1Справа № 335/2366/25 2/335/1644/2025
15 травня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі
головуючого - судді Мінаєва М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бойкинюк Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966», поданим через представника - Никитенка Станіслава Валерійовича, до ОСОБА_1 , про стягнення боргу за договором позики,
13.03.2025 надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, який мотивовано тим, що Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2021 у справі №335/5771/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу позов задоволено: стягнуто на користь позивача з кожного з відповідачів по 48066,79 грн. заборгованості, а також судові витрати зі сплати судового збору по 1135,00 грн. Рішення набрало законної сили.
Сума, стягнута з відповідачів заочним рішенням від 21.09.2021 у загальному розмірі 96133,58 грн. (тобто по 48066,79 грн. з кожного), складається з таких частин: - сума позики: 31800,00 грн.; - штраф у розмірі 100% від суми позики за прострочення повернення позики на підставі п. 7 договору позики: 31800,00 грн.; - 3% річних від суми позики за порушення грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України за період з 02.05.2018 р. по 31.05.2021 р. (1126 днів): 2943,03 грн.; - інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, за період з травня 2018 р. по квітень 2021 р.: 6519,00 грн. - проценти за користування позикою у розмірі на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України за період з 11.02.2016 р. по 31.05.2021 р.: 23071,55 грн.
У зв'язку з тим, що станом на 01.09.2023р. суму позики не було повернуто, решту сум, стягнутих на користь позивача заочним рішенням від 21.09.2021, не сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя була подана позовна заява про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3% річних на суму позики - 2145,85 грн.; інфляційні втрати - 10971,00 грн.; проценти згідно зі ст. 1048 ЦК України - 12662,07 грн., у рівних частках - по 12889,46 грн. з кожного.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у справі №335/9637/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу позов задоволено: Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» суму заборгованості загальним розміром 12889,46 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 46 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору розміром 1073,60 (одна тисяча сімдесят три ) грн. 60 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» суму заборгованості загальним розміром 12889,46 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 46 коп, а також судові витрати зі сплати судового збору розміром 1 073,60 (одна тисяча сімдесят три ) грн. 60 коп. Станом на 01.03.2025р. ОСОБА_2 свої грошові зобов'язання перед товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2021 р. у справі №335/5771/21 та заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 р. у справі №335/9637/23 виконав у повному обсязі.
Станом на 01.03.2025р. ОСОБА_1 суму позики не повернув, решту сум, стягнутих на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2021 р. у справі №335/5771/21 та заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 р. у справі №335/9637/23, не сплатив.
У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та проценти за користування позикою по дату подання цієї позовної заяви та судові витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання. Сторонам був наданий час для подання письмових заяв по суті справи.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справа за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання двічі не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, письмового відзиву на позов не подав, заяви чи клопотань по суті позовних вимог чи з процесуальних питань не надав, що відповідно до ст. 280 ЦПК України в сукупності є підставою для заочного розгляду справи, про що 15.05.2025 судом була постановлена відповідна ухвала.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні по справі докази, у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2021 у справі №335/5771/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу позов задоволено: стягнуто на користь позивача з кожного з відповідачів по 48066,79 грн. заборгованості, а також судові витрати зі сплати судового збору по 1135,00 грн. Рішення набрало законної сили.
Сума, стягнута з відповідачів заочним рішенням від 21.09.2021 у загальному розмірі 96133,58 грн. (тобто по 48066,79 грн. з кожного), складається з таких частин: - сума позики: 31800,00 грн.; - штраф у розмірі 100% від суми позики за прострочення повернення позики на підставі п. 7 договору позики: 31800,00 грн.; - 3% річних від суми позики за порушення грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України за період з 02.05.2018 р. по 31.05.2021 р. (1126 днів): 2943,03 грн.; - інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, за період з травня 2018 р. по квітень 2021 р.: 6519,00 грн. - проценти за користування позикою у розмірі на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України за період з 11.02.2016 р. по 31.05.2021 р.: 23071,55 грн.
У зв'язку з тим, що станом на 01.09.2023р. суму позики не було повернуто, решту сум, стягнутих на користь позивача заочним рішенням від 21.09.2021, не сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя була подана позовна заява про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3% річних на суму позики - 2145,85 грн.; інфляційні втрати - 10971,00 грн.; проценти згідно зі ст. 1048 ЦК України - 12662,07 грн., у рівних частках - по 12889,46 грн. з кожного.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у справі №335/9637/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу позов задоволено: Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» суму заборгованості загальним розміром 12889,46 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 46 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору розміром 1073,60 (одна тисяча сімдесят три ) грн. 60 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» суму заборгованості загальним розміром 12889,46 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 46 коп, а також судові витрати зі сплати судового збору розміром 1 073,60 (одна тисяча сімдесят три ) грн. 60 коп.
Усі фактичні обставини, викладені у цій позовній заяві, вже встановлені заочними рішеннями Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2021 р. у справі №335/5771/21 та від 20.11.2023 р. у справі №335/9637/23.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначає позивач, станом на 01.03.2025р. ОСОБА_1 суму позики не повернув, решту сум, стягнутих на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2021 р. у справі №335/5771/21 та заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 р. у справі №335/9637/23, не сплатив.
Згідно із наведеним в позовній заяві розрахунком, сума позики яку повинен повернути ОСОБА_1 дорівнює 31800,00 грн. : 2 = 15900,00 грн, 3% річних від суми позики за порушення грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України за період з 01.09.2023 р. по 28.02.2025 р. (547 день): 15900,00 грн. x 547 : 365 х 3 : 100 = 714,84 грн.; інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, за період з вересня 2023 по лютий 2025: Індекс споживчих цін у періоді 16,5%, 15900,00 грн. х 16,5 : 100 = 2623,50 грн; проценти за користування позикою у розмірі на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України за період з 01.09.2023 р. по 28.02.2025 р.: 3487,11 грн. Загальний розмір вимог позивача до відповідача складає 6825,45 грн.
Однак суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення процентів за користування позикою, з огляду на таке.
Як випливає з правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12, кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитними коштами лише в межах періоду кредитування, який дорівнює строку, на який надався кредит.
Цей висновок також був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/45818/16.
Зокрема, Верховний Суд наголошує на тому, що за змістом ст. 1054 ЦК України позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Оскільки договір кредиту є різновидом договору позики, що прямо випливає з Глави 71 ЦК України, наведені вище правові висновки підлягають застосуванню й до відносин, що виникають з договорів позики.
Як встановлено заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2021 р. у справі №335/5771/21, спірні відносини виникли з Договору позики від 11.02.2016, укладеного між ОСОБА_3 (правонаступником якого є позивач у цій справі) і ОСОБА_4 . За умовами вказаного Договору, ОСОБА_4 як позичальник, зобов'язалась повернути грошові кошти протягом 14 днів з дня пред'явлення вимоги позикодавцем. Оскільки в подальшому виявилось, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, первісний кредитор ОСОБА_3 надіслав її спадкоємцям ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ) вимогу про повернення позики, яка була вручена 17.04.2018, але протягом 14 днів спадкоємці, як нові боржники, позику не повернули.
Відтак, визначений договором строк користування позикою закінчився 02.05.2018, після чого у кредитора припинилось право на нарахування процентів за користування цією позикою та виникли наслідки невиконання грошового зобов'язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Тобто нарахування відповідачу процентів за користування кредитом за період часу після спливу строків повернення позики, в даному випадку - з 01.09.2023 по 28.02.2025, на суму 3487,11 грн., є неправомірним і не породжує у відповідача обов'язку сплачувати такі проценти, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.
В іншій частині позову суд виходить з приписів ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду належних доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 28, 81, 82, 141, 246, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966», поданим через представника - Никитенка Станіслава Валерійовича, до ОСОБА_1 , про стягнення боргу за договором позики, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» (м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 12, код ЄДРПОУ 31823698) заборгованість в загальному розмірі 3338,34 грн. (три тисячі триста тридцять вісім грн. 34 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» (м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 12, код ЄДРПОУ 31823698) судовий збір у розмірі 1184,55 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.М. Мінаєв