19.03.2025 Справа №607/15640/24 Провадження №2/607/125/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
позивачки ОСОБА_1 ,
її представника, адвокатки Пушкар С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав,
У липні 2024 року ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє адвокатка Пушкар С.В., звернулася в суд через підсистему «Електронний суд» із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2020 року у справі № 607/8279/20 розірвано шлюб між сторонами.
В шлюбі у сторін народились двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Ходорівською міською радою Жидачівського району Львівської області, та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції.
Після розірвання шлюбу діти проживають разом із ОСОБА_1 (матір'ю). ОСОБА_2 одразу після розлучення припинив спілкування з неповнолітніми дітьми, проживає окремо.
З 2020 року ОСОБА_1 самостійно піклується про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідач не зустрічався із дітьми та не здійснює живого спілкування з ними з 2020 року, не вітає на дні народження та не дарує подарунків, не цікавиться успіхами в школі.
07 вересня 2021 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_5 та після реєстрацію шлюбу взяла прізвище чоловіка: ОСОБА_6 . У цьому шлюбі у ОСОБА_1 та її чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась спільна дитина - ОСОБА_7 .
Неповнолітні діти ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) проживають разом із матір'ю та її чоловіком, якого діти вважають для себе справжнім батьком і який бере участь у їх вихованні, спілкується з ними, дбає про їхній матеріальний стан, долучається до освіти, організовує дозвілля.
З 2022 року ОСОБА_2 у примусовому порядку сплачує аліменти у розмірі 5200,00 грн на двох дітей. Однак, сплата аліментів не може замінити дітям участь батька у їх вихованні та його дієву присутність у їхньому житті як особи, що зобов'язана у відповідності до чинного законодавства брати безпосередню участь у виховному процесі щодо рідних сина та дочки.
Більше того, ОСОБА_2 перешкоджає дітям у їх можливості, за рахунок ОСОБА_1 , подорожувати за кордон разом із іншими однокласниками, не надавши дозволу на виїзд доньки за кордон улітку 2023 року.
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей батьком, свідомого нехтування своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків.
Враховуючи викладене, позивачка просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою судді від 18 липня 2024 року відкрито провадження у справі № 607/15640/24; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
02 вересня 2024 судом зареєстровано відзив на позов, надісланий відповідачем поштовою кореспонденцією, у якому він просить відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав.
На обґрунтування відзиву ОСОБА_2 вказує, що з дітьми він може спілкуватися лише шляхом телефонного зв'язку. І через те, що позивачка не відповідала на його дзвінки або відмовлялася кликати дітей до телефону, він купив та передав автобусом їм смартфони, які зустріла дочка ОСОБА_8 , після чого він телефонує безпосередньо дітям, хоча вони дуже часто і не відповідають через налаштування позивачкою їх проти батька. ОСОБА_2 покликається на те, що в таких умовах дуже важко приймати достатню участь у вихованні дітей, але він намагається. Для підтримки розвитку сина ОСОБА_9 , знаючи, що він відвідує футбольну секцію, ОСОБА_2 передав йому два професійних комплекти футбольної форми. Проте позивачка невдовзі самостійно вирішила припинити заняття їх сина з футболу.
Крім того, ОСОБА_2 стверджує, що ніколи не відмовлявся утримувати своїх дітей та вчасно сплачує аліменти позивачці, не заперечував проти їх збільшення, розуміючи таку потребу і свій обов'язок.
Позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів того, що його поведінка чи його дії свідчать про негативний вплив на дітей, або про притягнення його до відповідальності за неналежне виконання обов'язків щодо дітей, ухилення від таких обов'язків, а тому розрив із ним сімейних відносин аж ніяк не відповідає інтересам його дітей.
06 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представник позивачки ОСОБА_1 - адвокатка Пушкар С. В. подала відповідь на відзив, у якій сторона позивача спростовує наведені доводи відповідача. Зокрема, представник позивачки ставить під сумнів твердження ОСОБА_2 про те, що позивачка забороняє дітям спілкуватися з батьком, що нібито батько телефонує дітям безпосередньо на їх телефон, а вони часто не беруть трубку. За словами доньки ОСОБА_8 , батько телефонує вкрай рідко. Коли він телефонує, ніколи не цікавиться життям дітей, їх потребами моральними, фізичними чи фінансовими та ображає доньку. При цьому, батько жодного разу не поцікавився особистим життям дитини, що її цікавить, що їй потрібно для розвитку, які у неї успіхи у школі, які у неї мрії, хобі та які плани на життя, куди бажає вступати після закінчення школи. Те саме стосується і сина, який взагалі не пам'ятає, як виглядає його батько, не знає від батька жодного теплого слова та підтримки, уваги, настанов, які так потрібні для хлопчика у цьому віці. Всю батьківську увагу та турботу йому надає чужий по крові чоловік (теперішній чоловік позивачки). ОСОБА_2 також вказує на те, що нібито ніколи не відмовлявся утримувати своїх дітей, вчасно сплачує аліменти на утримання дітей і не заперечував проти їх збільшення, розуміючи їх потребу і свій обов'язок. Такі твердження ОСОБА_2 не відповідають дійсності, оскільки будучи належним чином повідомленим про розгляд справи № 607/4667/22 про збільшення розміру аліментів, що розглядалась Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, не був присутній на жодному судовому засіданні, відповідач також не подав до суду відзиву на позов, яким би не заперечував про збільшення розміру аліментів або визнав цей позов. На думку позивача, саме активні дії відповідача вказували б на те, що він дійсно розуміє, що суми на утримання двох дітей потрібно збільшити та не заперечує проти їх збільшення. Твердження ж ОСОБА_2 про те, що він не відмовлявся утримувати своїх дітей, не заперечував проти збільшення розміру аліментів спростовуються, на думку позивача, тим, що аліменти на утримання дітей не сплачувались ним добровільно, а стягувались у примусовому порядку, лише після звернення позивачки до державної виконавчої служби, що підтверджується встановленими судом обставинами у рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2022 року у справі № 607/4667/22, які в силу закону не потребують доказування.
Представник позивача стверджує, що відзивом на позовну заяву відповідач фактично підтвердив наступні обставини: після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем двоє неповнолітніх дітей проживають разом з матір'ю; відповідач багато років особисто не зустрічався з дітьми та їх не бачив; відповідач вкрай рідко спілкується з дітьми телефонним зв'язком, оскільки проживає в умовах, де немає зв'язку; відповідач сплачує аліменти на утримання дітей у примусовому порядку.
Таким чином, на думку сторони позивача, ОСОБА_2 , підтвердив, що покладених на нього законом батьківських обов'язків, він не виконує. Зокрема, не бере педагогічної, посильної трудової, особистої, або будь-якої іншої участі у вихованні сина та доньки. Всі питання щодо виховання вирішуються самостійно позивачкою без участі та підтримки з боку відповідача. ОСОБА_2 також не заперечив ті обставини, що перешкоджав дітям у їх можливості за рахунок позивачки, подорожувати за кордон разом із іншими однокласниками. Відповідач також не заперечує того факту, що жодного разу не вітав дітей з днем їхнього народження, не передавав подарунків, іграшок, у тому числі на день їх народження. Така бездіяльність, безтурботність, безініціативність з боку батька, дуже негативно впливає на емоційний та психологічний стан та розвиток дітей, що проявляється у постійній емоційній нестабільності, плачах та знервованості. Стягнення з відповідача аліментів у примусовому порядку, жодним чином не підтверджує його учать у вихованні дітей.
Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року матеріали цивільної справи № 607/15640/24 надіслано Управлінню сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради для надання письмового висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
13 листопада 2024 року на адресу суду повернулися матеріали цивільної справи №607/15640/24 з рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1678 від 06 листопада 2024 року «Про затвердження висновку щодо недоцільності позбавлення батьківських прав».
Суд протокольною ухвалою від 12 грудня 2024 року закрив підготовче провадження та призначив справу № 607/15640/24 до розгляду по суті.
Позивачка ОСОБА_1 , її представник - адвокатка Пушкар С. В. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсязі. Пояснювали, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, ще коли сторони перебували у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 не займався дітьми та не допомагав сім'ї матеріально. Відповідач не бачився з дітьми більше чотирьох років, він перебуває у Республіці Польща, нічого для дітей не передає, не спілкується з ними по телефону, не вітає з днем народження. Жодних перешкод у спілкуванні з дітьми позивачка ОСОБА_2 не чинить. Коли дочці було потрібно отримати згоду батька на виїзд за кордон, то ОСОБА_2 відмовив дитині у цьому. Відповідач тільки сплачує аліменти, почав їх сплачувати через рік після розлучення, бо поїхав за кордон.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, про поважні причини свого неприбуття на розгляд справи не повідомляв, свою позицію стосовно позовних вимог виклав у відзиві, що не перешкоджає суду вирішувати спір по суті.
Представник третьої особи Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради у судове засідання не з'явився, разом із надісланням до суду висновку органу опіки та піклування, надіслав лист про розгляд справи у його відсутності за наявними матеріалами.
В судовому засіданні, в присутності практичного психолога Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 Татарин Н. Ю., надавала пояснення неповнолітня ОСОБА_3 , яка повідомила, що є ученицею 11 класу Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19. З батьком ОСОБА_2 вона зв'язок не підтримує, він не цікавиться нею та братом, не телефонує, не вітає з днем народження. У 2023 році дитина мала намір поїхати за кордон, однак батько не надав дозволу на поїздку. Будь-якого зв'язку з батьком у дитини немає, вона телефонувала до батька, однак в нього не було часу на спілкування. Будь-якої матеріальної участі в утримання дітей батько не приймає, тільки платить аліменти, з 2023 року не телефонував до неї та брата. Дитина ОСОБА_8 вважає, що батька доцільно позбавити батьківських прав, щоб він зрозумів, що діти йому потрібні і поновив себе у правах.
В судовому засіданні, в присутності практичного психолога Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 ОСОБА_10 , надавав пояснення малолітній ОСОБА_4 , який повідомив, що є учнем 5 класу Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19. Коли останній раз бачився з батьком ОСОБА_2 він не пригадує, не хотів би з ним спілкуватися, бо він забув про них із сестрою. Останній раз дитина бачила батька давно, він не дзвонить, на дні народження не вітає, нічого для них із сестрою не робить. В дитини є мобільний телефон, але номеру телефону батька він не знає, та не хоче дзвонити до нього, не хоче з ним спілкуватися.
Заслухавши пояснення позивачки, її представника, пояснення дітей, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступне.
Відповідно до свідоцтв про народження: серії НОМЕР_3 , виданого 08 травня 2008 року Ходорівською міською радою Жидачівського району Львівської області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 32, її батьками записано - ОСОБА_2 та ОСОБА_11 ; серії НОМЕР_2 , виданого 12 серпня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 1897, його батьками записано - ОСОБА_2 та ОСОБА_11 .
23 червня 2020 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення у справі № 607/8279/20, яким розірвано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 серпня 2004 року, про що зроблено актовий запис № 964 відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України.
22 червня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення у справі № 607/4667/22, яким збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на підставі судового наказу від 25.08.2021 року, винесеного Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у цивільній справі № 607/12562/21, з твердої грошової суми у розмірі по 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно на тверду грошову суму у розмірі по 2 600 (дві тисячі шістсот) гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття.
Також Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/1850/2024 вирішувався спір між сторонами виниклого спору про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. 15 травня 2024 року суд постанови рішення, яким відмовив повністю у задоволенні позову.
У відповідь на адвокатський запит ОСОБА_13 від 01 липня 2024 року дирекція Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 19 Тернопільської міської ради Тернопільської області листом № 02-09/237 від 05 липня 2024 року повідомляє, що за словами матері учнів школи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_11 - діти проживають саме з нею. Констатувати факт належного або неналежного виконання обов'язків по вихованню дітей не може, Проте, участі в освітньому процесі батько не бере, з вчителями та класними керівниками учнів не спілкувався, батьківські збори не відвідував. Випадки жорстокого поводження батька з дітьми, зловживання алкоголем не відомі. Письмового звернення матері до соціально-психологічної служби школи з приводу оцінки психоемоційного стану дітей не надходило. Про участь у вихованні дітей батька ОСОБА_2 в післяурочний час, а також у канікулярний період не відомо. місце перебування ОСОБА_2 та його звітність перед дирекцією не входить до компетенції школи. У разі необхідності, вчителі та класні керівники, контактують виключно з матір'ю ОСОБА_11 .
ОСОБА_5 та ОСОБА_11 07 вересня 2021 року зареєстрували шлюб, після одруження прізвище дружини ОСОБА_6 , про що Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) складено актовий запис № 1847 та видано свідоцтво про шлюб Серія НОМЕР_4 .
За змістом довідки ОСББ «Р.КУПЧИНСЬКОГО,9» б/н від 15 липня 2024 року, яка видана ОСОБА_5 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 28 квітня 2015 року по сьогоднішній день, разом з ним проживають: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , без реєстрації; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , без реєстрації; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , зареєстрована 23.06.2022 року, яка є спільною дитиною позивачки та ОСОБА_5 згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 від 26 квітня 2022 року, що також підтверджується Витягом про реєстрацію місця проживання відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради № 7227/28-03 від 23 червня 2022 року.
В подальшому, ОСОБА_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_4 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_14 та ІНФОРМАЦІЯ_15 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається із Витягу з реєстру територіальної громади (Тернопільська територіальна громада) № 2024/014937638 від 11 грудня 2024 року та № 2024/014678184 від 05 грудня 2024 року.
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1678 від 06 листопада 2024 року «Про затвердження висновку щодо недоцільності позбавлення батьківських прав» затверджено висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За змістом висновку органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органом опіки оцінено всі описані вище судом документи. Констатовано, що позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід, виключний і надзвичайний спосіб впливу на батька, відтак за встановлених у даній справі обставин необхідність та пропорційність застосування такого не доведено, а тому орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд звертає увагу на невірне написання по батькові відповідача у висновку органу опіки та піклування та рішенні виконавчого комітету, однак це формальна помилка (описка), яка не впливає на зміст спірних правовідносин та прийняте рішення.
За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального та процесуального права. Так, відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За змістом ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя та праці.
Згідно ст. 150 СК України батьки мають обов'язки щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. ч. 2, 3 ст. 157 СК України).
Частиною 1 ст. 164 СК України визначено підстави позбавлення судом батьківських прав матері чи батька дитини, а саме: якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
У відповідності до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей)
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16, 18 своєї постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Також Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення.
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України"). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
Дослідженими у даній справі доказами встановлено, що ОСОБА_6 (попереднє прізвище ОСОБА_14 ) перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано 23 червня 2020 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/8279/20. У цьому шлюбі в сторін народилися діти - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають з матір'ю, яка створила нову сім'ю, має на утриманні ще одну неповнолітню дитину. Між сторонами існують неприязні стосунки, позивачка оцінює поведінку батька ОСОБА_2 як таку, яка є ухиленням відповідача від виконання ним своїх обов'язків, нехтування ними, що і стало причиною її звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак подав відзив на позов в якому заперечував позовні вимоги, покликався на те, що сплачує аліменти, придбавав дітям мобільні телефони, сину форму для тренувань з футболу, однак неприязні стосунки, які складися між ним та позивачкою є перешкодою для спілкування з дітьми. Діти ОСОБА_3 та ОСОБА_3 надавали суду пояснення, вважають, що батько про них «забув», не телефонує, не вітає з днем народження, байдужий до них, а тому, зі слів дочки сторін, його потрібно позбавити батьківських прав, щоб він зрозумів, що діти йому потрібні і поновив себе у правах батька. Позиція дітей свідчить про глибоку образу на поведінку ОСОБА_2 , бажання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 привернути увагу батька до себе, своїх потреб, інтересів.
За встановлених обставин, суд звертає увагу, що озвучена думка дитини не може бути єдиною підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки вона не завжди може відповідати її інтересам (постанова Верховного Суду у справі № 705/3040/18 від 13 липня 2022 року).
Непорозуміння між батьками також не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19).
Отож, встановлені судом обставини в сукупності свідчать про те, що між батьком, дочкою та сином було втрачено тісний родинний зв'язок, однак такий не є безповоротним процесом за умови, що батько не тільки буде мати намір спілкуватися та приймати активну участь у вихованні, розвитку здібностей дітей, а й буде вчиняти реальні дії, які відновлять існуючий між ним та його дитиною бар'єр відстороненості, який спричинила тривала відсутність ОСОБА_2 у житті дочки ОСОБА_8 та сина ОСОБА_9 .
Органом опіки та піклування оцінено всі описані вище судом документи. Констатовано, що позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід, виключний і надзвичайний спосіб впливу на батька, відтак за встановлених у даній справі обставин необхідність та пропорційність застосування такого не доведено, а тому орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Водночас, суд звертає увагу, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір'ю своїми обов'язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.
Щодо решти встановлених судом обставин, то такі в контексті позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав суд вважає неспівмірними із його винною поведінкою та доходить висновку про відсутність у діях відповідача ознак свідомого нехтування ним своїми обов'язками.
У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2024 року, справа № 761/25311/20-ц, зазначено про те, що судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини
За обставин недоведеності свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками, за наявності неприязних стосунків між батьками дітей, а також зваживши на те, що відповідач проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дочки ОСОБА_8 та сина ОСОБА_9 .
Досліджені в справі докази та встановлені в судовому засіданні обставини дають підстави вважати, що відповідач дійсно не в повній мірі виконує свої батьківські обов'язки, певній період часу він не бачився із дітьми та не спілкувався з ними, але такі обставини не дають достатніх підстав вважати, що має місце свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків.
Вбачається, що недостатнє виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків щодо ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , не може бути оцінено судом як обґрунтована підстава для позбавлення відповідача батьківських прав, однак такі обставини є необхідними для того, щоб орган опіки та піклування вжив заходів та надав допомогу сторонам в даній справі у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених СК України та іншими нормативно-правовими актами.
Встановивши дані обставини, враховуючи недоведеність в судовому засіданні винної поведінки ОСОБА_2 , відсутність свідомого нехтування ним своїми обов'язками по вихованню дочки та сина, суд доходить до висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав щодо дочки та сина буде суперечити правам та інтересам не тільки ОСОБА_2 , а і самих дітей сторін.
Разом з цим, суд вважає за доцільне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання доньки та сина, поклавши контроль за виконанням ним батьківських обов'язків на орган опіки та піклування.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, у зв'язку із недоведеністю позивачкою свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід віднести на ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач: ОСОБА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради: адреса місця знаходження: бульвар Т. Шевченка, буд. 1, м. Тернопіль, 46001.
Повний текст рішення суду складено 31 березня 2025 року.
Головуючий - суддя Герчаківська О. Я.