22.04.2025 Єдиний унікальний номер 205/2169/25
Номер провадження: 2/205/2199/25
22 квітня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (далі-Позивач) в системі «Електронний суд» через свого представника звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 26.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 , у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» було укладено Кредитний договір № 201126-003, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідач отримала кошти у розмірі 25 000 грн. 00 коп., зі сплатою щомісячних процентів за користування кредитом, одноразової комісії в розмірі 1 475 грн. 00 коп. (5,9% від початкової суми кредиту), строком повернення до 26.11.2021 року.
Оскільки відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, порушила умови договору в результаті чого станом на 18.06.2024 року має заборгованість у загальному розмірі 31 210 грн. 00 коп., що складається простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 16 666 грн. 68 коп. та простроченої заборгованості за процентами у розмірі 14 543 грн. 32 коп.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за Кредитним договором № 201126-003 від 26.11.2020 року у загальному розмірі 31 210 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп.
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подала.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог та просить здійснити розгляд справи за його відсутності, та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, ніяких заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.
У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином була повідомлена і від якої не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені нею причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення, з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що на підставі внутрішніх Правил надання фінансових послуг надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», затверджених протоколом загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» № 09/08/18 від 09.08.2018 року, Паспорту кредитного продукту «12 місяців» та умов Кредитного договору № 201126-003,, укладеного 26.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 , ТОВ «Кредитсервіс» зобов'язувалося надати відповідачу на споживчі цілі, безготівковим способом кредит в сумі 25 000 грн. 00 коп. строком на 12 місяців, зі сплатою за користування кредитом процентів в розмірі 76,7 річних (реальна процента ставка), одноразової комісії за видачу кредиту 5,9 % від початкової суми кредиту (1 475 грн. 00 коп., утримується при перерахуванні суми кредиту), а відповідач повинна була до 26 числа відповідного місяця вносити щомісячний платіж (12 платежів) у розмірі 3 558 грн. 33 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» згідно правоустановлюючих документів зареєстроване й належать до фінансових установ з правом надання фінансових послуг.
Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач допустила прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за нею, ОСОБА_1 , станом на 18.06.2024 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 31 210 грн. 00 коп., що складається простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 16 666 грн. 68 коп. та простроченої заборгованості за процентами у розмірі 14 543 грн. 32 коп.
Оскільки відповідач у добровільному порядку вказану заборгованість не сплачує, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Судом встановлено, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Також, приписами ст. 12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу обумовлену сторонами грошову суму.
За правилами частин другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В даному випадку судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором, надав кредитні кошти у встановленому розмірі шляхом їх перерахування на банківський (картковий) рахунок позивальника, що підтверджується відповідними довідками про проведення транзакцій через платіжні сервіси.
При цьому доказів сплати відповідачем позики у строк та в порядку, що встановлені вказаним кредитним договором матеріали справи не містять.
Тобто в даному випадку Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв'язку з укладанням кредитного договору, та наявності з боку відповідача невиконаних зобов'язань за цим договором. При цьому розмір невиконаних зобов'язань підтверджується також і даними розрахунку заборгованості за кредитним договором, який не було спростовано відповідачем.
З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, то позов в цій частині ґрунтується на законі та підлягає задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню за кредитним договором за тілом кредиту у розмірі 16 666 грн. 68 коп.
Також частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Суд вважає, що вважає, що шляхом підписання вказаного кредитного договору та паспорту споживчого кредиту відповідач, як споживач, був проінформована також про реальну процентну ставку, загальні витрати за кредитом, та інші важливі правові аспекти його надання, що передбачені статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за його користуванням, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості по процентах. Вказана вище заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростованим відповідачем.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс'підлягає стягненню заборгованість станом на 18.06.2024 року (згідно наданого розрахунку заборгованості) за Кредитним договором № 201126-003 від 26.11.2020 року у загальному розмірі 31 210 грн. 00 коп., що складається простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 16 666 грн. 68 коп. та простроченої заборгованості за процентами у розмірі 14 543 грн. 32 коп.
Суд зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлена про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з'явилася, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надала, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Отже, в матеріалах даної справи наявний укладений 25 січня 2023 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» та Адвокатським об'єднанням «Правовий Діалог» Договір про надання правничої допомоги № 25-01/2023, відповідно до умов якого, адвокатському бюро надається право представляти права та інтереси клієнта (бути представником клієнта) в усіх судових установах України, а також, в органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах та організаціях, органах МВС України, прокуратурі, у приватних виконавців. Адвокатському об'єднанню надається право на подання та підписання усіх документів, необхідних для виконання доручень клієнта, в тому числі й від імені клієнта.
Згідно п.4 вказаного Договору за надання правової допомоги у відповідності до положень даного Договору клієнт оплачує об'єднанню винагороду у розмірі 7 000 грн. 00 коп. (підготовка та направлення позовної заяви)ю
Пунктом 4.7 сторони погодили, що факт надання об'єднанням правової допомоги, згідно умов цього Договору засвідчується Актом приймання - передачі наданої правової допомоги, згідно форми, узгодженої сторонами у додатку № 4 до цього Договору.
Відповідно до Акту № 3 прийому - передачі наданої правової допомоги від 04.01.2024 року, який є невід'ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 25-01/2023 від 25.01.2023 року, Адвокатським об'єднанням «Правовий Діалог» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» наступні послуги по клієнту ОСОБА_1 : підготовка та направлення /подача однієї позовної заяви або апеляційної скарги або касаційної скарги - 7000 грн. 00 коп.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).
Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права, будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є значно завищеною, оскільки її обсяг становить 11 (одинадцять) односторонніх аркушів, а також містить прохальну частина позову та перелік додатків до позовної заяви, виконання яких не потребує додаткового та надмірного інтелектуального навантаження. При цьому у самому тексті позову здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є виключно типовим для даного виду цивільно-правових спорів, та процесуальні застереження, формулювання та наявність яких визначена нормами ЦПК України. Окрім цього безпосередньо представник позивача участь у судових засіданнях не приймав.
У зв'язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об'єму допомоги.
Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об'єму допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв'язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141,258, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд,-
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 36-Д, приміщення 65-з, код ЄДРПОУ 41125531) заборгованість за Кредитним договором № 201126-003 від 26.11.2020 року, станом на 18.06.2024 року, у загальному розмірі 31 210 грн. 00 коп., що складається простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 16 666 грн. 68 коп. та простроченої заборгованості за процентами у розмірі 14 543 грн. 32 коп.
3.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 36-Д, приміщення 65-з, код ЄДРПОУ 41125531) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп.
4.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул.. Коновальця Євгена, буд. 36-Д, приміщення 65-з, код ЄДРПОУ 41125531) судовийзбір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.