Справа №639/886/25
Провадження №2/639/793/25
(заочне)
15 травня 2025 року Новобаварський районний суд міста Харкова
у складі: головуючого - судді Труханович В.В.,
за участю секретаря - Яременко В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова цивільну справу № 639/886/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У лютому2025 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив суд ухвалити рішення на підставі якого стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами №010/322904/82/650666 від 09 вересня 2019 року в розмірі 42 534,81 грн. та №10001167845 від 04 листопада 2019 року у розмірі 4 790,50 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.09.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем укладено кредитний договір №№010/322904/82/650666, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 25 000,00 грн. на 48 місяців з відсотковою ставкою 48 % річних.
24.07.2024 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги №114/2-72, за умовами якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить АТ «Райффайзен Банк Аваль».
Відповідач свої зобов'язання за кредитними договорами не виконував, припинив здійснення платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка загалом становить 42 534,81 грн., що складається із суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 42 534,81 грн.
04.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ФІНАНС» (далі ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №10001167845, який було підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.
11.05.2021 між ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ТОВ «ФК«ЄАПБ» укладенодоговір факторингу №10001167845, у відповідності до умов якого ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги , а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу реєстру боржників від 11.05.2021 до договору факторингу №11052021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 4 790,50 грн., з яких: 1 300,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 490,50 гривень сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ "ФК"ЄАПБ", ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 11.05.2021 позивачем не здійснювалося нарахування штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №10001167845 в розмірі 4 790,50 грн.
УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Призначено судове засідання.
Представник позивача, Какун А.С., яка діє на підставі довіреності від 05 грудня 2024 року, в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач по справі в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили. Відзив на позовну заяву до суду також не надходив. У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував і представник позивача по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судомбуло встановлено, що 09.09.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем укладено кредитний договір №№010/322904/82/650666, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 25 000,00 грн. на 48 місяців з відсотковою ставкою 48 % річних (а.с. 8).
Згідно п.п.2.2,2.3 договору клієнт здійснює (зобов'язаний здійснювати) погашення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними платежами. Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів та розраховується за формулою визначеною п.п.3.5.1 розділу 6 Правил.
АТ «Райффайзен Банк Аваль» належно виконало умови договору, надавши ОСОБА_2 кредитні кошти.
Однак, ОСОБА_2 належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, своєчасно не повернув кредит, не сплатив проценти за користування кредитом.
Договір позики підписаний ОСОБА_2 власноручо підписом.
Судомбуло встановлено, що 04.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ФІНАНС» (далі ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №10001167845, який було підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися (а.с.18).
Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно достатті 1 Закону України«Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно зі частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно положень ч.ч.3, 4, 6, 7 ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи,якій адресованапропозиція укластиелектронний договір,про їїприйняття (акцепт)може бутинадана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом норм ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що кредитний договір №010/322904/82/650666 від 09 вересня 2019 року підписаний власноручно ОСОБА_2 .
В свою чергу, кредитний договір №10001167845 від 04 листопада 2019 року не підписаний електронним цифровим підписом як того вимагають умови договору.
Разом з тим, виходячи з наведених умов вищевказаних договорів надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Судом встановлено, що позивачем не надало жодних первинних бухгалтерських та платіжних документів, якими б підтверджувалося перерахування коштів на рахунок ОСОБА_2 .
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
24.07.2024 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги №114/2-72, за умовами якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить АТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 15-17).
Відповідно до витягу реєстру боржників № 2 до договору факторингу №№114/2-72, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 42 534,81 грн. (а.с. 19).
11.05.2021 між ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ТОВ «ФК«ЄАПБ» укладенодоговір факторингу №10001167845, у відповідності до умов якого ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги , а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 28-30).
Відповідно до витягу реєстру боржників від 11.05.2021 до договору факторингу №11052021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 4 790,50 грн., з яких: 1 300,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 490,50 гривень сума заборгованості за відсотками (а.с. 32).
Так, Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
З матеріалів справи вбачається, що стороною позивача додано копії договорів факторингу від 11.05.2021 та від 24.07.2024, однак він наданий не в повному обсязі, а лише містить окремі копії аркушів договору факторингу. А отже, дані договори факторингу не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ відступлення права вимоги за кредитними договорами №010/322904/82/650666 від 09 вересня 2019 року та №10001167845 від 04 листопада 2019 року.
Надані позивачем витяги з Реєстру боржників до договорів факторингу не містять підпису сторін фактору та клієнта, які б підтверджували дійсність переходу права вимоги до відповідача за договорами. Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу.
Доводи товариства щодо презумпції правомірності правочину не заслуговують на увагу, адже передача за правочином невизначених вимог, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину.
Отже, позивач не надав доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за кредитними договорами.
Крім того, на підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» додано до позовної заяви розрахунки заборгованості за кредитними договорами після відступлення первісних кредиторів права вимоги за кредитними договорами. В розрахунках відсутній період, за який нараховано заборгованість, а також дані щодо руху коштів на рахунку, сум, що фактично були отримані відповідачем. А, отже, встановити дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 за цими кредитними договорами неможливо.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положеньст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
Однак, всупереч вказаним положенням закону позивачем по справі не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження його позовних вимог, а отже у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, суд приходить до висновку, що у позовіТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже судовий збір відшкодуванню не підлягає.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265, 280-282 ЦПК України,ст.ст.11,15,16,509,514, 516, 524, 526,530, 549,610,611, 625,626,629,631,1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, суд
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15.05.2025
Найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В. В. Труханович