Справа № 386/1431/24
Провадження № 2/385/128/25
14.05.2025 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Венгрина М. В.,
секретар судового засідання Шевченко Л. О.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Гайворонської міської ради Кіровоградської області,
Встановив:
позивач з допомогою підсистеми «електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у невстановленому місці та в невстановлений час ОСОБА_2 з працівниками правоохоронних органів вчинила протизаконні дії, зловживаючи владою, усвідомлюючи свої незаконні дії, вона за попередньою змовою з правоохоронцями перешкоджала йому у спілкуванні з сином кожного разу, коли він приїжджав за місцем реєстрації сина. Крім того відповідачка засобами мобільного зв'язку повідомляє на лінію 102 умисно неправдиві відомості про вчинення ним кримінальних правопорушень та сімейного насильства. Хоча суд в постанові від 14.05.2024 в справі № 385/730/24 дійшов висновку про повернення справи для доопрацювання. В постанові від 29.05.2024 в справі № 385/790/24 суд закрив провадження за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Також в справі № 385/1014/24 постановою від 12.07.2024 також закрито провадження. У зв'язку з наведеним просить суд позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 .
Відповідачка правом подання відзиву не скористалась.
процесуальні дії суду
Ухвалою судді Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31.10.2024 матеріали цивільної справи передано за підсудністю до Гайворонського районного суду Кіровоградської області.
04.11.2024 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу від 31.10.2024.
Ухвалою судді Кропивницького апеляційного суду від 18.11.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 30.12.2024 апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто.
Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14.02.2025 відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та внесення відомостей до ЄРДР щодо позовної вимоги про внесення, відповідно до ст. 214 КПК України, відомостей до ЄРДР про вчинення злочину і передання цих відомостей до ДБР, а позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - залишити без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.
17.02.2025 позивач подав заяву про усунення недоліків.
Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18.02.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання та зобов'язано позивача надати докази на підтвердження факту його батьківства щодо ОСОБА_3
24.02.2025 до суду надійшла заява позивача на виконання зобов'язання надання доказів.
24.02.2025 до суду надійшли від позивача: клопотання про призначення молекулярно генетичної експертизи, додаткові пояснення у справі, сім клопотань про долучення доказів - відеофайлів.
06.03.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів - сканкопій матеріалів судової справи щодо вчинення працівниками поліції кримінальних правопорушень та заява про розгляд справи за його відсутності.
13.03.2025 до суду надійшло клопотання про долучення доказів - відео фалів та клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи щодо відповідачки ОСОБА_2
14.03.2025 до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_2 про розгляд справи за її відсутності, заперечення проти позову.
Ухвалою підготовчого засідання від 14.03.2025 залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області та зобов'язано надати письмовий висновок щодо розв'язання спору, відкладено підготовче засідання.
18.03.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів - витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження за ч. 1 ст. 364 КК України щодо неправомірних дій ОСОБА_4 та працівників поліції.
03.04.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів - витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження за ч. 1 ст. 364 КК України, ухвали слідчого судді від 02.12.2024 про зобов'язання внесення в ЄРДР інформації та відеодоказів.
04.04.2025 до суду надійшла заява від представника третьої особи про розгляд справи за його відсутності та висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав.
Ухвалою від 10.04.2025 залишено без розгляду ряд клопотань позивача, відмовлено в задоволенні клопотань про призначення експертиз, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
10.04.2025 від відповідачки надійшла заява про розгляд справи 10.04.2025 без її участі.
30.04.2025 від відповідачки надійшла заява про розгляд справи 01.05.2025 без її участі, невизнання позову.
01.05.2025 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 01.05.2025 відкладено розгляд справи.
13.05.2025 від позивача надійшли клопотання про долучення відеодоказів (без долучення таких), призначення судово-психіатричної експертизи щодо визначення психічного стану відповідачки ОСОБА_2 , клопотання про зобов'язання надати докази, два клопотання про зобов'язання відповідачки здати аналізи на наявність чи відсутність в організмі наркотичних засобів.
14.05.2025 від відповідачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, невизнання позову.
14.05.2025 від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.
Розгляд справи по суті проведено 14.05.2025 за відсутності учасників справи. При цьому суд вважав, що подання сторонами та третьою особою заяв про розгляд справи за їх відсутності є реалізацією їх права, передбаченого ч. 3 ст. 211 ЦПК України та їх неявка не перешкоджає проведенню розгляду справи.
судом встановлено:
сторони в справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 59).
З висновку Органу опіки та піклування Гайворонської місткої ради від 03.04.2025 № 03-26/61/1 (а.с. 134-135) вбачається, що ОСОБА_2 після розлучення з ОСОБА_1 переїхала з малолітнім сином ОСОБА_3 до своїх батьків в м. Гайворон. Вона працевлаштована, син відвідує садочок. В будинку створені належні умови для проживання і розвитку малолітньої дитини. Мати забезпечує сина одягом, іграшками, в наявності достатній запас продуктів. Мати піклується про здоров'я дитини, займається вихованням та розвитком сина, стосунки в родині доброзичливі, дружні. На обліку в службі в справах дітей родина не перебуває, підстав для позбавлення батьківських прав немає. Рішенням Гайворонського районного суду від 11.07.2024 встановлено графік спілкування позивача з сином - щопонеділка, щосереди, щоп'ятниці, щонеділі з 15:00 до 18:00 в присутності матері за її місцем проживання. На засіданні комісії в справах дітей вирішено, що позбавлення батьківських прав не відповідатиме інтересам дитини. З наведеного орган опіки і піклування дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 є недоцільним та таким, що не відповідатиме інтересам дитини.
оцінка суду
Згідно частини другої статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а згідно ч. 1 статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року) та ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
В першу чергу судом вирішено клопотання, що надійшли від позивача 13.05.2025 на стадії судового розгляду, а саме: долучення відеодоказів (без долучення таких до заяви), призначення судово-психіатричної експертизи щодо визначення психічного стану відповідачки ОСОБА_2 , клопотання про зобов'язання надати докази, два клопотання про зобов'язання відповідачки здати аналізи на наявність чи відсутність в організмі наркотичних засобів.
Так, згідно положень ст. 222 ЦПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Відповідно до ч. 2, 4, 5 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Судом встановлено що клопотання позивача про долучення відеодоказів, зобов'язання надати докази, зобов'язання відповідачки здати аналізи на наявність чи відсутність в організмі наркотичних засобів відносяться до клопотань, що пов'язані з надання доказів. Відповідно докази позивач повинен був подати разом з поданням позовної заяви, чи в підготовчому провадженні. Причин неподання доказів у встановлений строк позивач не навів, клопотання про поновлення пропущеного строку не заявляв, додаткового строку для подання доказів суд позивачу не встановлював, а він відповідних клопотань не заявляв. Відповідно зазначені клопотання підлягають залишенню без розгляду.
З приводу клопотання позивача про призначення судово-психіатричної експертизи щодо визначення психічного стану відповідачки ОСОБА_2 та поставлення на вирішення експертів питання: «чи хворіє ОСОБА_6 на даний час на психічну хворобу? Чи усвідомлює вона значення своїх дій та чи може керувати ними? Чи має ОСОБА_2 фактичну можливість особисто давати пояснення по суті справи?» суд вказує таке.
Ст. 103 ЦПК України встановлює, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Стаття 105 ЦПК України вказує, що призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Клопотання позивач обгрунтовує тим, що на його думку є достатні підстави вважати, що психічні розляди у ОСОБА_2 присутні та можуть негативно вплинути на розвиток, самопочуття і порушувати поведінку сина.
За змістом роз'яснень, п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З наведеного, та зі змісту ст. 164 ЦПК України вбачається, що навіть наявність душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання не є підставою для позбавлення батьківських прав. Тобто дана обставина не є такою, що підлягає доказуванню в межах даного позову.
Водночас суд наголошує, що експертиза призначається для з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Також відповідачем не надано будь яких належних, допустимих доказів наявності у відповідачки відповідних хвороб чи розладів.
Окремо слід звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
Відповідно клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві», слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.
Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).
11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Згідно статті 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-12, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Підстави позбавлення батьківських прав закріплені у ст. 164 СК України.
Так, згідно ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Згідно ч. 1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;перестає бути законним представником дитини;втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
В ході розгляду справи, позивач не довів існування підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, що передбачені ст. 164 СК України та судом таких не встановлено.
Суд нагадує, що виходячи зі змісту ч. 1 ст. 81 ЦПК України обов'язок доведення обставин, на які посилається сторона, лежить саме на цій стороні.
Особливу увагу суд звертає на висновок органу опіки та піклування, який вважає належним та допустимим доказом, за яким вказаний орган вважав недоцільним позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 , фактично констатувавши належне виконання нею материнських обов'язків та відсутність будь яких підстав для позбавлення батьківських прав, що визначені ст. 164 СК України.
Створення перешкод для зустрічей з дитиною, навіть за умови доведеності таких фактів не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав.
14 вересня 2006 року Україною було ратифіковано Європейську соціальну хартію, переглянуту у 2007-2010 року за якою держава зобов'язалася забезпечити права дитини на належний рівень життя.
За ст. 3 Конвенції про права дитини, судова система є одним з органів держави на який також покладено обов'язок забезпечити захист інтересів дітей.
При вирішенні даного судового спору, суд виходить з положень СК України, ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, нормативних положень Конвенції про права дитини, що була ратифікована Україною 27.02.1991 за положеннями якої, держава зобов'язалася приділяти особливу увагу правам дітей, які є особливо уразливою групою з огляду на їх вік, психічний та фізичний розвиток, та враховує, що діти потребують спеціального постійного нагляду та захисту, і в першу чергу враховує якнайкраще забезпечення інтересів дитини, на що вказує і ст.27 Конвенції про права дитини.
Враховуючи, вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав є недоведеними та такими, що не підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України,
ухвалив:
в задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Гайворонської міської ради Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду безпосередньо або через Гайворонський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі, в 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення складено 14.05.2025.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН
Дата документу 14.05.2025