25 січня 2024 рокуСправа №160/30295/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через свого представника звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП в Дніпропетровській області, відповідач) «По особовому складу» № 686 о/с від 29.09.2023 р. в частині звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» з 29.09.2023 року заступника начальника 2-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління «КОРД» ГУ НП в Дніпропетровській області (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби позивача;
- визнати протиправним та скасувати Наказ відповідача від 22.09.2023 р. № 1784 к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника 2-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) ГУ НП в Дніпропетровській області»;
- зобов'язати відповідача змінити формулювання причини звільнення позивача шляхом внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області «По особовому складу» №686 о/с від 29.09.2023р. в частині його звільнення за пунктом п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» та вважати звільненим позивача з 22.08.2023 зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).
В обґрунтування позову зазначено, що відсутні підстави для звільнення позивача за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» та порушено процедуру проведення службового розслідування, а тому підлягає скасуванню наказ відповідача від 22.09.2023р. №1784 к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника 2-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) ГУ НП в Дніпропетровській області», оскільки його складено на підставі висновку комісії від 20.09.2023р., а в подальшому на підставі наказу від 22.09.2023р. №1784 прийнято оскаржуваний наказ №686 о/с від 29.09.2023р. Позивач вважає, що необхідно змінити формулювання причини звільнення позивача шляхом внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області «По особовому складу» №686 о/с від 29.09.2023р. в частині його звільнення за пунктом п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» та вважати звільненим позивача з 22.08.2023 зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Від відповідача надійшов відзив, за змістом якого заперечує проти позовних вимог, стверджуючи, що 29.09.2023 року наказом ГУНП № 686 о/с заступника начальника 2-гo відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління «КОРД» ГУНП в Дніпропетровській області (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» з 29.09.2023 року. Підставою видання наказу про звільнення позивача зі служби в поліції став наказ ГУНП від 22.09.2023 року № 1784к, яким на останнього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності стали матеріали службового розслідування, яке проводилось з метою повної і всебічної перевірки за фактом порушення службової дисципліни позивачем, що виразилось у невиході на службу з 22.08.2023. Про необхідність стати до служби 22.08.2023 майор поліції ОСОБА_1 був ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом у рапорті про надання відпустки від 21.07.2023 №ОП-8836 та рапортом від 21.07.2023 про зобов'язання приступити до виконання службових обов'язків після закінчення терміну додаткової відпустки з 22.08.2023. Так, під час дії воєнного стану ОСОБА_1 після закінчення відпуски, наданої з виїздом за межі України, безпідставно не вийшов на службу з 22.08.2023 та не повернувся до країни. Таким чином майор поліції ОСОБА_1 показав, що не відповідає вимогам, які висуваються до поліцейського, а його дії є проявом негідної поведінки під час несення служби, підривають довіру до нього, як до носія влади. Відповідно до довідок ВДЗ ГУНП від 21.08.2023 №4660/103/16-2023 та від 08.09.2023 №4932/103/16-2023 рапорт про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України за власним бажанням до ВДЗ ГУНП в Дніпропетровській області для реєстрації не надходив.
Також, нормами спеціального законодавства визначено, що у разі припинення служби в поліції за власним бажанням поліцейський повинен попередити прямого начальника не пізніше як за три місяці до дня звільнення, про що подає відповідний рапорт за командою. Таким чином, позивачем не дотримано процедури, передбаченої спеціальним законодавством щодо звільнення зі служби в Національній поліції України за власним бажанням. Оскільки, позивач з 22.08.2023 не виходив на службу, у зв'язку з чим до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Представником позивача подано відповідь на відзив.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи та надані докази, суд встановив наступне.
Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 08.10.2018 №277 о/с майора поліції ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника 2-го відділу проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління «Корпусу оперативно-раптової дії» ГУНП в Дніпропетровській області.
ОСОБА_1 надав керівництву ГУНП у Дніпропетровській області рапорти від 05.07.2023 та 21.07.2023 про надання невикористаної частини відпустки та дозволу на виїзд за кордон до Республіки Німеччина в період з 29.07.2023 по 21.08.2023.
В рапортах зазначено, що по закінченню терміну додаткової відпустки ОСОБА_1 зобов'язується повернутися в Україну та приступити до виконання службових обов'язків.
Відповідно до наказу ГУНП від 17.07.2023 №48 в о/с в період з 29.07.2023 до 11.08.2023 майору поліції ОСОБА_1 відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» надана додаткова відпустка із збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) за 2023 рік з виїздом до Федеративної Республіки Німеччина.
Також, майору поліції ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУНП від 31.07.2023 №55 в о/с в період з 12.08.2023 до 13.08.2023 надана невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік з виїздом до Федеративної Республіки Німеччина.
Службовим розслідуванням проведеним відносно ОСОБА_1 із затвердженням висновку від 20.09.2023 встановлено порушення службової дисципліни, недотримання вимог порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників управлінь, відділів, секторів апарату ГУНП та інших його структурних, відокремлених підрозділів, затвердженого наказом ГУНП від 30.09.2016 №2786, наказу Національної поліції України «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану» від 09.08.2022 №568, Присяги працівника поліції, що виразилось у відсутності на службі без поважних причин з 22.08.2023 по теперішній час в умовах воєнного стану, тобто вчиненні дій, які не сумісні з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був вчинений.
Наказом ГУНП в Дніпропетровській області 29.09.2023 №686 о/с ОСОБА_1 заступника начальника 2-гo відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління «Корпус оперативно-раптової дії» ГУНП в Дніпропетровській області (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» з 29.09.2023 року.
Підставою видання наказу про звільнення позивача зі служби в поліції став наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 22.09.2023 року №1784к, яким на останнього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Позивачем до матеріалів справи додано копію рапорту від 16.08.2023 р., в якому викладене прохання звільнити його зі служби в Національній поліції України за власним бажанням у зв'язку зі зміною місця проживання з 22.08.2023 року. Також в рапорті зазначено, що представник позивача надасть службове посвідчення та спеціальний жетон.
В позові зазначено, що рапорт підписано електронним цифровим підписом 17.08.2023р. о 12:22 год. серійний номер: 248197DDFAB977T5040000006F9C170130115804 та направлено на офіційну електронну адресу відповідача.
Відповідно до довідок відділу документального забезпечення ГУНП від 21.08.2023 № 4660/103/16-2023 та від 08.09.2023 № 4932/103/16-2023 рапорт про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України за власним бажанням до ВДЗ ГУНП в Дніпропетровській області для реєстрації не надходив.
Згідно акту про виїмку №11/418 від 04.09.2023 проведено виїмку службового посвідчення ДНП №032600 та спеціального жетону №0049369 майора поліції Пундика Р.В. у представника ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Дніпропетровській області в частині не вчинення дій щодо звільнення позивача зі служби в Національній поліції України на підставі рапорту про звільнення за власним бажанням (підписаного електронним цифровим підписом 17.08.2023 о 12:22 год. серійний номер: 248197DDFAB977T5040000006F9C170130115804) з посади заступника начальника 2-го відділу проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління «КОРД» ГУНП в Дніпропетровській області;
- зобов'язати ГУНП в Дніпропетровській області прийняти наказ про звільнення позивача зі служби в Національній поліції України з 22 серпня 2023 року згідно його рапорту про звільнення на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
03.11.2023 рішенням суду по справі №160/24622/23, яке набрало законної сили 04.12.2023, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУНП в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Представник позивача стверджує, що 03.11.2023 при отриманні відзиву відповідача на позовну заяву по справі №160/24622/23 дізнався про існування наказу ГУНП в Дніпропетровській області №686 о/с від 29.09.2023, який вважає протиправним та таким, що порушує права позивача.
При розгляді спору норми законодавства застосовуються в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та оцінюючи надані сторонами докази, суд враховує наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), Дисциплінарним статутом органів Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 року №2337-VІІІ (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до частини першої статті 12 цього Закону №580-VIII, поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань.
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (частина перша статті 17 Закону №580-VIII).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Статтею 59 Закону №580-VIII передбачено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (ст.60 Закону №580-VIII).
Відповідно до пунктів 6, 7 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; за власним бажанням.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (ч.ч. 2, 3 ст.77 Закону №580-VIII).
Пунктом 4 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Крім того, спеціальним нормативним актом є також Положення №114, яке підлягає застосуванню відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» в частині, що не суперечить цьому Закону.
Вказаний правовий висновок також наведений в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі №817/981/17. Верховний Суд зазначив, що норми Положення №114, зокрема, в частині звільнення за власним бажанням не суперечать вимогам Закону України «Про Національну поліцію», а лише встановлюють певні гарантії осіб, що проходять службу у разі звільнення за власним бажанням.
Положення №114 регулює порядок проходження служби працівниками Національної поліції, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліця) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Положення №114 є чинним, інший нормативно-правовий акт, який регулює питання проходження служби в Національній поліції, не прийнято.
Пунктом 68 Положення №114 визначено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.
Отже, видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника поліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 вказаного Положення строку, якщо таке прохання не міститься у рапорті про звільнення, є протиправним.
Верховний Суд у постанові у справі від 09.02.2021 року у справі №826/10404/16 зазначив, що у межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю між сторонами (проханням), зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 року по справі №826/16621/17 дійшов висновку про те, що до закінчення визначеного у пункті 68 Положення №114 строку служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови, якщо між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про прийняття/звільнення зі служби в поліції, було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої служба в поліції припиняється.
Отже, у межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
Згідно з підпунктом «ж» пункту 64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Вичерпний перелік поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова №413).
Так, згідно положень вказаної Постанови №413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:
виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);
укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;
хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;
неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);
довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
Позивач стверджує, що рапорт від 16.08.2023, підписаний електронним цифровим підписом 17.08.2023р. о 12:22 год. серійний номер: 248197DDFAB977T5040000006F9C170130115804, направлено 17.08.2023 на офіційну електронну адресу відповідача, в якому просив звільнити його зі служби в Національній поліції України за власним бажанням у зв'язку зі зміною місця проживання.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією проти України, в Україні введено воєнний стан, який у подальшому продовжувався та діє на момент розгляду даної справи.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року №1932-ХІІ передбачено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Як зазначено у рішенні вище, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (ст. 59 Закону №580-VIII).
Однією із головних функцій підрозділу поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» згідно Положення, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.11.2018 року №958 (зі змінами) є, зокрема, участь відповідно до законодавства та в межах компетенції у здійсненні завдань і заходів із підготовки та ведення територіальної оборони України та/або підтримання правового режиму воєнного стану в Україні чи в окремих її регіонах.
Суд враховує, що позивач, даючи згоду на призначення до підрозділу поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» повинен був усвідомлювати, що йде служити в поліцію особливого призначення.
Верховний Суд України в постанові від 24.03.2014 року у справі №21-241а14 зазначив, що позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні (стаття 38 КЗпП), обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.08.2021 року по справі №826/7075/16, від 28.09.2021 року по справі №826/14071/17.
Судом встановлено, що між позивачем та керівництвом відповідача згоди щодо дати звільнення не досягнуто.
Строк розгляду рапортів про звільнення за власним бажанням законодавством не передбачений. Проте, виходячи з пункту 68 Положення №114 він не повинен перевищувати три місяці з дня подачі рапорту.
При цьому, прийняття рішення про звільнення поліцейського у межах тримісячного строку з дня подання ним рапорту про звільнення є дискрецією суб'єкта владних повноважень, тобто він має певну свободу розсуду і може приймати рішення, яке вважає доцільним.
Разом з тим, суд бере до уваги, що згідно довідок відділу документального забезпечення ГУНП від 21.08.2023 №4660/103/16-2023 та від 08.09.2023 №4932/103/16-2023 рапорт про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України за власним бажанням до ВДЗ ГУНП в Дніпропетровській області для реєстрації не надходив.
Як встановлено з матеріалів справи, за фактом відсутності позивача на службі без поважних причин з 22.08.2023 наказом №1779 від 25.08.2023 року призначено службове розслідування.
Частиною 1 ст.19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Нормативно-правовим актом, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, є Дисциплінарний статут.
За змістом преамбули Дисциплінарного статуту дія останнього поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», визначає зобов'язання поліцейського (ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту).
Згідно ст.11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Враховуючи наведені норми, підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків, недотримання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, наказів Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а так само у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Приписами статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Частиною 7 ст.19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Статтею 29 Дисциплінарного статуту визначені особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану. У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право подати рапорт про перегляд застосованого до нього дисциплінарного стягнення або його скасування протягом трьох днів з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку. Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Поряд з цим, Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 (далі - Порядок №893) визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Згідно з пунктами 4, 13, 14 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні або письмові пояснення (у тому числі з накладанням електронного цифрового підпису) щодо відомих їм відомостей про діяння, яке стало підставою для призначення службового розслідування. Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
Отже, в ході службового розслідування з'ясовуються обставини, з приводу яких воно було призначене, встановлюється наявність чи відсутність вини порушника у вчиненні дисциплінарного проступку, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь його відповідальності, а також ставлення до скоєного, та в разі підтвердження факту вчинення дисциплінарного проступку виконавцем службового розслідування вноситься пропозиція про застосування до винної особи конкретного дисциплінарного стягнення.
Згідно з пунктами 1, 2 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Згідно із абзацами першим, другим пункту 1 розділу VII Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Судом встановлено, що наказ про організацію проведення службового розслідування прийнятий задля перевірки причин і обставин можливого порушення службової дисципліни заступником начальника 2-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) ГУНП майором поліції ОСОБА_1 .
Наказом №178 від 22.09.2023 року за порушення службової дисципліни, що виразилось у відсутності на службі без поважних причин з 22.08.2023 по теперішній час в умовах воєнного стану, тобто вчиненні дій, які не сумісні з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, застосовано до заступника начальника 2-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) Управління «Корпус оперативно-раптової дії» поліції ГУНП в дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
За результатами проведеного службового розслідування, уповноважені особи відповідача дійшли висновку про порушення позивачем службової дисципліни, вимог пунктів 1, 2 частини першої ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.. 1, 4, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників управлінь, відділів, секторів апарату ГУНП та інших його структурних, відокремлених підрозділів, затвердженого наказом ГУНП від 30.09.2016 №2786, наказу Національної поліції України «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану» від 09.08.2022 №568, Присяги працівника поліції.
Суд звертає увагу, що подання особою рапорту про звільнення не є безумовною підставою для видання наказу про звільнення.
Частинами 2 та 3 статті 77 Закону №580-VIII визначено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Суд зауважує, що позивач є працівником поліції а отже, йому відомі норми Конституції та законів України.
Враховуючи те, що позивача не було звільнено на підставі його рапорту від 16.08.2023, який як він стверджує, направлено 17.08.2023 на офіційну електронну адресу відповідача та оскільки позивач не приступив до службових обов'язків 22.08.2023 року, суд вважає, що дисциплінарною комісією правомірно розпочато службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку заступника начальника 2-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) ГУНП майором поліції ОСОБА_1 , що виразилось у невиході на службу.
Дисциплінарною комісією під час службового розслідування дотримано положення Дисциплінарного статуту Національної поліції України, за результатами службового розслідування складено висновок щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за порушення службової дисципліни.
Наказом №178 від 22.09.2023 застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Наказом №686 о/с від 29.09.2023 року позивача звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Підстава: наказ ГУНП від 22.09.2023 №1784 к.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, суд вважає, що його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обрання конкретного виду заходу дисциплінарного впливу перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.12.2019 року у справа №816/70/16, від 01.04.2020 року у справа №806/647/15, від 21.01.2021 року у справі №826/4681/18.
Суд враховує, що Законом від 15.03.2022 року №2123-IX частину першу статті 60 Закону №580-VIII викладено в новій редакції, згідно з якою відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Отже, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01.05.2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку проходженням та припиненням служби в поліції.
Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не звільнення позивача зі служби на підставі рапорту від 16.08.2023, який направлено 17.08.2023 на офіційну електронну адресу відповідача та оскаржувані накази є правомірними, а, відтак, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно частин 1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 9, 90, 72-78, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова