Справа № 944/835/25
Провадження №3/944/781/25
05.05.2025 рокум.Яворів
Суддя Яворівського районного суду Львівської області Колтун Ю.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого у АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1№246430 від 14.02.2025 о 20 год. 30 хв водій ОСОБА_1 , в на а/дорозі С-142051 2 км керував мотоциклом марки TEKKEN TEKKEN 250» р.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, згідно висновку лікаря КНП НМР НЛ ім.Ю.Липи №7 від 30.01.2025, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засіданні ОСОБА_1 не з'явився, надав пояснення аналогічні тим, що викладені в письмовому клопотанні про закриття провадження у справі. Заперечив зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини. Вказав, що до протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції не долучено відеозапису з нагрудних камер поліцейських, з якого вбачався б факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Більше того з якого б вбачався взагалі факт керування транспортним засобом в час та у місці, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим можна зробити висновок про неналежність та недопустимість протоколу про адміністративне правопорушення складеного відносно ОСОБА_1 , а відтак і про недоведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суддя виходить з наступного.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.ст. 9, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім протоколу про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 №246430від 14.02.2025 надано:
- копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1№246417 від 14.02.2025;
- тест з використанням технічного засобу «DRAGER ALKOTEST» за результатом якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, результат тесту 2.01 проміле;
- письмові пояснення ОСОБА_1 ;
- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під пливом лікарських пепаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.01.2025 №7.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складення протоколів про адміністративні правопорушення.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до підп."а" п.2.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до визначень, наданих у ст. 5 Закону України «Про дорожній рух та його безпеку», дорожній рух це процес руху по дорогах та інших місцях, де це не заборонено даним Законом, транспортних засобів та учасників дорожнього руху і пов'язаних з ним суспільних відносин; керування транспортним засобом це вплив на органи керування транспортного засобу, що призводить до зміни його положення, напрямку та швидкості руху.
Також відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 14.02.2025 о 20 год. 30 хв на а/дорозі С-142051 2 км мотоциклом марки TEKKEN 250, р.н. НОМЕР_1 , як про це зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР 1 №246430.
Як передбачено ч.2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пунктів 5, 6 Розділу ІІ, пунктів 1, 2 Розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Всупереч наведеним нормам, поліцейський не дотримався порядку фіксації виконання своїх службових обов'язків та не надав суду жодного відеозапису.
Згідно із ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 № 1452/735, далі - Інструкція 1452/735.
Вимогами п. п 6, 7 Розділу 1 Інструкції 1452/735, встановлено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведенного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я.
При цьому вимоги щодо проведення огляду особи на стан сп'яніння є імперативними та недотримання їх має наслідком визнання такого огляду недійсним.
З протоколу про адміністративне правопорушення та долучених до нього матеріалів не вбачається дотримання вищезазначених вимог, зокрема відсутні дані про те, що ОСОБА_1 у присутності двох свідків було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, також на підтвердження винуватості ОСОБА_1 працівниками поліції не залучено двох свідків, присутніх під час складення протоколу.
З дослідженої копії письмових пояснень ОСОБА_1 , суддя встановив, що останній повідомив про настання ДТП за участі мотоцикла під його керуванням. Однак, в даному випадку суддя не може визнати вказані пояснення належним доказом оскільки така копія належним чином не завірена.
Окрім цього, згідно правових висновків, викладених Верховним Судом в постанові від 15 травня 2019 року в справі № 537/2088/17, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Враховуючи вищевикладене, суддя не може покладати ці пояснення в обґрунтування своїх висновків.
В силу ч.5 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням цієї статті, вважається недійсним.
Наведене свідчить, що працівниками поліції порушено порядок проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння та вони діяли не у спосіб, що передбачений законом, а тому огляд на стан алкогольного сп'яніння був проведений з порушенням вимог чинного законодавства, що дає судді підстави вважати такий огляд недійсним, як цього вимагає закон.
Лише чітке дотримання працівниками поліції процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння свідчить про законність їх дій та допустимості висновків, викладених у протоколі, як доказу вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого законодавства, покладено на працівника поліції як на суб'єкта владних повноважень.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи вищенаведене, суддя дійшов переконання, що вказані дії працівників поліції були спрямовані не на усунення та припинення адміністративного правопорушення, як того вимагають норми чинного законодавства, а на вчинення дій з метою складання щодо водія протоколу про адміністративне правопорушення.
У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року, судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст.62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Враховуючи те, що факти викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи, жодного відеозапису вищезазначених обставин суду не надано, свідки даної події у протоколі або їх пояснення у матеріалах справи відсутні, вина даної особи не доведена належним чином.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Згідно із п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,
провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області.
Суддя Ю.М. Колтун