Справа №127/10426/25
Провадження №1-кп/127/371/25
15 травня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою та третьою статті 307 Кримінального кодексу України, відомості про який внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.02.2025 за № 12025020050000123,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою та третьою статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту. Крім того, заявив клопотання про продовження обвинуваченій строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивував тим, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу на цей час не відпали. Поряд з тим, просив визначити обвинуваченій альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_4 - не заперечував проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, разом з тим заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.
Обвинувачена вважала за можливе призначити судовий розгляд суддею одноособово, при цьому не заперечувала проти продовження строку дії, застосованого до неї запобіжного заходу.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до висновку, що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), тобто для затвердження угоди, повернення обвинувального акта прокурору, закриття кримінального провадження, направлення до іншого суду відсутні, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до частини другої статті 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого. Суд враховує, що клопотання про здійснення судового розгляду кримінального провадження колегіальним судом стороною захисту (обвинуваченими) заявлене не було. А тому, відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження необхідно здійснювати суддею одноособово.
У судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту.
Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення чи відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою, суд враховує таке.
Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченої. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зі змісту частини першої статті 197 глави 18 розділу ІІ КПК випливає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Строк дії, обраного до обвинуваченого запобіжного заходу спливає 01.06.2025. З наданого суду клопотання випливає, що його примірник був вручений обвинуваченій завчасно - 13.05.2025. Отже, стороною обвинувачення зазначені вище вимоги кримінально-процесуального законодавства щодовручення копії клопотання обвинуваченій, а також щодостроку звернення до суду з відповідним клопотанням були дотриманні. Крім того, зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.
Саме тому, суд вважає за необхідне вирішити клопотання прокурора по суті й надати доводам сторін кримінального провадження відповідну правову оцінку.
З наданих суду стороною обвинувачення документів випливає, що ОСОБА_5 06.02.2025 була затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК, та ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08.02.2025 до неї застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Надалі, до проведення підготовчого судового засідання ухвалою слідчого судді від 03.04.2025 строк дії, застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу, був продовжений на 60 днів, тобто до 01.06.2025.
Суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані статтею 177 КПК. Зокрема, з частини першої статті 177 КПК випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту частини другої статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).
Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченої до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов'язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.
Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченої потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на цей час розгляд кримінального провадження по суті не розпочатий, а тому вирішення вказаного питання на цій стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисних злочинів різного ступеню тяжкості, у тому числі особливо тяжкого, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. З наданих прокурором документів випливає, що ОСОБА_5 25.10.2024 була звільнена з Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№ 65)» за попереднім вироком. Інкриміновані обвинуваченій злочини, згідно з пред'явленим обвинуваченням, були вчинені 06.02.2025, тобто протягом нетривалого проміжку часу після звільнення з установи відбування покарань.
Суд при цьому бере до уваги, що судове слідство (з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на цей час не розпочате, зокрема не встановлений порядок та обсяг дослідження доказів. Крім того, суд враховує, що об'єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченої під вартою, у тому числі за станом здоров'я, суду надані не були, а сама обвинувачена проти продовження строку дії запобіжного заходу не заперечувала.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченою позапроцесуального впливу на свідків кримінального провадження, а також вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, продовжити ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Разом з тим, зі змісту частини третьої статті 183 КПК випливає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Обставин, визначених частиною четвертою статті 183 КПК судом встановлено не було, а тому суд вважає за необхідне визначити обвинуваченій ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Прокурор у своєму клопотанні просив суд визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У зв'язку з такою позицією сторони обвинувачення суд вважає слушним зауважити таке.
Як вже суд зазначив вище, ОСОБА_5 на цей час обвинувачується у вчиненні, зокрема особливо тяжкого злочину.
Відповідно до положень пункту 2 частини п'ятої статті 182 КПК розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на викладене, суд вважає слушним зазначити, що клопотання прокурора в частині необхідності визначення обвинуваченій застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства.
Натомість, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. При цьому, суд враховує Закон України «Про державний бюджет на 2025 рік», яким встановлені розміри прожиткового мінімуму для різних груп населення. Відповідно до статті 7 зазначеного закону прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 гривень. Тобто визначений ОСОБА_5 розмір застави становить 242240 гривень.
У разі внесення застави ОСОБА_5 має бути звільнена з-під варти з покладенням на неї обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК, а саме прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області; не відлучатися з населеного пункту, у якому вона проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні; здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзду в Україну.
Керуючись статтями 314-316 КПК, суд
Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою та третьою статті 307 Кримінального кодексу України, відомості про який внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.02.2025 за № 12025020050000123, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 20 травня 2025 року об 11:00 годині.
У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 15 травня 2025 року до 23:59 годину 13 липня 2025 року.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.
Обвинувачена (заставодавець) має право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії цієї ухвали.
У разі внесення застави звільнити ОСОБА_5 з-під варти та покласти на неї такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області; не відлучатися з населеного пункту, у якому вона проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні; здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзду в Україну.
Якщо ОСОБА_5 не виконає покладені на неї обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, і до останньої буде застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: