Справа № 620/18184/23 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
14 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Оксененка О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило стягнути в дохід бюджету з фізичної особи ОСОБА_1 кошти в сумі 189 668, 30 грн. для погашення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області, як платник орендної плати з фізичних осіб.
Станом на 27.11.2023 за відповідачем обліковується податковий борг з орендної плати за землю в розмірі 189 668, 30 грн. (а.с. 7).
Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань у розмірі 189 668, 30 грн. обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки у ОСОБА_1 виник податковий борг, який є узгодженим, то позовні вимоги підлягають задоволенню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення без врахування всіх фактичних обставин справи та надання їм належної правової оцінки, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є платником податків.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу на території Городнянської територіальної громади у довгострокове користування виділено 10 земельних ділянок для ведення фермерського господарства (а.с.11-18).
Земельні ділянки були передані у користування відповідно до договорів оренди землі строком на 25 років.
Як вже було зазначено вище, станом на 27.11.2023 за відповідачем обліковується податковий борг з орендної плати за землю в розмірі 189 668, 30 грн.
Вказаний податковий борг підтверджується наступними податковими повідомленнями-рішеннями:
- №736631-7102-2506 від 16.03.2021, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 4491,12 грн.; №736637-7102-2506 від 16.03.2021, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 4491,12 грн. - за земельну ділянку площею - 6,406 га;
- №736634-7102-2506 від 16.03.2021, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 4567,91 грн.; №736641-7102-2506 від 16.03.2021, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі - 4567,91 грн. - за земельну ділянку площею - 9,5918 га;
- №736632-7102-2506 від 16.03.2021, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 23217,54 грн.; №736630-7102-2506 від 16.03.2021, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 23217,54 грн. - за земельну ділянку площею - 34,3903 га;
- №736635-7102-2506 від 16.03.2021, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 23466,22 грн.; №736639-7102-2506 від 16.03.2021, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 23466,22 грн. - за земельну ділянку площею - 29,5649 га;
- №736640-7102-2506 від 16.03.2021, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 8288,18 грн.; №736644-7102-2506 від 16.03.2021, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичний осіб за 2019 рік у розмірі 8288,18 грн. - за земельну ділянку площею - 11,7404 га;
- №736629-7102-2506 від 16.03.2021, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі - 25212,10 грн. - за земельну ділянку площею - 34,149 га;
- №736636-7102-2506 від 16.03.2021, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 16135,18 грн. - за земельну ділянку площею 23,449 га;
- №736638-7102-2506 від 16.03.2021, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 954,16 грн. - за земельну ділянку площею - 0,3769 га;
- №736642-7102-2506 від 16.03.2021, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 4001,80 грн. - за земельну ділянку площею - 1,2347 га;
- №736643-7102-2506 від 16.03.2021, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 15303,12 грн. - за земельну ділянку площею - 19,6167 га (а.с.19-23).
Пунктом 287.10. статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання з плати за землю може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу (протягом 1095 днів).
Згідно з п.287.5 ст.287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протятом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів зауважує, що не заперечується і Пінчуком Ю.В., вказані податкові повідомлення-рішення від 16.03.2021 були вручені відповідачу 18.03.2021 (а.с. 19-23).
Таким чином, колегія суддів вважає, що вказані вище податкові повідомлення-рішення вважаються врученими платнику податків, з урахуванням наведених вимог Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 № 124/28254.
При цьому, під час розгляду справи ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, відповідачем не були надані належні та допустимі докази оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку, у зв'язку з чим визначені в них суми грошових зобов'язань є узгодженими.
Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати зазначених грошових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями на загальну суму 189 668, 30 грн. відповідає ознакам, визначеним п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якого податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Колегія суддів звертає увагу, що на виконання вказаних вище норм ПК України позивачем складена податкова вимога форми «Ф» від 24.09.2021 № 0006738-1303-2506, яка була направлена за місцезнаходженням відповідача та вручена в листопаді 2023 року.
Доказів оскарження податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеними податковими зобов'язаннями відповідач не надав.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 189 668, 30 грн., який підлягає стягненню.
Доводи апелянта про сплату ним 07.11.2023 170 000,00 грн. колегія суддів оцінює критично, оскільки останні не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідна сума відсутня в інтегрованій картці платника податків, що підтверджується відповідним розрахунком та самою інтегрованою карткою, яка надана на виконання ухвали суду апеляційної інстанції.
Більше того, колегія суддів зазначає, що вказана сума боргу була сплачена відповідачем в період з жовтня 2020 року по 31.03.2021, тобто ще до виникнення податкового боргу у відповідача, що є предметом спору у даній справі.
Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку, встановленого ст. 102 ПК України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п.102.4 ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 ПК України.
З урахуванням того, що всі податкові повідомлення-рішення були сформовані 16.03.2021, а строк їх сплати згідно пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України становить 60 днів з дня вручення, то строк звернення до суду спливає в травні 2024 року.
Разом з тим, позивач звернувся з позовом у грудні 2023 року, а тому Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулось до суду з даним позовом у межах строку, встановленого ст.102 ПК України.
При цьому, решта доводів та заперечень апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Отже, рішення суду першої інстанції, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Оксененко О.М.