Справа № 620/14543/24 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
14 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про:
визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України (в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум), що міститься в п. 11 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 28.07.2023 року № 13/д щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;
зобов'язання Міністерство оборони України (в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум) прийняти рішення щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 в розмірі 15000000,00 грн та здійснити виплату вказаної одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про те, що її син помер під час проходження військової служби, а тому позивач звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та відповідними документами про виплату одноразової грошової допомоги, який передав відповідні матеріали до Міністерства оборони України для прийняття рішення. За результатами розгляду поданих документів, відповідачем прийнято рішення, оформлене протоколом від 28.07.2023 № 13/д, у п. 11 якого зазначено про відмову у виплаті спірної допомоги з тих підстав, що солдат ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання, яке не пов'язане з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, право на отримання одноразової грошової допомоги має визначатися відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Вважає таке рішення протиправним, оскільки ОСОБА_2 не підпадає під перелік обставин, встановлених Законом № 2011-XII, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України (в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум), що міститься в пункті 11 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 28.07.2023 № 13/д.
Зобов'язано Міністерство оборони України (в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із документами про призначення одноразової грошової допомоги , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) сина- ОСОБА_2 , пов'язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.
У решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні на 14.05.2025.
18.04.2025 б/н до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є матір'ю ОСОБА_2 , який проходив військову службу у В/Ч № НОМЕР_1 та помер під час захисту Батьківщини від агресії з боку російської федерації, що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть від 28.02.2022 № 16 , причина смерті зазначена - Гостра сирцево-судинна недостатність. Фібриляція передсердь ІХС. Гострий інфаркт міокарду. Захворювання та причина смерті ОСОБА_2 пов'язана з проходженням військової служби.
У спірному рішенні також вказано, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання «Гострий інфаркт міокарду. Гостра серцево-судинна недостатність. Фібриляція передсердь», пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 11.08.2022 та витягом ВЛК від 23.03.2023 № 665.
Для отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , позивач звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 із відповідною заявою та необхідними документами, який передав матеріали до Міністерства оборони України для прийняття рішення.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом № 13/д від 28.07.2023 (п. 11), відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Вказане рішення прийняте з посиланням на положення ст. 16 Закону № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, та зазначено, що солдат ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання, яке не пов'язане з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, право на отримання одноразової грошової допомоги має визначатися відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Вважаючи спірне рішення протиправним позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що:
- законодавством передбачено обмеження у виплаті гарантованої державною одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема, якщо смерть є наслідком обставин, наведених у частині першій статті 16-4 Закону № 2011-XII. Докази на підтвердження наявності цих обставин відсутні;
- ураховуючи на те, що положення постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 в частині виплати порядку виплати одноразової грошової допомоги не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, а саме Закону № 2011-XII, згідно із яким, зокрема визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме положення пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ, який має вищу юридичну силу;
- на підставі досліджених судом документів, що визначають причини смерті військовослужбовця, суд дійшов висновку про те, що смерть ОСОБА_2 знаходиться у прямій залежності із проходженням військової служби та пов'язана із захистом Батьківщини. З огляду на це, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача у спірних правовідносинах є протиправним і підлягає скасуванню.
Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими, оскільки:
- комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум не відмовляла у виплаті одноразової грошової допомоги, а повернула документи на доопрацювання заявнику;
- існують три різновиди одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, для кожного із яких є свої нормативно визначені умови для виплати, а саме, у разі:
- загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.п. 1 п. 4 Постанови № 975);
- смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.п. 2 п. 4 Постанови КМУ № 975);
- сім'ям загиблих осіб виплачується одноразова грошова допомога (абз. 1 п. 2 Постанови № 168); померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абз. 6 п. 2 Постанови № 168);
- на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Постанови № 975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги. Розмір допомоги згідно з Постановою № 168, передбачений лише на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме, для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб.
- ОСОБА_1 подала 21 квітня 2023 року заяву про виплату одноразової грошової допомоги на підставі Постанови № 168. А тому, Комісія оцінювала зазначену заяву на відповідність умовам, які встановлені в абзацах 1, 6 п. 2 Постанови № 168.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, питання виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців, урегульоване нормами ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2011-ХІІ).
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII, встановлено, що дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 3 Закону № 2011-XII, дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Приписами ст. 4 Закону № 2011-XII, передбачено, що забезпечення виконання Закону № 2011-XII, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Питання призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця регламентоване статтями 16, 16-4 Закону № 2011-XII.
Відповідно до вимог ст. 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 ст. 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві; 4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; 6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві; 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби; 8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби; 9) отримання військовозобов'язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», указами Президента України (ч. 3 ст. 16 Закону № 2011-XII).
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 16-1 Закону № 2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 частини 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (ч.2 ст.16-1 Закону № 2011-XII).
Згідно з п. п. «а» п. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ, допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Згідно з нормами ч. 2, 3 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Частиною 6 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до ч.ч. 7-9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII).
На виконання вказаної норми Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.2013 № 975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975), який врегульовує питання пов'язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до п. 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з п. 4 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала, зокрема, під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Аналогічно, як і в Законі № 2011-ХІІ, абзацом 2 пункту 5 Порядку № 975, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, розмір допомоги встановлений на рівні 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29.07.2022 № 2489-IX (далі - Закон №2489-IX) ст. 16-2 Закону № 2011-XII, доповнено ч. 3 такого змісту: «Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України».
У п. 1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 2489-IX, зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п. 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24.02.2022.
Так, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, 28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 (далі по тексту - Постанова № 168).
Відповідно до змісту абз. 1 п. 2 Постанови № 168 (у редакції від 24.03.2022) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (зокрема, військовослужбовців Збройних Сил) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених упункті 1цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (Пункт 2 доповнено новим абзацом шостим згідно з Постановою Кабінету Міністрів України№ 400 від 01.04.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року)
Колегія суддів звертає увагу, що аналіз наведених вище норм Постанови № 168 вказує на те, що виплата збільшеного до 15000000 грн. розміру одноразової допомоги згідно пункту 2 Постанови № 168, передбачена для сімей військовослужбовців у таких випадках: 1) у разі загибелі військовослужбовця; 2) у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Так, на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі. Такий розмір допомоги передбачений лише на період дії воєнного стану та покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Термін «загиблий» у військовій справі - військова втрата, що стосується категорії військовослужбовців, котрі брали участь у військових діях і загинули внаслідок дії противника, як безпосередньо під час бойових дій, так і в разі смерті від поранень (контузії, травми, каліцтва) або інших пошкоджень, несумісних із життям.
Норми Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону № 2011-XII наведено термінологію «загибель (смерть)».
Колегія суддів зазначає, що вказане не означає, що поняття загибель та смерть є тотожними, коли мова йде про визначення розміру одноразової грошової допомоги у період дії воєнного стану.
Правова дефініція використаної термінології, що розкриває її зміст, в контексті наведених законів, стосується наслідків загибелі (смерті) особи.
У всіх випадках наслідки для ситуацій, наведених у перерахованих законах однакові.
Відтак, з точки зору законодавчої техніки, є коректним зазначення термінології «загибель (смерть)» як одного поняття, без їхнього розмежування окремо на «загибель» та окремо на «смерть».
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», наслідком як загибелі так і смерті особи, є її виключення із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Згідно приписів Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», наслідком як загибелі так і смерті особи є отримання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що наслідком, як загибелі, так і смерті особи, є виплата одноразової грошової допомоги особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Колегія суддів вважає, що питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:
у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (абзац 1 пункту «а» частини 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ);
у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (абзац 2 пункту «а» частини 1 стаття 16-2 Закону №2011-ХІІ);
у розмірі 15000000 грн. на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абз. 1 п. 2 Постанови №168). Також, сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абз.6 п.2 Постанови №168).
Відтак, чинним законодавством України передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких є свої законодавчо визначені умови для виплати, на чому цілком обґрунтовано зазначає апелянт.
При цьому, розмір допомоги, згідно Постанови № 168 в сумі 15000000 грн, передбачений лише на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме, для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб.
Такий підхід держави у врегулюванні даного питання покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Стосовно розмежування понять «загибель» та «смерть», то колегія суддів зазначає наступне.
Загибель та смерть мають різне змістове навантаження, хоча й поєднані єдиними наслідками (людина припинила своє існування).
Будь-яка загибель передбачає припинення життя внаслідок впливу зовнішніх чинників стрімкої дії (вибух, постріл, удар, дія хімічних речовин), які не сумісні із життям та не залишають людині шансу вижити.
Смерть, на відміну від загибелі, характеризується припиненням життя через захворювання, які викликають «збої» в функціонуванні (роботі) внутрішніх органів людини, що забезпечують її життєдіяльність.
Якщо ці «збої» були викликані пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини, то розмір допомоги визначено на рівні 15000000 грн.
Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали даної справи не містять відомостей про отримання сином позивача ( ОСОБА_2 ) за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва) від яких могла настати його смерть.
Так, згідно лікарського свідоцтва про смерть від 28.02.2022 № 16 , причина смерті зазначена - Гостра сирцево-судинна недостатність. Фібриляція передсердь ІХС. Гострий інфаркт міокарду. Захворювання та причина смерті ОСОБА_2 пов'язана з проходженням військової служби.
У спірному рішенні також вказано, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання «Гострий інфаркт міокарду. Гостра серцево-судинна недостатність. Фібриляція передсердь», пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 11.08.2022 та витягом ВЛК від 23.03.2023 № 665.
Згідно пунктів 1.3., 21.9. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, уповноваженим органом, на який покладеного завдання з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть, є штатні військово-лікарські комісії.
Відтак, причиною смерті солдата ОСОБА_2 стало не поранення/травма/контузія, а саме захворювання (Гостра сирцево-судинна недостатність. Фібриляція передсердь ІХС. Гострий інфаркт міокарду).
Колегія суддів зазначає, що первинні медичні документи та матеріали справи містять інформацію що ОСОБА_2 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер внаслідок захворювання, відповідно, він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б родині на отримання допомоги у збільшеному розмірі, згідно Постанови № 168, а саме 15000000 грн.
Відтак, позивачем помилково ототожнюється поняття «загибель або смерть внаслідок поранення» із «смертю внаслідок захворювання».
Стосовно посилань в позовній заяві на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 після здійснення авіаудару на його позицію помер, колегія суддів констатує, що первинними медичними документами та іншими документами цього не зафіксовано. У наказі від 20.01.2023 № 164 ВЧ НОМЕР_1 зазначається, що з пояснень офіцера-психолога Зрадн ОСОБА_3 стало відомо, що після авіаудару в районі села Красне Чернігівської області зник зв'язок з солдатом ОСОБА_2 , однак, вказаним не підтверджується саме обставини та причинно-наслідковий зв'язок між авіаударом та смертю солдата. (а.с. 29)
Таким чином, ОСОБА_2 не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузій, травм, каліцтв) військовослужбовців, що давало б підстави на отримання допомоги у розмірі 15000000 грн, а тому позивач, як мати військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом батьківщини, відповідно до ч. 1 ст. 16-1 Закону, має право саме на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону, у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Як на дату прийняття Комісією оскаржуваного рішення, так і на поточну дату, зазначені документи залишаються дійсними, чинними і не скасованими у визначеному законодавством України порядку. Колегією суддів досліджено, що ОСОБА_1 подала 21 квітня 2023 року заяву про виплату одноразової грошової допомоги на підставі Постанови № 168, а тому, Комісія оцінювала зазначену заяву на відповідність умовам, які встановлені в абзацах 1, 6 п. 2 Постанови № 168. З огляду на це, у п. 11 протоколу від 28.07.2023 № 13/д, Комісія дійшла висновку про те, що Постанова № 168 передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі або у разі смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), тоді як смерть ОСОБА_2 , згідно з наданим висновком військово-лікарської комісії, не є наслідком отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), а настала внаслідок захворювання.
Таким чином, Комісія прийняла протокол від 28.07.2023 № 13/д у частині повернення на доопрацювання документів позивача для призначення одноразової грошової допомоги на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. До того ж, Комісія у оскаржуваному рішенні роз'яснила, що у даному випадку, право на отримання одноразової грошової допомоги має визначатися відповідно до
ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови № 975.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповністю було зясовано всі обставини справи, зроблено висновки, які невідповідають фактичним обставинам справи, невірно застосовано норми матеріального права. За таких обставин, суд першої інстанції не надав належного обґрунтування прийнятого рішення та ухвалив у справі рішення, яке не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
Колегією суддів враховується правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23, в якій суд дійшов наступного висновку: «Відповідно до абзацу першого пункту 2 Постанови № 168 сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян рф або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Абзац шостий пункту 2 Постанови № 168 передбачає, що виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Отже, в обох зазначених абзацах пункту 2 Постанови № 168 йдеться про особливий вид виплати - одноразової грошової допомоги сім'ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї постанови, в тому числі поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).
При цьому, виходячи з буквального змісту абзацу першого пункту 2 Постанови № 168, висновується, що Кабінет Міністрів України при установленні права сімей загиблих осіб на одноразову грошову допомогу не визначає жодних інших умов її виплати, окрім факту смерті особи у період воєнного стану.
Водночас, інший вид допомоги - одноразова грошова допомога сім'ям осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), також пов'язаний з воєнним станом. Однак, на відміну від допомоги сім'ям загиблих осіб, положенням абзацу шостого пункту 2 Постанови №168 передбачено низку умов для виплати такої одноразової грошової допомоги, а саме: 1) наслідкова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), яке спричинило смерть особи; 2) часова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) саме в період воєнного стану; 3) функціональна умова - отримання поранення під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; 4) територіальна умова - перебування безпосередньо в районах ведення (здійснення) зазначених у пункті 3 дій, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора; 5) функціонально-часова - отримання поранення у період здійснення зазначених у пункті 3 дій; 6) наслідково-часова умова - настання смерті особи не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва).
Отже, формальний зміст абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15000000 гривень при настанні одного і того ж наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті, зокрема поранення) він застосував різні способи викладення змісту таких норм, зокрема щодо встановлення певних умов її виплати.…
Суд доходить висновку, що той факт, що абзац перший пункту 2 Постанови № 168 не визначає таке формулювання причини загибелі поліцейського, необхідне для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського, як "загинув у період дії воєнного стану під час участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів", вказане не може означати достатність підстав для виникнення права на одноразову грошову допомогу в разі загибелі поліцейського лише умов воєнного стану».
Також, колегією суддів враховується право позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 17.03.2025 у справі № 280/2749/24.
За висновком колегії суддів, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 28.07.2023 року № 13/д щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та зобов'язання Міністерство оборони України (в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум) прийняти рішення щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 в розмірі 15000000,00 грн та здійснити виплату вказаної одноразової грошової допомоги, є необґрунтованими, не знайши свого підтвердження під час апеляційного перегляду та задоволенню не підлягають.
Інші доводи учасників справи не спростовують наведені висновки колегії суддів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення або змінити судове рішення.
За змістом ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення прийнято з неповним з'ясуванням всіх обставин справи та порушення норм матеріального права, у зв'язку з чим, наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко