов?язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також статтей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. У зв?язку із зазначеними порушеннями зобов?язань за кредитним договором станом на 25 вересня 2024 року відповідач має заборгованість - 28 653, 39 грн, яка складається з наступного: 22648,34 грн - заборгованість за кредитом; 6 005,05 грн - заборгованість по відсоткам. Просили позов задовольнити.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 січня 2025 року позов задоволено.
Вирішено:
стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» суму заборгованості за Кредитним договором № б/н від 22.07.2020 у розмірі 28 653, 39 грн (двадцять вісім тисяч шістсот п'ятдесят три гривні 39 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028, 00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду першої інстанції оскарживОСОБА_1 , подавши в лютому 2025 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій міститься прохання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
На думку заявника, оскаржуване судове рішення є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Аналіз змісту апеляційної скарги зводиться до того, що саме на позивача покладено обов'язок доказування виникнення кредитних зобов'язань та порушення відповідачем умов кредитного договору і усупереч вимог цивільного процесуального права АТ «Акцент Банк» не надав до суду належних і допустимих доказів укладення кредитного договору з відповідачем на тих умовах, на які посилається позивач, та отримання відповідачем кредитних коштів, тому позовні вимоги до відповідача є безпідставними.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи позивач свої вимоги обґрутовує тим, що 22 липня 2020 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», за змістом якої відповідач визнав, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг.
Відповідач засвідчив, що ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, зобов'язується виконувати ці Умови та Правила і регулярно ознайомлюватися з їх змінами на банківському сайті АТ «Акцент-Банк»: https://a-bank.com.ua/terms.
На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44, 4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконував та, згідно з наданим Банком розрахунком за кредитним договором № б/н від 22.07.2020 ОСОБА_1 станом на 25 вересня 2024 року має заборгованість у розмірі 28653, 39 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі - 22648, 34 грн та заборгованості по відсоткам в розмірі - 6 005,05 грн.
Таким чином, зважаючи на те, що між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, проте зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконував, наявні підстави для стягнення з нього заборгованості у розмірі 28 653,39 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем ОСОБА_1 порушено умови договору, не виконано зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, то позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.07.2020 року у розмірі 28653, 39 грн.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується лише частково, з огляду на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статтею 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів (позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 756/3115/17 (провадження № 61-18653св20) від 16.06.2021 року).
Стаття 205 ЦК України регламентує: правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Пред'являючи вимоги про погашення кредиту, позивач просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті банку.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та тарифи надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, такі не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, провадження №14-131 цс 19.
Крім того, відповідно до статті 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організації споживачів.
Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів від 09.04.1985 № 39/248», наголошує, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачі мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Згідно зі статями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Закріплення принципу змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у випадку неможливості стороною подати докази з поважних причин, суд сприяє особі в їх витребуванні, тим самим сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи (частина перша статті 84 ЦПК України).
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
У зв'язку із цим, такі Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», Тарифи надання банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами Договору.
Із довідки банку про отримання відповідачем картки та наданого розрахунку заборгованості, убачається, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитну картку, отримав кредитні кошти на таку, користувався цими коштами та частково погашав суму кредиту. Тобто доведеним є те, що позивач свої зобов'язання перед позивачем виконав, надавши останньому кредитні кошти. Наведене свідчить про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, заборгованості за кредитом у розмірі 22 648, 34 грн - тіло кредиту. У задоволенні інших позовних вимог (стягнення процентів за користування кредитом), слід відмовити за їх недоведеністю.
Таким чином, вирішуючи спір в частині стягнення процентів за кредитним договором, суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов невірного висновку про наявність підстав для задоволення таких.
А відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, з мотивів наведених вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, із Акціонерного товариство «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 952 грн 00 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 січня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариство «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 липня 2020 року у розмірі 22 648, 34 грн (двадцять дві тисячі шістсот сорок вісім гривні 34 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 393, 33 грн (дві тисячі триста дев'яносто три гривень 33 копійок) за розгляд справи судом першої інстанції.
Стягнути із Акціонерного товариство «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 952, 00 грн (дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 00 копійок) судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено (підписано) 16 травня 2025 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич