з питань відстрочення, розстрочення виконання, зміни чи встановлення
способу і порядку виконання судового рішення
15 травня 2025 року Р і в н е №460/167/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання О.В.Драної; представника заявника - не прибув; представника відповідача - не прибув; розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій,
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 постановлено:
«Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зменшення ОСОБА_2 розміру пенсії з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення. Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076)».
24 січня 2020 року позивачу видані виконавчі листи №1 та №2.
Ухвалою суду від 29.08.2023 постановлено: «Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони на правонаступника у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково. Замінити стягувача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у виконавчих листах Рівненського окружного адміністративного суду №1 та №2 від 24 січня 2020 року у справі №460/167/19 на правонаступника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі №460/167/19, та з урахуванням 1/2 частки згідно заповіту. У задоволенні решти вимог заяви - відмовити».
30 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку статті 378 КАС України, в якій просить: «Змінити спосіб виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року за результатами розгляду справи № 460/167/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинення певних дій, встановивши новий спосіб виконання судового рішення в частині зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити виплату пенсії з 01.01.2018 на стягнення з Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076; адреса: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028) на користь ОСОБА_2 заборгованості за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в сумі 32317,26грн (тридцять дві тисячі триста сімнадцять гривень 26 копійок), з якої частину суми в розмірі 16158,63 грн (шістнадцять тисяч сто п'ятдесят вісім гривень 63 копійки) стягнути на користь правонаступника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 )».
Ухвалою суду від 01.05.2025 заяву призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.05.2025.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибули. Сторони просили суд розгляд справи провести за їх відсутності.
Відповідно до частини другої статті 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Тому, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Заява про зміну способу виконання судового рішення обґрунтована тим, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/167/19 щодо зобов'язання здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 86%, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено розрахунок пенсії з врахуванням раніше виплачених сум. Заборгованість, нарахована відповідачем за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 становила суму 32317,26 грн, які за життя позивачем отримані не були. У листі-відповіді від 26.03.2025 №6490-5448/Г-02/8-1700/25 пенсійний орган повідомив заявника про неможливість виплати коштів в частині вказаного судового рішення, мотивуючи відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України на погашення такого розміру заборгованості. Станом на 30.04.2025 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 за результатами розгляду справи №460/167/19, яке набрало законної сили 27.12.2019, в частині виплати нарахованих заборгованих коштів, як за життя позивачу (до 21.10.2022) за більше ніж два з половиною роки, так і в подальшому його правонаступнику ОСОБА_1 в сумі 16158,63 грн з моменту набрання ухвалою суду законної сили (29.08.2023) у справі №460/167/19 протягом понад одного року та 8 місяців відповідачем є невиконаним. Просив задовольнити заяву.
Відповідач подав до суду письмові заперечення, в яких вказав, що доплата на виконання рішення у справі №460/167/19 становить 16158,63 грн. Дана сума буде виплачена заявнику після виділення коштів на ці цілі з Державного бюджету України, оскільки статтею 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що виплата пенсій забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Черговість виконання рішень визначається датою набрання його законної сили. Станом на 14.05.2025 рішення суду у справі №460/167/19 обліковується в Реєстрі судових рішень за №513280. Зазначені обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні чи розстроченні суми, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту, регламентованого статтею 378 КАС України, а навпаки вказують на те, що така зміна призведе до зміни способу судового захисту у цій справі, що суперечить цільовому призначенню даного процесуального інституту. Просив відмовити заявнику у задоволенні заяви.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для зміни способу виконання судового рішення, суд зазначає таке.
За приписами частини першої статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Частиною третьою статті 378 КАС України (в редакції Закону №4094-IX від 21.11.2024, що діє з 19.12.2024) визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання судового рішення можлива шляхом зміни «зобов'язання здійснити перерахунок та провести виплату за перерахованою пенсією» на «стягнення коштів із державного органу боржника».
З матеріалів справи слідує, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 пенсійним органом нараховано до виплати суму у розмірі 16158,63 грн, яка, як зазначає відповідач, облікована в органах Пенсійного фонду та підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Отже, рішення суду відповідачем виконано тільки в частині здійснення перерахунку пенсії, тоді як на цей час не виконано в частині виплати на користь заявника - правонаступника перерахованої пенсії.
Тобто рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі № 460/167/19 не виконується за період: за життя позивача до 21.10.2022 - більше ніж два з половиною роки, так і в подальшому його правонаступнику - ОСОБА_1 - з моменту набрання ухвалою суду законної сили (29.08.2023) у справі №460/167/19 - протягом понад одного року та 8 місяців.
За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява №70297/01) та у справі "Бакалов проти України" (заява №14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у заявника права на фактичну виплату коштів.
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).
Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Пенсійний орган зазначає, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу на керівника управління не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року №21-1044а15 та в постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі №811/1469/18 та у справі №560/523/19 за адміністративним провадженням №К/9901/7195/20 від 23 квітня 2020 року та у справі №420/70/19 від 07.11.2019.
Суд відхиляє такі доводи відповідача та зазначає, що вказані вище правові висновки Верховного Суду в частині рішень стосувалися питання судового контролю за виконання судових рішень в порядку статей 382 та 383 КАС України.
Натомість, у спірному випадку йдеться про зміну способу і порядку виконання судового рішення відповідно до статті 378 КАС України.
Як зазначалося вище, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Вказане вище свідчить про те, що заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 241, 248, 378, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі №460/167/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Борисенка Олександра, 7, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) суми заборгованості у розмірі 16158 грн 63 коп.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 15 травня 2025 року
Суддя К.М. Недашківська