Справа № 450/1746/25 Провадження № 2-а/450/27/25
"14" травня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Кукси Д.А.
при секретарі Качмар М. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Москвіта Зіновій Йосипович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-
встановив:
представник позивач звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом, в якому просить скасувати постанову № 8039 від 16.04.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 17000 гривень. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу правопорушення та порушенням строків притягнення до відповідальності. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що по місцю праці керівництвом коледжу позивачу було доведено лист третього ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), з якого йому стало відомо про перебування його в розшуку та необхідність з'явитись у зв'язку з порушенням правил військового обліку. 10.04.2025 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де під час з'ясування обставин йому стало відомо, що він перебуває в розшуку з 30.11.2024 за неявку за повісткою № 831993 від 25.10.2024, яка була надіслана поштою для уточнення військово-облікових даних, однак позивач її не отримував. В цей же день на нього був складений протокол про адміністративне правопорушення по ст. 310-1 КУпАП за неявку по повістці №831993 від 25.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 07.11.2024 на 11:00 годин для уточнення військово-облікових даних. 16.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 (місто Жовква) була винесена постанова про накладення на позивача адміністративного штрафу в сумі 17000 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, відсутні докази вручення повістки та належного повідомлення. Повістка не була вручена особисто позивачу, а повернута поштою без вручення. Згідно з довідкою та звітом відстеження поштового зв'язку, повістка була повернута відправнику 07.11.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а також зазначено, що 02.11.2024 була «невдала спроба вручення». Це не відповідає дійсності, так як: на повідомленні про вручення зазначено, що залишено повідомлення про повістку, але не вказано, кому саме воно було залишено та якими доказами це підтверджується. Спроби вручення повістки 02.11.2024 не було, не зрозуміло, в чому вона виражалась, інакше вона була б належним чином оформлена, а позивач, як адресат, не був повідомлений про необхідність з'явитися для отримання повістки. Відсутній факт ознайомлення позивача з повідомленням про наявність повістки, що свідчить про формальний підхід та відсутність факту повідомлення про необхідність з'явитися до ТЦК. Тобто, позивач не отримував повістку №831993 від 25.10.2024. Протокол був складений 10.04.2025, тобто через п'ять місяців після дати нібито вчиненого правопорушення (07.11.2024 року), що порушує вимоги щодо своєчасності складання протоколів про адміністративні правопорушення. На підставі наведеного, просить позов задоволити.
В судове засідання позивач не з'явився, однак представник позивача подав заяву про розгляд справи у їхній відсутності та просив вимоги задоволити.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов суду не надав.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
На підставі ч. 1, п. 1 ч. 3, ч. 5 ст. 205 КАС України, суд ухвалив про розгляд справи за відсутності учасників справи та їх представників.
Представником відповідача по справі відзиву на позовну заяву, письмових доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову до суду не надавалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
З постанови по справі про адміністративне правопорушення №8039 від 16.04.2025 вбачається, що десятого квітня 2025 року о 15 год. 25 хв. громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) по розпорядженню керівника Львівського професійного коледжу сфери обслуговування і поліграфії. В ході уточнення військово-облікових даних та звірення в ЄДРПВР було з?ясовано, що громадянин ОСОБА_1 був поданий у розшук за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, а саме: неприбуття за повісткою (№831993 від 25.10.2024 року) за місцем реєстрації до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних, а з 30.11.2024 являється порушником військового обліку. На вказану в повісті дату та час 07.11.2024 року об 11:00 год., громадянин ОСОБА_1 не прибув, про поважність причини неприбуття дав пояснення, про те, що йому не було відомо про дану повістку, та будь-яких повідомлень Укрпошти не отримував, про перебування у розшуку за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП дізнався від ТЦК та СП. В подальшому посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протокол про адміністративні правопорушення № 206 від 10.04.2025. Згідно довідки та звіту відстеження про причини повернення-досилання повістка була повернута відправнику 07.11.2024 з відміткою «за закінчення терміну зберігання 06.11.2024», а також в звіті відстеження поштового зв'язку зазначено, що 02.11.2024 «невдала спроба вручення». Оскільки Постановою КМУ від 08.10.2024 року №1147 судові повістки та повістки ТЦК прирівняли, адресат вважається належним чином оповіщений в момент проставлення на поштовому відправленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою». Враховуючи вище наведене громадянин ОСОБА_1 порушив пункт 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - громадяни України під час мобілізації зобов'язані з'являтися за викликом до ТЦК та СП для уточнення їх облікових даних та визначення їх призначення на особливий період.
У ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
У ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до п. п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час і у встановлений законом строк не повідомив відповідний орган влади про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою. При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов'язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
З наявних матеріалів справи неможливо перевірити та встановити чи дійсно ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце явки за повісткою, зокрема, докази доведення до відома ОСОБА_1 змісту відповідної повістки або ознайомлення з її змістом, тобто у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з чим мав би виконати відповідний обов'язок, закріплений мобілізаційним законодавством.
Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
У даному випадку, правопорушення, що ставиться у вину позивачу, мало місце 07.11.2024. Постанову про накладення адміністративного стягнення винесено 16.04.2025. Таким чином, з моменту вчинення правопорушення до моменту винесення постанови минуло більше трьох місяців. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що правопорушення було виявлено пізніше 07.11.2024
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Таким чином, адміністративне стягнення накладено на позивача після спливу трьох місяців з дня виявлення адміністративного правопорушення, тобто з порушенням строку передбаченого ч. 7 ст. 38 КУпАП .
Згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
За таких обставин, враховуючи, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП стороною відповідача не доведений, суд приходить до висновку про обґрунтованість позиції позивача щодо скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності підлягає скасуванню, провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю. Тому позовні вимоги слід задоволити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ураховуючи положення вище зазначеної норми, а також те, що судові витрати здійснені позивачем у розмірі 605,60 грн. документально підтверджені, суд доходить висновку про наявність підстав для присудження з суб'єкта владних повноважень на користь позивача судових витрат.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 77, 78, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, суд, -
позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Москвіта Зіновій Йосипович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-задоволити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 8039 від 16.04.2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення ОСОБА_1 ем, ІНФОРМАЦІЯ_5 , правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Представник позивача: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
СуддяД. А. Кукса