Провадження № 22-ц/803/1842/25 Справа № 182/2055/23 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
13 травня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді БондарЯ.М.
суддів Зубакової В.П., Корчистої О.І.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: Держава Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державна казначейської служби України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Бондаренко Олег Григорович, відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року, ухвалене суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. в м.Нікополі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного судового рішення відсутні),
Позивач звернулась до суду з позовом до Держави Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що в проміжок часу з 14 листопада 2017 року по 06 квітня 2022 року, орган досудового розслідування, прокуратура і суди, безпідставно і незаконно притягували її до кримінальної відповідальності, при цьому, строк її домашнього арешту з 20.02.2018 року по 20.04.2018 року склав два місяця, строк перебування під обвинуваченням в скоєнні тяжкого и середньої тяжкості кримінальних правопорушень відповідає 52 місяцям і 20 дням.
При цьому, відносно неї, 14.11.2017 року, згідно до ст.214 КПК України, слідчим СУ НП в Дніпропетровській області внесені відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.303 КК України, за №12017040000001226, а 01.01.2018 року слідчим СУ НП в Дніпропетровській області внесені відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.302 КК України, за №12018040000000158.
27.12.2017 року за місцем її проживання, в орендованій нею квартирі, був проведений обшук, в ході якого були вилучені її телефони та особисті речі.
28.12.2018 року слідчий суддя наклав арешт на її особисті речи, пластикову карту «ПриватБанку», мобільні телефони та сім карти операторів мобільного зв'язку.
В ході досудового розслідування відносно неї проводились НСРД.
31.01.2018 року відносно неї винесено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.302 та ч.2 ст.303 КК України, яку їй повідомлено 07.02.2018 року.
20.02.2018 року слідчий суддя обрав запобіжний захід на 60 днів: домашній арешт в нічний час доби.
29.03.2018 року складено обвинувальний акт, за обвинуваченням по ч.2 ст.202 і ч.2 ст.203 КК України, який направлено до суду.
02.04.2018 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська виніс ухвалу про призначення підготовчого судового засідання та фактично розпочав розгляд справі у суді першої інстанції.
01.09.2021 року прокурором змінено обвинувачення в суді і всі її дії перекваліфіковані на ч.2 ст.303 КК України.
24.11.2021 року вироком Індустріального районного суду мДніпропетровська її засуджено за ч.2 ст.302 КК України до двох років позбавлення волі та, на підставі ст.76 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на два роки.
21.12.2021 року в її інтересах адвокатом було подано апеляційну скаргу.
06.04.2022 року Дніпровський апеляційний суд вирок скасував, а кримінальне провадження відносно неї закрив на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України та фактично її виправдав.
08.06.2022 року Касаційним кримінальним судом було відмовлено у відкритті касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою прокурора.
У зв'язку із вище вказаними незаконними діями правоохоронців, прокуратури і суду, її стан здоров'я і спосіб життя корінним чином погіршились. Всі зазначені обставини пов'язані із кримінальним провадженням, як кожне окремо, так і всі разом зв'язані між собою та значним чином заподіяли їй шкоди здоров'ю, що негативно відбилось на її самопочутті, спричинило заниження фізичної активності, постійних переживань. Теперішні обставини і спосіб життя значним чином відрізняються від звичайного та минулого способу життя до порушення і розслідування відносно неї кримінального провадження. А відновлення до минулого самопочуття чи способу життя, взагалі не можливе лише із медичних і психологічних факторів. Тому, всі незаконно проведені процесуальні дії і рішення у кримінальному провадженні відносно неї, як кожне окремо, так і у взаємозв'язку між собою, завдали їй значної моральної шкоди.
Таким чином, вважає, що вона перебувала безпідставно під слідством та судом з 14 листопада 2017 року по 06 квітня 2022 року. Орган досудового розслідування, прокуратура і суди безпідставно і незаконно притягували її до кримінальної відповідальності, при цьому, строк її домашнього арешту з 20.02.2018 року по 20.04.2018 року склав два місяця, строк перебування під обвинуваченням в скоєнні тяжкого та середньої тяжкості кримінальних правопорушень відповідає 52 місяцям і 20 дням. Вона була піддана незаконному покаранню і цивільній відповідальності за правопорушення, якого не вчиняла, що є надзвичайно свавільним і цинічним порушенням прав людини, у зв'язку з чим їй було завдано матеріальної і моральної шкоди. Тобто, до неї безпідставно був застосований запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту протягом 60 днів, у неї в орендованій квартирі був проведений обшук, який значним чином підірвав її авторитет в суспільстві і серед близьких їй людей, а також позбавив можливості користуватись телефонами, картою банку та особистими речами, які були вилучені, а в подальшому на них був накладений арешт. Також, відносно неї незаконно були проведені негласні розшукові слідчі дії за штучно створених обставин, за, ніби то, вчинення нею тяжкого правопорушення, передбаченого ч.2 ст.303 КК України. При цьому, прослуховувались всі її розмови і контролювалось її інтимне життя, що значним чином вплинуло на її самопочуття і стан психічного і фізичного здоров'я. Лише за обставинами проведення у неї обшуку можливо визначити моральну шкоду в розмірі 300 000 грн. 00 коп., а за обставинами безпідставного проведення НСРД їй заподіяна моральна шкода, яку можливо визначити в сумі 500 000 грн. 00 коп. За фактом перебування під домашнім арештом їй було заподіяно моральну шкоду на суму 500 000 грн. 00 коп. Окрім цього, вона, як людина, яка раніше жодним чином не притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності, дуже болісно сприймала безпідставне притягання до кримінальної відповідальності, а залякування правоохоронців і прокурора стосовно позбавлення її свободи та навмисного затягування судового розгляду на значний термін, з метою психічного тиску на неї, щоб вона визнала свою вину в інкримінованому злочині, якого фактично не скоювала, можливо розцінити як свавілля. Постійне переживання та нервова напруга за справедливе і законне рішення суддів беззаперечно вплинуло на її самопочуття і її психічний стан значно погіршав. Адже, саме таким чином реагує будь-яка нормальна людина на вказані вище негативні події.
Зважаючи на кількість, характер та тривалість порушень її прав, глибину душевних страждань, приниження честі, гідності та ділової репутації, істотне погіршення її стану здоров'я, а також враховуючи зусилля та час, які були витрачені та неможливість відновлення попереднього стану та обставин її життя, вважає, що саме незаконними діями правоохоронних органів, прокуратури і суду їй завдано моральної шкоди, яку можливо справедливо оцінити в грошовому еквіваленту в розмірі 4 000 000 грн. 00 коп., який вона й просила стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на її користь.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду задоволені частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду, 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп.
Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням через свого представника - адвоката Бондаренка О.Г. оскаржила рішення в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неврахування судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове, яким у повному обсязі задовольнити заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги та стягнути на користь позивача моральну шкоду, завдану їй незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду в розмірі 4 000 000 грн.
При цьому, скаржник зазначає, що в порушення судом норм матеріального права було ухвалено судове рішення з визначенням загальної суми відшкодування моральної шкоди без розмежування видів незаконних процесуальних дій органів досудового слідства, прокуратури і суду, за які законом передбачено відшкодування моральної шкоди і відповідно рішення не відповідає критерію обґрунтованості, законності і судовій практиці ВС.
Окрім того, сторона позивача вважає, що сума моральної шкоди явно занижена і не відповідає засадам верховенства права, розумності, виваженості і справедливості.
Вказує, що судом першої інстанції помилково проведені розрахунки відшкодування гарантованої суми коштів за заподіяну моральну шкоду з урахуванням не фактично встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати 8 000 грн. на час розгляду справи в суді, а застосував розрахунки з урахуванням мінімальних заробітних плат, які діяли в минулому в різних проміжках часу перебування позивача під звинуваченням. Зазначає, що за весь час перебування під судом і слідством мінімальний гарантований розмір відшкодування моральної шкоди повинен виходити з розрахунку - 54 (місяці) х 8 000 грн, що відповідає 432 000 грн., а не 257 128 грн., як зазначено в оскаржуваному судовому рішенні.
Представник позивача зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що гарантована сума відшкодування застосовується при обвинуваченні в незначному правопорушенні, а ОСОБА_1 звинувачувалась практично на всьому проміжку часу у скоєнні двох злочинів, тяжкого і середньої тяжкості, що явно не відповідає засадам пропорційності і справедливості до мінімального відшкодування.
Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог.
Скаржник зазначає, що позивач не надала суду жодного доказу виникнення у неї моральних страждань, а саме довідок з лікарні, які б свідчили про погіршення її стану здоров'я або виникнення у неї психічно-емоційного перевантаження. Вказує, що позивачем не доведено спричинення їй моральних страждань.
Звертає увагу на те, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної шкоди. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та недоведеними.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , відповідач Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, просить відмовити в задоволенні скарги та у повному обсязі відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
16 квітня 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про проведення апеляційного розгляду справи без її участі, просить задовольнити її апеляційну скаргу в повному обсязі.
Заслухавши суддю доповідача, думку представника Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області НовіковуС.А., яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги поліції, з викладених у скарзі підстав та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в режимі відеоконференції представників Дніпропетровської обласної прокуратури Армашову І.М., Державної казначейської служби України Тараненко М.С., які кожна окремо підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, тоді як апеляційна скаргаГоловного управління Національної поліції в Дніпропетровській задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 29 березня 2018 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 спрямований до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська (справа 202/1564/18, провадження 1кп/202/19/2021) (а.с.20-39). За результатами судового розгляду справи 202/1564/18 (провадження 1кп/202/19/2021) суддею Індустріального районного суду м.Дніпропетровська Ігнатченко В.В. 24 листопада 2021 року винесено вирок, згідно якого ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.302 КК України, та призначено їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки та, на підставі ст.75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину (а.с.41-47). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , не погодившись з прийнятим відносно неї вироком, подала апеляційну скаргу (а.с.48-52). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2022 року апеляційну скаргу було задоволено та вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська було скасовано, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням за ч.2 ст.302 КК України було закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпаними можливостями їх отримання (а.с.53-59).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , на підставі досліджених та оцінених судом доказів виходив з доведеності факту незаконності кримінального переслідування органами прокуратури та поліції щодо ОСОБА_1 , за що регресну відповідальність несе держава, в силу ст.1176 ЦК України, та доведеності факту завдання позивачу шкоди, яка безпосередньо наслідковим зв'язком пов'язана з безпідставними діями державних органів.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції навівши власний розрахунок моральної шкоди, дійшов висновку, що мінімальний розмір моральної шкоди складає 257 128 грн. 00 коп та визначив до стягнення на користь позивача 300 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, що на думку суду є достатньою сатисфакцією, порівняно з незаконними діями органів прокуратури та понесеною позивачем шкодою внаслідок таких дій відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у зв'язку з доведеністю спричинення позивачу незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду моральної шкоди.
Проте, колегія суддів не може погодитись з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди і у цій частині частково погоджується з доводами представника позивача ОСОБА_2 щодо невірного розрахування судом мінімального розміру моральної шкоди та наявністю підстав для збільшення цього розміру, з огляду на таке.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає не у повній мірі з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п'ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження №14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження №14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно керувався тим, що в результаті незаконності кримінального переслідування органами прокуратури та поліції, що в подальшому призвело до закриття кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, позивачу було заподіяно моральну шкоду. Факт заподіяння позивачу моральної шкоди у цьому випадку презюмується.
Визначаючи строк перебування ОСОБА_1 під слідством, суд першої інстанції правильно вважав, що його початком є 14 листопада 2017 року (дата внесення відомостей до ЄРДР), а останнім днем є 06 квітня 2022 року (дата винесення ухвали судом апеляційної інстанції про закриття кримінального провадження), тобто ОСОБА_1 перебувала під слідством 52 місяці та 22 дні.
Однак, суд першої інстанції, визначаючи мінімальний розмір моральної шкоди, виходив із визначеного Законом України «Про Державний бюджет України, починаючи з 2017 року по квітень 2022 рік» та навів власний розрахунок:3 200 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на січень 2017 року) х 2 місяці = 6 400 грн. 00 коп; 3 723 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на січень 2018 року) х 12 місяців = 44 676 грн. 00 коп; 4 173 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на січень 2019 року) х 12 місяців = 50 076 грн. 00 коп; 4 723 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на січень 2020 року) х 12 місяців = 56 676 грн. 00 коп; 6 000 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на січень 2021 року) х 11 місяців = 66 000 грн. 00 коп. та 6 500 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на грудень 2021 року) х 1 = 65 00 грн. 00 коп; 6 700 грн. 00 коп. (мінімальна заробітна плата станом на січень 2022 року) х 4 місяці = 26 800 грн. 00 коп, дійшовши висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим, ніж 257 128 грн. 00 коп та визначив до стягнення 300 000,00 грн моральної шкоди.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено можливість запровадження Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях: від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 наголосив на тому, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Отже, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах. Зміни у вказаний Закон не вносились.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №705/4489/20 (провадження №61-2214св23) Верховний Суд щодо застосування статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у редакції, чинній на час розгляду справи, установлено з 01 квітня 2024 року мінімальну заробітну плату на рівні 8 000,00 грн.
Аналізуючи релевантну судову практику Верховного Суду при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, Верховний Суд роз'яснював про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому при вирішенні указаної справи необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 8 000,00 грн.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі №761/22531/23 (провадження №61-7724св24), від 08 жовтня 2024 року у справі №333/2527/22 (провадження №61-7696св24), від 21 жовтня 2024 року у справі №490/7139/23 (провадження №61-8406св24), від 15 листопада 2024 року у справі №336/2137/23 (провадження №61-9291св24), від 19 грудня 2024 року у справі №488/2561/21 (провадження №61-8267св24), від 22 січня 2025 року у справі №524/6017/22 (провадження №61-13387св24), від 05 березня 2025 року у справі №161/170/24 (провадження №61-9822св24), від 05 березня 2025 року у справі №166/789/24 (провадження №61-14883св24).
Таким чином, оскільки період перебування ОСОБА_1 під слідством становить 52 місяці та 22 дні (з 14 листопада 2017 року по 06 квітня 2022 року), розмір морального відшкодування не може бути меншим за 421 866,74 грн ((8 000,00 грн х 52 місяці = 416 000 грн) + 5 866,74 грн. за 22 дні (8000:30= 266,67 грн. за 1 день х22=5 866,74 грн.)
Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено, однак суд може його збільшити з урахуванням конкретних обставин справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок незаконного перебування під слідством та судом, що підставно констатував суд першої інстанції
Зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, розмір завданої ОСОБА_1 моральної шкоди колегія суддів визначає у сумі 421 866,74 грн, оскільки такий розмір не менший від мінімального і не більший ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та не призводить до його збагачення.
При цьому колегія суддів не переоцінює докази, а враховує, що суд першої інстанції порушив норми права, а саме вимоги статей 77, 78, 89 ЦПК України та статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки не надав їм належної уваги при визначенні розміру моральної шкоди.
Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Отже, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача з 300 000 грн. до 421 866,74 грн з урахуванням ступеня істотності вимушених змін у організації її життя, а також засад розумності, виваженості та справедливості. Указаний розмір моральної шкоди буде достатньою сатисфакцією перенесених позивачем моральних страждань.
Доводи представника відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про недоведеність позивачем спричинення їй моральної шкоди, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що ОСОБА_1 , в силу положень пункту 2 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду'має право на відшкодування шкоди.
Також колегія суддів не вбачає підстав для збільшення розміру моральної шкоди до заявлених у позові вимог, оскільки визначений позивачем розмір моральної шкоди 4 000 000 грн., з урахуванням встановлених обставин справи є надто завищеним, таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Керуючись ст.ст.367,368,374,376,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу позивача позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Бондаренко Олег Григоровича задовольнити частково.
Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року в частині розміру моральної шкоди змінити, збільшивши цей розмір з 300 000 грн. до 421 866,74 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 15 травня 2025 року.
Головуючий: Я.М. Бондар
Судді: В.П. Зубакова
О.І. Корчиста