Справа № 180/280/25
2/180/314/25
08 травня 2025 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Янжули О.С.
секретар - Котова Н.С.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2
третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Марганець, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_3 про встановлення фактів виховання неповнолітньої дитини та перебування неповнолітньої дитини на утриманні,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_3 про встановлення фактів виховання неповнолітньої дитини та перебування неповнолітньої дитини на утриманні.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він з 24 травня 2014 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 , який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, що підтверджується копіює свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 .
Його сім'я складається із 5 чоловік - його самого, його дружини: ОСОБА_3 , двох доньок : ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також сина дружини від першого шлюбу - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Він являється біологічним батьком двох неповнолітніх доньок: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що народжені у шлюбі з ОСОБА_3 , в свідоцтві про народження яких він записаний, як батько дітей.
Що стосується неповнолітньої дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , то він не являється його біологічним батьком. Хлопчик народжений у шлюбі його нинішньої дружини ОСОБА_9 з ОСОБА_4 , який і є біологічним батьком хлопчика.
Неповнолітній син - ОСОБА_8 проживає разом із ним, він займається його вихованням та утримує його.
Таким чином, на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей.
Всі вони проживають однією сім'єю, як за його місцем реєстрації - АДРЕСА_1 , так в м. Дніпро, квартирі АДРЕСА_2 , власниками якої являються вони з дружиною, що підтверджується довідкою про склад сім'ї та Актом обстеження умов проживання.
Він працює та має стабільний заробіток, що підтверджується наявністю вкладу а АТ КБ "ПриватБанк" в сумі 100 000 гривень.
Зазначив, що встановлення факту виховання та перебування на його утриманні неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має для нього суттєве юридичне значення, а саме: право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просили їх задовільнити у повному обсязі.
Відповідач неодноразово у судові засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином про, що в матеріалах справи містяться відповідні докази, заяв чи клопотань не надав, про причини неявки не повідомив.
Статтею 131 ЦПК України передбачено обов'язок учасників судового процесу повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Як наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням по справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1133124 від 20.02.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 .
Оскільки поштовий конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідача, крім викликів за вказаною адресою, було викликано до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Оголошення про виклик відповідача опубліковано:18.03.2025 року та 22.04.2025 року.
Відповідно до ч. 11 статті 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Третя особа - ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечувала та пояснила, що всі троє неповнолітніх дітей проживають однією сім'єю з ОСОБА_1 , він займається їх вихованням та утримує їх. Відповідач ОСОБА_4 на даний час не позбавлявся батьківських прав, з нього стягнуті аліменти, які він спочатку сплачував, а на даний час має велику заборгованість, останній раз платив аліменти у 2023 році, з дитиною бачився останній раз шість років тому. У неї є живі батьки, які проживають м. Марганець. У її колишнього чоловіка також живі батьки та є рідний брат.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Нормами ст. 129 Конституції України встановлено, що одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Згідно до ст.ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24 травня 2014 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 , виданого 24 травня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 41.
За час шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлено, що ОСОБА_3 має неповнолітню дитину від першого шлюбу: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач зазначає, що всі троє дітей проживають разом із ним однією сім'єю, він їх виховує та утримує.
Звертаючись до суду з даною позовною заяву, позивач просить суд встановити факт виховання та перебування на його утриманні неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має юридичне значення, а самае: право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до статті 1 СК України питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку, здійснюється Сімейним кодексом України
Відповідно до частини першої статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені статтями 150-151 СК України.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. При цьому, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому, сімейні відносини, як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
В силу положень Цивільного кодексу України у момент народження фізичної особи, у неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки) та припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав встановлених цим Кодексом виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), котра може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України підставою для позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків.
Відтак з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріалами справи встановлено, що на час укладення шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_9 , в останньої була одна неповнолітня дитина - син: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і у шлюбі в них народилося ще двоє дітей - доньки: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У своїй заяві позивач вказує, що всі троє дітей знаходяться на його одноособовому утриманні.
Позивач та третя особа - ОСОБА_3 стверджують, що рідний батько неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_4 , не приймає участі в його утриманні та вихованні.
Статтею 141 СК України встановлено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 180 СК України обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття покладено на її батьків.
Сімейним кодексом України визначені способи виконання батьками своїх обов'язків щодо утримання неповнолітньої дитини.
Так, зокрема статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (частина перша). За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина друга). Кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, за рішенням суду (частина третя).
Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується (частина перша статті 189 СК України).
Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (частина перша статті 14, частина перша статті 15 СК України).
Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно виконує їх.
Установлено, що з батька неповнолітньої дитини стягуються аліменти на його утримання, а тому він зобов'язаний виконувати обов'язки, які покладаються нього, як на батька, вимогами законодавства України, зокрема статтею 150 СК України.
Згідно з частиною першою статті 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 , має право на участь у вихованні її дитини від першого шлюбу. При цьому обов'язок щодо його утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Судом встановлено, що відповідач не позбавлений батьківських прав, у дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідна мати, рідні баба та дід, як по лінії матері так і по лінії батька, отже у ОСОБА_1 відсутній правовий обов'язок утримувати дитину дружини: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і таке утримання ним здійснюється добровільно на підставі власного волевиявлення. Право позивача добровільно утримувати дитину не породжує юридичного значення за наслідками встановлення факту, про який просить позивач.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Щодо розподілу судових витрат пов'язаних з розглядом справи, то вони, відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2,3,4,6,9,18,76,81,141,247,258,259,263-265, 280-283,289,352,354-355 ЦПК України, ст.ст. 15, 141, 150, 180, 181, 189, 268 СК України, - суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_3 про встановлення фактів виховання неповнолітньої дитини та перебування неповнолітньої дитини на утриманні - відмовити.
Судові витрати по справі залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення виготовлено 16 травня 2025 року.
Суддя: О. С. Янжула