Справа № 610/1095/25
провадження № 2/610/912/2025
14.05.2025 Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Тімонової В.М.,
за участю секретаря судового засідання Черепахи А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 610/1095/25 (провадження № 2/610/912/2025) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, -
07.04.2025 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява адвоката Біленка Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; на користь позивачки аліменти на її утримання у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Обґрунтовує позовні вимоги тим, що дитина проживає з нею та перебуває на її утриманні. З відповідачем вони не дійшли домовленості про надання матеріальної допомоги на утримання дитини та позивачки.
Ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 16.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
21.04.2025 через «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бреславською О.А. подано відзив на позовну заяву про часткове визнання позовних вимог, а саме: в частині стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини його доходу, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття; в частині стягнення аліментів на утримання дружини в розмірі 1/8 частини його доходу до досягнення дитиною трирічного віку.
В обгрунтування відзиву зазначила, що ОСОБА_2 обізнаний про свій обов'язок утримувати свою доньку і в цій частині позов визнає у повному обсязі. Вказала, що позивачка вводить суд в оману, зазначаючи про те, що відповідач начебто добровільно не сплачує аліменти на утримання дитини, та що спільна дитина перебуває на утриманні своєї матері. Це твердження позивачки не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується скриншотами з мобільного застосунку Приват 24 , з яких вбачається, що, починаючи з жовтня 2024 року по теперішній час, відповідач кожного місяця перераховує на картковий рахунок позивачки грошові кошти на утримання доньки та дружини. Зазначила, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, приймає безпосередню участь у бойових діях по захисту Батьківщини і добровільно щомісячно направляє своїй дружині майже всю суму отриманого ним грошового забезпечення. Більше суми ніж відповідач направляє дружині на її та дитини утримання , у нього не має можливості сплачувати. Враховуючи, що позивачка бажає отримувати меншу суму аліментів, ніж відповідач самостійно і добровільно їй направляв, в зв'язку з чим звернулась до суду, то відповідач проти цього не заперечує і погоджується виплачувати на утримання дитини 25% від свого доходу. В позовній заяві зазначено, що відповідач не проживає разом із позивачкою та дитиною, тобто проживає окремо від них. Позивачка знову вводить суд в оману, зловживаючи своїми процесуальними правами, оскільки до призову на військову службу ОСОБА_2 проживав разом з дружиною та дитиною, а після призову на військову службу фактично проживав за місцем розташування військової частини, а в більшості днів на передовій, про що достовірно відомо його дружині. Після отриманого ним поранення 03 березня 2025 рок у ОСОБА_2 проходив лікування, після чого приїхав до своєї дружини з дитиною на реабілітацію. Його дружина замість того, щоб підтримати чоловіка - зібрала його речі та вигнала, повідомивши, що не бажає більше підтримувати з ним шлюбно-сімейних стосунків. На цей час ОСОБА_2 дійсно проживає окремо від дружини та дитини внаслідок того, що він продовжує нести військову службу, при цьому добровільно, постійно надає матеріальну допомогу на утримання доньки. Позивачка ніде не працює так як здійснює догляд за донькою, ніяких доходів (окрім доходів , які отримує від свого чоловіка) не отримує, тому її твердження, що дитина перебуває на її утриманні не відповідає фактичним обставинам справи.
Щодо позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання дружини вказала, що особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. У Сімейному кодексі України не встановлено максимального чи мінімального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов'язання по утриманню. Зазначила, що ОСОБА_2 не заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання, але не погоджується з розміром (1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно) аліментів, які просить позивачка з нього стягнути. Як вже зазначалось, ОСОБА_2 під час несення військової служби був поранений, внаслідок чого отримав травми, на цей час проходить реабілітацію. У ОСОБА_2 є мати - ОСОБА_6 , яка страждає на тяжке захворювання, вона не працює, ніяких доходів не має. ЇЇ лікування відбувається в більшості за рахунок коштів її сина - відповідача за цим позовом. Позивачка не надала до суду обґрунтування того, чому саме вона просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти в зазначеному розмірі. З урахуванням зазначеного, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням наявності у відповідача поранення, необхідності проведення реабілітації, наявності тяжко хворої матері, яка потребує матеріальної допомоги на лікування, ОСОБА_2 , вважає, що розмір аліментів на утримання його дружини буде достатнім в розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення донькою трирічного віку.
21.04.2025 через «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_7 - адвокатом Біленко О.О. подано відповідь на відзив, у якій вказав, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнає позов повністю в частині стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частки його доходів, а також в частині стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 1/8 частки його доходу, що відповідає приписам ст. 206 ЦПК України, не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, що є підставою про ухвалення рішення про задоволення позову. Разом з тим, сторона відповідача посилається на те, що позивач, начебто, вводить суд в оману та зловживає процесуальними правами, однак, це є хибною позицією сторони відповідача, яка не відповідає дійсності та є абсурдною, оскільки насправді дитина проживає саме з позивачем, що фактично не заперечує і сам відповідач у змісті відзиву на позовну заяву, та, як наслідок, очевидно, що перебуває на утриманні матері (позивача по справі), з якою вона проживає, яка забезпечує її потреби, займається питаннями виховання, розвитку і опікується нею. При цьому, той факт, що батько з'являється до дитини і спілкується з нею, жодним чином не спростовує факту постійного фактичного проживання дитини саме разом з матір'ю, що підтверджено і фактом реєстрації дитини з позивачем за однією адресою, на що згоду надав сам батько дитини (відповідач по справі) під час реєстрації її місця проживання. Крім цього, те, що відповідач здійснював перекази коштів позивачу жодним чином не може свідчити про сплату ним саме аліментів, право на стягнення яких існує в позивача в силу чинного законодавства як на дитину, так і на себе до досягнення дитиною трьох років. Здійснювані платежі можуть бути додатковою допомогою, коштами, які надаються відповідачем позивачу і дитині, та не можуть нівелювати право позивача на стягнення аліментів. До того ж зі змісту наданих доказів на підтвердження здійснення переказів не можливо ідентифікувати конкретну особу отримувача, оскільки зазначені документи не містять повних прізвища, ім'я та по-батькові і реєстраційного номеру платника податків отримувача, а також призначення платежу, з якого можна було б зробити висновки про підстави, характер та ціль переказаних коштів. А тому з боку позивача немає жодних фактів зловживання процесуальними правами чи введення суду в оману, так як дитина насправді фактично проживає і зареєстрована саме з матір'ю, позивачем викладено свою позицію, обґрунтування позовних вимог і надано докази на їх підтвердження, в той час як сам відповідач не заперечує факту проживання дитини з матір'ю і, як наслідок, перебування на її утриманні, з чим фактично погоджується визнаючи позовні вимоги, так як в силу чинного законодавства факти проживання дитини з матір'ю і перебування на її утриманні і є законною підставою для стягнення аліментів.
Вказав, що безпідставними та явно нічим не підтвердженими є доводи відповідача про направлення ним позивачу всієї суми свого грошового забезпечення на утримання дитини і дружини, так як не надано доказів щодо цільового призначення перерахованих сум та фактів їх використання позивачем саме на свої і дитини потреби. Той факт, що відповідач є військовослужбовцем жодним чином не звільняє його від обов'язку сплачувати аліменти, право на стягнення яких існує в позивача в силу чинних норм сімейного законодавства.
Разом з тим, відповідач сам, ймовірно, вводить суд в оману і зловживає процесуальними правами, вказуючи, що більше суми, ніж він направляє позивачу, він сплачувати не може. Так, згідно доданих відповідачем доказів переказані суми з огляду на те, що відповідач у змісті відзиву на позовну заяву вказує, що 1/4 частка, 25 відсотків його теперішнього доходу становить більше 25 000,00 грн, є значно меншими. А тому взагалі не зрозуміла позиція відповідача, який вказує, що не проти, щоб мати дитини отримувала менший розмір грошових коштів, так як фактично стягувані аліменти з урахуванням фактичної, зазначеної відповідачем, суми його теперішнього доходу будуть більшими. При цьому, позивач просить стягнути аліменти на дитину саме у рекомендованому законом розмірі, що відповідає приписам чинного законодавства та узгоджуватиметься з інтересами дитини на належний рівень її матеріального забезпечення зі сторони батька (відповідача по справі) з огляду на те, що рівень доходів відповідача, як і будь-якої особи не може бути стабільним, може як збільшуватися, так і зменшуватися, а стягнення аліментів у передбаченій чинним законодавством та визначеній судом частці гарантуватиме як права дитини, так враховуватиме і дійсне матеріальне становище платника аліментів, забезпечуватиме баланс інтересів.
Крім цього, зважаючи на те, що позивач не може наразі працювати, оскільки займається вихованням дитини і опікується нею, а тому не може працевлаштуватися, оскільки не має з ким залишити дитину, то просить суд стягнути аліменти на своє утримання саме у розмірі 1/4 частки, який має бути достатнім і забезпечувати потреби матері дитини у додатковій допомозі зі сторони відповідача до досягнення дитиною трьох років, поки позивач має знаходитися з дитиною такого малого віку та не може залишати її саму вдома і йти на роботу.
Також вказав, що не підтвердженим є факт, що відповідач надає кошти на утримання своєї матері, опікуном якої він не являється, а також з якого не стягнуто аліменти на її утримання згідно чинного законодавства. При цьому, власні потреби відповідача та його витрати не можуть ставити у невигідне становище позивача, одержувача аліментів, яка потребує матеріальної допомоги, так як зайнята вихованням та доглядом за маленькою дитиною. Тому наполягає на задоволенні позову у повному обсязі.
24.04.2025 представником відповідача - адвокатом Браславською О.А., через «Електронний суд», подано заперечення (на відповідь на відзив), у яких підтримала свою позицію зазначену у відзиві на позовну заяву.
Позивач у судове засідання не з'явилась, у позові її представник - адвокат Біленко О.О. просив розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач у судове засідання не з'явився, у відзиві його представник - адвокат Браславська О.А. просила розгляд справи проводити за їх відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 22.11.2022 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_8 , про що свідчить копія свідоцтва про народження дитини, серії НОМЕР_2 від 15.03.2023, та яка проживає з матір'ю - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , що не заперечується відповідачем.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Згідно зі ст. 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Відповідно обов'язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків.
Згідно із ст. ст. 7, 155 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дитини.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1 ст. 181 СК України).
Частиною 3 статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатність чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).
Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить 2563 гривні.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Вирішуючи спір на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, визнання відповідачем позову в цій частині, врахувавши наведені вище норми матеріального права, суд дійшов висновку про те, що відповідач може надавати позивачці кошти на утримання дитини у розмірі 1/4 частина всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років суд виходить із положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», а також бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Так, статтею 75 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Частиною 2 статті 84 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Згідно з вимогами частини 4 статті 84 Сімейного кодексу України, право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Отже, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до вимог статті 77 Сімейного кодексу України, утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.
За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.
Частиною 1 статті 80 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Суд враховує, що звертаючись з позовом про стягнення на своє утримання аліментів у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, ОСОБА_1 не обґрунтувала заявлений розмір аліментів, їх достатність та співрозмірність з огляду на життєві потреби.
Так, відповідач, заперечуючи проти позову в частині вимог про стягнення аліментів на утримання дружини в розмірі частки його доходу, на підтвердження обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, надав докази того, що він є військовослужбовцем, під час несення військової служби отримав поранення, внаслідок чого отримав травми та на теперішній час проходить реабілітацію, крім того надає допомогу на лікування своїй матері ОСОБА_6 .
Також суд враховує, що вказаним рішенням задоволено вимогу позивача про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини частково та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дружини в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною трьох років.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Судовий збір в сумі 2422,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави, так як позивач при подачі позовної заяви про стягнення аліментів звільнена від його сплати на підставі закону.
Керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання як дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення з позовом до суду, тобто з 07.04.2025 по 09.03.2026.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено 16 травня 2025 року.
Суддя В.М. Тімонова