Справа № 127/9575/25
Провадження № 1-кс/127/4110/25
Іменем України
13 травня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницького області в складі
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
заявника скарги: ОСОБА_3 ,
слідчого: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду, в режимі відеоконференції, скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 від 19.01.2025, -
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність уповноважених осіб четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розсувань за заявою ОСОБА_3 від 19.01.2025;
- зобов'язати уповноважених осіб четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 від 19.01.2025.
Скарга мотивована тим, що 19 січня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Однак, листом четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, від 18.03.2025 заявнику відмовлено у вчиненні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Такі дії заявник вважає протиправними, а тому звернувся до суду зі скаргою.
В судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що заява про вчинення кримінального правопорушення є безпідставною та необґрунтованою, оскільки судді у своїй діяльності є незалежними та їх рішення підлягають перевірці в апеляційному порядку.
Заслухавши пояснення заявника скарги та слідчого, дослідивши матеріали скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, а саме бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Правом на оскарження наділені, зокрема, заявник та потерпілий, чи їх представник.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19 січня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій просив внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.
Обґрунтовуючи заяву заявником зазначається наступне:
«27 серпня 2024 року, слідчим суддею Вінницького міського суду ОСОБА_5 , справа №127/20607/24, в судовому засіданні розглядалась моя скарга, в порядку ст. 206 КПК України про зупинення знущання та здійснення репресивних дій, які вчиняються начальником відділення СПС майором внутрішньої служби ОСОБА_6 в умовах перебування в державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
На підставі внесених неправдивих відомостей в ухвалу суду, а саме: - (абз. 6) «Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що відповідно до інструкції двічі на місяць проводиться обшук камерного приміщення, під час проведення одного з таких обшуків у заявника було вилучено заборонені речі, у зв'язку із чим останнього було притягнуто до дисциплінарної відповідальності»; - «абз. 23) «Таким чином в судовому засіданні, на підставі показань свідка ОСОБА_6 та матеріалів долучених прокурором, слідчим суддею не встановлено фактів незаконних дій працівників установи відносно ОСОБА_3 » - мені відмовлено в задоволені скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК України.
Отже, з огляду на викладене, - слідчим суддею Вінницького міського суду ОСОБА_5 під час розгляду справи №127/20607/24 було внесено до ухвали суду від 27 серпня 2024 року завідомо неправдиві відомості що стали приводом для ухвалення незаконного рішення.
Одночасно, прокурором Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_7 під час розгляду судової справи №127/34594/24 для виправдання бездіяльності уповноважених осіб Вінницької окружної прокуратури вчинив незаконні дії зловживаючи владою та службовим становищем.»
Таким чином, на думку ОСОБА_3 , слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_5 вчинено кримінальне правопорушення, а саме внесено до ухвали суду від 27 серпня 2024 року завідомо неправдиві відомості.
Листом за підписом заступника керівника четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_8 №381зкп/х/14-01-04-13179/2025 від 20.02.2025 заявника повідомлено про те, що:
«.... вивченням доводів, викладених у Вашій заяві, обставин, які б вказували на вчинення кримінального правопорушення не встановлено, у зв'язку із чим підстав для внесення відомостей до ЄРДР на даний час не вбачається.»
Визначаючись щодо обґрунтованості скарги суд виходить з того, що відповідно до статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Положеннями частини першої статті 9 КПК України на керівника органу досудового розслідування покладений обов'язок неухильно додержуватись вимог Кримінального процесуального кодексу.
Відповідно до частини першої та другої статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, яке затверджено наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 №298, передбачено, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. (п.п. 2 п. 1 Розділу 2 Положення)
Отже, кримінально-процесуальне законодавство передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, але не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень, а лише тих, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення злочину є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і щодо них не повинно проводитися досудове розслідування.
Верховний Суд у своєму рішенні від 30.09.2021 (Постанова ККС ВС у справі 556/450/18) вказав, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 при розгляді справи №818/1526/18 зазначила, що, саме у межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Таким чином, підставою для початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив суду, що підставою для звернення із заявою про вчинення кримінального правопорушення до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, слугувало саме те, що суддею Вінницького міського суду Вінницької області внесено неправдиві відомості до ухвали суду від 27.08.2025 по справі №127/20607/24, які слугували підставою для відмови у задоволенні скарги.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.08.2024 по справі №127/20607/24 у задоволенні скарги ОСОБА_3 , подану в порядку ст. 206 КПК України, щодо порушення прав засудженого ОСОБА_3 під час утримання під вартою в державній установі «Вінницька установа виконання покарань «№1» - відмовлено.
Однак, на думку ОСОБА_3 , внесення неправдивих відомостей суддею в судове рішення які слугували підставою для відмови у задоволенні скарги, свідчить про вчинення суддею кримінального правопорушення.
Натомість, такі твердження заявника є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону та судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. (ст. 129-1 Конституції України)
Згідно зі статтею 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про судоустрій і статус судді" передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Відповідно до частини першої та третьої статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус судді" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
З вищенаведених встановлених судом фактичних обставин справи, з урахуванням наведених положень закону, слідчим суддею встановлено, що слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_5 , в межах наданих йому повноважень, здійснено розгляд скарги ОСОБА_3 , поданої в порядку ст. 206 КПК України, щодо порушення прав засудженого ОСОБА_3 під час утримання під вартою в державній установі «Вінницька установа виконання покарань «№1», та за результатом її розгляду прийнято рішення.
Натомість ОСОБА_3 ініційовано абсолютно безпідставне кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень в діях слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області.
Таким чином, суд, враховуючи вищенаведене, дослідивши скаргу та заяву ОСОБА_3 , вважає, що відомості, які зазначені у заяві не містять в собі даних, що можуть вказувати на конкретні ознаки складу кримінального правопорушення.
В цьому контексті суд звертає увагу на те, що при безпідставно ініційованому досудовому розслідуванні порушуються гарантії недоторканості суддів та їх незалежності у виконанні професійних обов'язків.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом тільки на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення є одним з основних засад судочинства, встановлених статтею 129 Конституції України.
Конституційним Судом України в своєму рішенні у справі №2-рп/2011 від 11.03.2011 було акцентовано, що оцінка вчинених суддею процесуальних дій може здійснюватися тільки судами апеляційної чи касаційної інстанції.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року схвалені основні принципи незалежності судових органів, згідно яких судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин. Не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя, і судові рішення, винесені суддями, не підлягають перегляду. Цей принцип не перешкоджає здійснюваному відповідно до закону судовому перегляду чи пом'якшенню вироків, винесених судовими органами.
Відповідно до рішення Європейського суд з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року, одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким рішенням суду.
Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.
Ознайомившись із скаргою та доданими до неї документами, суд вважає, що заява ОСОБА_3 від 19.01.2025, не є заявою про вчинення злочину, оскільки вона викладена в формі необґрунтованих та невмотивованих припущень заявника, які ґрунтуються на його безпідставних власних міркуваннях та пов'язані з незгодою з рішенням слідчого судді, яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 .
Разом з тим, в разі незгоди заявником із судовим рішенням останній не позбавлений можливості оскарження його в апеляційному порядку, а не шляхом внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.
Частиною першою та другою статті 307 КПК України передбачено, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 9, 25, 26, 214, 216, 303-307, 309, 372 КПК України, суд -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 від 19.01.2025 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя