Справа № 606/398/25
14 травня 2025 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Марціцкої І.Б.
з участю секретаря Пасько І.Б.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Теребовля у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Братівника Ігоря Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПАРІС", треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Кондратюк Станіслав Вікторович про захист прав споживача шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТОВ "ФК "ПАРІС", треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Кондратюк Станіслав Вікторович, згідно якого просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 25 вересня 2020 року №50879, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. , про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» заборгованості у розмірі 114368.66 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис №50879 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» заборгованості за кредитним договором №002-19002-060512від 06.05.2012 року у розмірі 114368.66 гривень. 20.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Кондратюк Р.В. відкрито виконавче провадження №63690915 з виконання виконавчого напису нотаріуса. Позивач не погоджується із вказаною заборгованістю, не визнає факту отримання кредиту в розмірі 25000 грн. Враховуючи розмір заборгованості за кредитом, очевидно, що розмір нарахованих відсотків є неспівмірним із сумою кредиту 25000,00 грн. таким чином, не вбачається безспірності суми стягнутої нотаріусом вимоги.
За таких обставин, стягнута за виконавчим написом нотаріуса сума заборгованості не може вважатися безспірною. Позивач вказує, що відповідач протиправно звернувся до нотаріуса з матою отримання виконавчого напису, порушивши вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», не надіславши відповідно вимогу Позивачу із зазначенням суми боргу та надання документального підтвердження її розміру. В свою чергу, приватний нотаріус не переконався у безспірності заборгованості та вчинив виконавчий напис. В результаті таких дій порушено право та інтерес позивача, як споживача фінансових послуг . З огляду на г7аведене, виконавчий напис слід визнати таким,що не підлягає виконанню.
Представник позивача Братівник І.В. та позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з'явилися, однак надали клопотання, відповідно до якого просять розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити, заперечень з приводу заяви про визнання позову не мають.
Представник відповідача ТОВ «ФК «ПАРІС» Дячок С.М. у підготовче судове засідання не з'явився, однак надав клопотання відповідно до якого просить справу слухати за їх відсутності, позов визнає, у зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача лише 50% сплаченого позивачем судового збору, а також просить зменшити витрати на оплату правничої допомоги .
Третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Кондратюк Станіслав Вікторович у судове засідання не з"явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
За загальним правилом статей 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України,або йіншим способом,що встановлений договором або законом.
25 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 був вчинений виконавчий напис на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, яким звернуто стягнення з громадянина України ОСОБА_1 .
Між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та громадянином України ОСОБА_1 був укладений Договір на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки №002-19002-060512від 06.05.2012 року про надання кредиту шляхом перерахунку грошових коштів на Картковий рахунок. Правонаступником ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» на підставі Договору про відступлення прав вимоги №2230/К від 23.04.2020 року є ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС». Боржником допущено прострочення платежів. Сума заборгованості складає 114368.66 гривень, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту-25000 грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками 86568,66 грн., заборгованість за штрафами і пенями 2250 грн. За вчинення вказаного виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 ЗУ «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі 550,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню 114368.66 гривень.
20.11.2020 року на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Кондратюк Р.В. відкрито виконавче провадження №63690915.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22лютого 2012року №296/5.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14Закону України«Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України«Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 29червня 1999року №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України«Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Згідно із ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами (ч.10 ст. 84 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості наданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Дослідивши зібрані в справі докази, оцінюючи докази зібрані у справі кожен окремо, їх достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заявлених вимог.
Ні відповідачем, ні третіми особами, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що під час вчинення виконавчого напису нотаріусом перевірялась безспірність заборгованості. Хоча безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).
Крім того, у даній справі встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172.
Вказаний пункт 2 Переліку (зі змінами внесеними Постановою КМУ від 26 листопада 2014 року № 662) передбачав, що для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України № 1172від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.
У постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Матеріали справи відомостей про отримання позивачем (боржником) відповідного повідомлення не містять.
За встановлених обставин справи та вимог закону, оскаржуваний напис, не відповідає умовам вчинення виконавчих написів, що передбачені ст.88 Закону України«Про нотаріат» та положенням Порядку вчинення нотаріальних дій.
З наданих позивачем до суду письмових доказів з одного боку та з іншого боку з огляду на відсутність заперечень з боку відповідача по суті спору, визнання відповідчем позову, а також неподання належних документів відповідачем та третіми особами, суд доходить висновку, що відповідач, звертаючись до нотаріуса, не надав всіх необхідних документів які підтверджують безспірність заборгованості, окрім того, відповідачем не було направлено належним чином на адресу позивача листа з вимогою про усунення порушення стосовно зобов'язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов'язань.
З огляду на викладене, оскаржуваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується наступним.
Згідно ч. ч.1-2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.3 ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів" ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Приймаючи до уваги, що відповідач ТОВ «Фінансова Компанія «Паріс» визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов до висновку, що є всі підстави для стягнення з відповідача ТОВ «Фінансова Компанія «Паріс» 50 % судового збору у розмірі 605.60 грн.
У позовній заяві представник позивача просить суд стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Положеннями п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Так, повноваження адвоката Братівника І.В. підтверджені договором про надання професійної правничої допомоги від 30.11.2022.
Як вбачається з Договору про надання правової допомоги від 30.11.2022, укладеного між адвокатом Братівником І.В. та ОСОБА_1 клієнт доручає, а адвокат приймає доручення від клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до Акту виконання робіт від 07.03.2025 до Договору про надання правової допомоги від 30.11.2022 вартість послуг адвоката становить 10000 грн.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №3 від 07.03.2025 Жмурко В.М. оплачено Братівнику І.В. 10000 грн. витрат за надання правової допомоги у справі про захист прав споживача шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню по договору від 30.11.2022.
Таким чином, позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 10000 грн.
Таким чином, наявність договірних відносин між адвокатом Братівнико І.В. та ОСОБА_1 підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги від 30.11.2022, актом виконання робіт від 07.03.2025.Таким чином позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 10000 грн.
З врахування наведеного та вимог ч. 2 ст. 141, ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн, який підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-83, 89,137, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов адвоката Братівника Ігоря Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до ТзОВ "ФК "ПАРІС", треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Кондратюк Станіслав Вікторович про захист прав споживача шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 25 вересня 2020 року №50879, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» заборгованості за кредитним договором №002-19002-060512від 06.05.2012 року у розмірі 114368.66 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» (код ЄДРПОУ: 38962392, м. Київ вул. Велика Васильківська буд. 77 А, 03150) на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.),
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» (код ЄДРПОУ: 38962392, м. Київ вул. Велика Васильківська буд. 77 А, 03150) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) 8000 грн. (вісім тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.Б. Марціцка