Справа № 180/2507/24
2/180/119/25
06 травня 2025 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Янжули О.С.
при секретарі - Котовій Н.С.,
за участю позивача - ОСОБА_1
представника третьої особи - Пархоменко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 180/2507/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Марганецького міського управління юстиції Дніпропетровської області 23 листопада 2010 року, батьками ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Марганецького міського управління юстиції Дніпропетровської області 24 вересня 2025 року, батьками ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
З 2020 року діти проживають із ним. Відповідач життям дітей не цікавиться, участі у їхньому житті не приймає, матеріальної допомоги не надає, про дітей не піклується, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться їх успіхами, станом здоров'я, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, їх навчанням. Не забезпечує їм необхідного медичного догляду, лікування, з дітьми не спілкується, не створює умов для отримання дітьми освіти. Внаслідок чого, створились умови, які шкодять інтересам дітей.
Вихованням, утриманням, лікуванням дітей займається лише він. Діти повністю перебувають на його утриманні. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються ним самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків по відношенню до дітей він звернувся до виконкому Марганецької міської ради із заявою про надання висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав відносно дітей.
30 жовтня 2024 року органом опіки та піклування виконкому Марганецької міської ради було надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ..
Просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовільнити у повному обсязі, додав, що після розірвання шлюбу діти проживали разом з матір'ю у її батьків, він зустрічався з ними та з дозволу її батьків міг забрати дітей до себе з ночівлею. Рішенням суду з нього були стягнуті аліменти, які він сплачував у примусовому порядку, однак потім відповідач відкликала виконавчі листи з примусового виконання. На початку війни діти разом з його матір'ю виїхали до Польщі, де перебувають там і до цього часу. Позбавлення батьківських прав відповідачки потрібно йому для безперешкодного перетину кордону, оскільки його мати вже похилого віку і з нею може щось трапитись, а діти залишаться самі. Вказав, що на військовому обліку він не перебуває, своїх даних в ТЦК та СП не оновлював, оскільки не отримував повісток. Відстрочки від призиву чи бронювання також не оформлював.
Відповідач неодноразово у судові засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином про, що в матеріалах справи містяться відповідні докази, про причини неявки не повідомила.
Статтею 131 ЦПК України передбачено обов'язок учасників судового процесу повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Як наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням по справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №913234 від 19.11.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки поштовий конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідача, крім викликів за вказаною адресою, було викликано до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Оголошення про виклик відповідачів опубліковано: 12.02.2025 року.
Відповідно до ч. 11 статті 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідач зверталася до суду з заявою про перенесення розгляду справи, вказавши номер свого телефону.
Про час розгляду справи відповідач також повідомлена через мобільний додаток «Viber».
Представник третьої особи - головний спеціаліст служби у справах дітей Маргангецької міської ради Пархоменко О.С. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача не заперечувала, пояснила, що відповідач участі на засіданні комісії не брала, однак коли вона повідомляла відповідачку про час засідання комісії з розгляду питання про надання висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав, відповідач у телефонному режимі повідомила їй, що вона не заперечує, щоб її позбавили батьківських прав відносно дітей.
Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надала, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України.
У відповідності до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд розглядає справу заочно, на підставі наявних у ній доказів.
Вислухавши позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання.
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , виданого 23 листопада 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Марганецького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 430 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , виданого 24 вересня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Марганецького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 286.
Згідно наданої позивачем заяви, сторони по справі проживають окремо, діти проживають разом із батьком - ОСОБА_1 та знаходяться на повному його утриманні.
Також позивач вказує, що матір дітей - ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , їх вихованням не займається, матеріально дітей не забезпечує, про дітей не піклується, участі в житті дітей не приймає. З дітьми вона не спілкується, заінтересованості в подальшій долі дітей не проявляє, не цікавиться успіхами дітей, станом їх здоров'я, не піклується про їхній фізичний та духовний розвиток, їх навчанням. Не забезпечує їм необхідного медичного догляду та лікування.
Всі питання щодо виховання неповнолітніх дітей здійснюються лише позивачем по справі, як батьком дітей, без участі та підтримки відповідача. Діти перебувають на повному утриманні свого батька.
30 жовтня 2024 року Виконавчим комітетом Марганецької міської ради Дніпропетровської області надано Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст. 164 СК України.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають: один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі №643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.
Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав, визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.
Суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б достовірно та беззаперечно підтверджували свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками щодо участі в утриманні та вихованні її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і умисне ухилення від їх виконання.
Судом також не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дітьми, брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов'язків з виховання дітей.
В матеріалах справи наявна довідка, надана ОСОБА_1 головою квартального комітету 29 кварталу Марганецької міської ради від 28.08.2024 року, яка підтверджує, що останній значиться зареєстрованим та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 знаходяться з батьком, але саме з якого часу - не зазначено, крім того в судовому засіданні встановлено, що діти з 2022 року перебувають за кордоном зі своєю бабусею, отже інформація викладена головою квартального комітету у довідці є недостовірною.
Характеристиками на ученицю 7-Б класу Марганецького ліцею №11 Марганецької міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та учня 3-А класу Марганецького ліцею №11 Марганецької міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , виданих директором Марганецького ліцею №11 підтверджується, що вихованням дітей займається їх батько - ОСОБА_1 . При цьому не зазначено саме з якого часу батько займається вихованням та утриманням своїх неповнолітніх дітей, та яким чином він займається вихованням в той час як діти з 2022 року перебувають за кордоном.
Відповідно до довідки КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади КП "ІРБ ММТГ" від 18.09.2024 року №250, у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані, однак не проживають більше трьох років неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто даною довідкою підтверджується, що діти зареєстровані за місцем проживання їх матері, і близько трьох років там не проживають, з чого суд робить висновок, що діти до початку війни та перетину ними кордону проживали за місцем мешкання своєї матері.
Згідно інформації КНП "Марганецький центр первинної медико- санітарної допомоги" від 03.09.2024 року за медичною допомогою та оглядом дітей звертався батько ОСОБА_1 . Діти виховані відповідно до віку. Соматично здорові.
Згідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд не враховує висновок Виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 від 30 жовтня 2024 року, оскільки він не містить жодного обґрунтування, крім характеристик на дітей з ліцею, висновків комісії щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. На засідання ОСОБА_2 не викликалась у передбачений законом спосіб, пояснень комісії не надавала. Як пояснила представник третьої особи у судовому засіданні, Закаржевська А.К. їй по телефону повідомила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, письмових звернень чи пояснень до комісії не надходило.
Даний Висновок носить для суду рекомендаційний характер і не є обов'язковим.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).
Відповідно до частини другої ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з матір'ю сімейних відносин не буде відповідати інтересам дітей.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв'язку із неналежним поводженням щодо дітей, вчиняла будь-яке насильство стосовно них чи за їх присутності.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків судом не встановлено.
Також судом не встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов'язків з виховання дітей.
Натомість у судовому засіданні було встановлено, що неповнолітні діти сторін з 2022 року проживають за кордоном разом зі своєю бабусею, яка дбає про них, займається їх вихованням та утримує їх.
Пояснити мету позбавлення батьківських прав матері та які інтереси дітей будуть цим захищені, позивач не зміг, у судовому засіданні зазначив, що після розірвання шлюбу діти проживали разом з матір'ю у її батьків, він зустрічався з ними та з дозволу її батьків міг забрати дітей до себе з ночівлею. Рішенням суду саме з нього були стягнуті аліменти, які він сплачував у примусовому порядку, однак потім відповідач відкликала виконавчі листи з примусового виконання. Позбавлення батьківських прав відповідачки потрібно йому для безперешкодного перетину кордону. Вказав, що на військовому обліку він не перебуває, своїх даних в ТЦК та СП не оновлював, оскільки не отримував повісток. Відстрочки від призиву чи бронювання також не оформлював.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.
Суд враховує, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, позивач не довів підстав, визначених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав, які є вичерпними, тому в задоволенні позову слід відмовити за необгрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 2,3,4,6,9,18,76,81,141,247,258,259,263-265, 280-283,289,352,354-355 ЦПК України, ст.ст. 164,165,166 СК України, - суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати по справі залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКРР НОМЕР_3 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 16 травня 2025 року.
Суддя: О. С. Янжула