Справа № 462/2652/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/411/25 Доповідач: ОСОБА_2
14 травня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у режимі відео конференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24 квітня 2025 року, якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому за ч. 3 ст. 307 КК України, продовжено строк тримання під вартою без визначення розміру застави,
з участю
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
встановила:
вищевказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Льовва, проживаючому в АДРЕСА_1 , строк тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 днів - до 22.06.2025 включно.
На ухвалу суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду щодо нього скасувати та ухвалити нову, якою подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місце його проживання: АДРЕСА_1 із встановленням відповідних обов'язків. Також просить встановити йому розмір застави у разі не задоволення його апеляційної скарги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що вважає ухвалу суду необґрунтованою та незаконною, такою що підлягає скасуванню.
Стверджує, що клопотання прокурора не підтверджене жодними доказами, а сама по собі тяжкість інкримінованого йому злочину не є підставою для утримання його під вартою.
Вважає, що на даний час відсутня необхідність у застосуванні найсуворішого запобіжного заходу.
Вказує, що є особою молодого віку, до кримінальної відповідальності раніше не притягався, є приватним підприємцем, має міцні соціальні зв'язки, до взяття його під варту мав постійне місце проживання та постійну роботу, має на утриманні бабусю та мати.
Також покликається на відсутність ризиків, передбчених ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити з мотивів, викладених у ній.
Прокурор ОСОБА_7 проти задоволення апеляційних вимог обвинуваченого заперечив.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали апеляційної скарги та матеріали контрольного провадження, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження № 12023140000000436 від 14.03.2023 року про обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 06.10.2023 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів без визначення розміру застави, який неодноразово продовжувався.
На думку апеляційного суду, місцевий суд, задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_6 врахував, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції врахував обставини, характер і тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, дані про його особу, його вік, стан здоров'я та матеріальний стан, та, відповідно, наявність передбачених ст.177 КПК ризиків.
Правових підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або можливість внести заставу (як про це просить апелянт) колегія суддів не вбачає і вважає, що продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою здійснене з дотриманням вимог закону та з врахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого.
Покликання апелянта на те, що він до взяття його під варту мав постійне місце проживання, з моменту події останнього інкримінованого йому кримінального правопорушення до кримінальної відповідальності не притягувався, а матеріали справи і клопотання прокурора не містять жодного факту чи доказу того, що ОСОБА_6 може ухилитись від суду, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки дані обставини були предметом дослідження суду, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України та не спростовують висновків суду про ризики неналежної процесуальної поведінки, навіть з урахуванням наявних у підозрюваного соціальних зв'язків.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, й судовий розгляд у справі не завершено.
Прокурором доведено, що заявлені ризики не зменшились, а необхідність проведення процесульних дій є обставиною, яка перешкоджає завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що серйозність пред'явленого обвинувачення, відповідно до п. 81 рішення ЄСПЛ у справі від 26 липня 2001 року «Ілійков проти Болгарії» (справа №33977/97) є тим фактором, який надає можливість продовжити строк тримання під вартою, оскільки це є один із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження заняття злочинною діяльністю.
А тому колегія суддів вважає, що прийняте судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Окрім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі “Летельє проти Франції»).
Не ґрунтується на матеріалах справи і покликання ОСОБА_6 на можливість визначення йому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Так, згідно з п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні у тому числі особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, колегія суддів вважає, що визначення останньому запобіжного заходу у виді застави є недоцільним.
На думку колегії суддів, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення обвинуваченому ОСОБА_6 розміру застави, забезпечить виконання останнім процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Отже, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду є законною і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
постановила :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24 квітня 2025 року, якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому за ч. 3 ст. 3075 КК України, продовжено строк тримання під вартою без визначення розміру застави, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: