Справа № 580/3188/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА
14 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
за участю секретаря Дудин А.С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зазначення у довідці від 10.03.2025 №ФР47849/4 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 зменшення розмірів надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області оновлену довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року відмовлено у відкритті провадження.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
В судове засідання сторони не прибули, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов'язковою, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Справу розглянуто без фіксації судового процесу у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відмовляючи у відкритті провадження на підставі п.2 ч.1 ст.170 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично не згоден із належним виконанням відповідачем рішення у справі №580/12049/24 в частині розрахунку таких складових грошового забезпечення як надбавка за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії. За висновком суду першої інстанції позивач заявив у даному позові фактично ті самі позовні вимоги, що були предметом розгляду в адміністративній справі № 580/12049/24.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України право на звернення до суду та способи судового захисту і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Виходячи зі змісту цієї норми, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність судового рішення, яким завершено розгляд справи і набрання цим судовим рішенням законної сили.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, у тотожній справі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
При цьому тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Аналогічна позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 11 квітня 2018 року у провадженні 11-257заі18.
Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності. Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, принцип правової визначеності передбачає дотримання правила «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, який полягає в тому, що позивач, який порушив справу проти відповідача і отримав за результатами її розгляду остаточне рішення, не може ініціювати повторне судове провадження стосовно того ж самого відповідача, якщо судовий позов ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, або ж нова вимога могла бути складовою частиною попередньої у першому рішенні.
Тобто, за вказаним принципом, жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового до виконання рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового судового рішення. Res judicata є способом запобігання повторному розгляду справи та несправедливому відношенню до інших учасників судового процесу.
Колегія суддів звертає увагу, що предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під адміністративну юрисдикцію.
Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. Під підставою позову розуміються обставини, з яких витікає право вимоги позивача, на яких позивач їх засновує.
При зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 9901/433/18.
Верховний Суд у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17 вказав, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі №580/12049/24 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області оновлену довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 для перерахунку пенсії із зазначенням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, обчислених відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку пенсії.
Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у справі № 580/12049/24 є право позивача на отримання довідки про розмір грошового забезпечення з визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Порядок розрахунку інших складових грошового забезпечення позивача (одноразові, щомісячні) суд у мотивувальній та резолютивній частині рішення не визначав.
На виконання рішення суду відповідач виготовив та надав до ГУ ПФУ довідку від 10.03.2025 №ФР47849/4 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, в якій визначив розміри надбавки за особливості проходження служби (65%), надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15%) та премії (140%) з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а не на 01 січня 2023 року, як визначено в рішенні суду у справі №580/12049/24.
Колегія суддів звертає увагу, що у межах цієї справи позивач не погоджується з визначенням розміру надбавок та премії, розрахованих виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які визначені з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року (1762 грн) без врахування збільшення розміру перерахованого на виконання рішення суду у справі № 580/12049/24 посадового окладу та окладу за військове звання станом на 1 січня відповідного року.
Вказане питання не було предметом позовних вимог та судового розгляду у справі № 580/12049/24, , а тому такі позовні вимоги є новими.
Фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не розглядались та не досліджувались судом у межах справи №580/12049/24.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 05.03.2024 у зразковій справі № 380/19324/23 (провадження №Пз/990/6/23), яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024, Верховний Суд зазначив «оскільки рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі №380/18232/22 зобов'язано відповідача підготувати та надати до пенсійного органу довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень Постанови № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення перерахунку пенсії, без вказівки зазначення конкретного відсоткового значення (розміру) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, відсутні підстави для звернення позивача до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду».
У вказаному рішенні Верховний Суд звернув увагу, що з метою уникнення спорів через зазначення у довідках про розмір грошового забезпечення невідповідного (зменшеного) відсоткового значення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розглядаючи справи щодо визначення розміру посадового окладу і окладу за військовим званням відповідно до Постанови № 704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, суд в резолютивній частині рішення має вказувати, у якому розмірі (відсоткове значення) мають бути зазначені у довідках щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія.
Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у зразковій справі № 380/19324/23, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку та зазначив, що заявлені позовні вимоги спрямовані на виконання рішення суду у справі № 580/12049/24 та що у спірних правовідносинах наявні підстави для звернення позивача до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду.
Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 25 червня 2024 року справа № 340/5562/23, від 23 жовтня 2024 року у справі 160/14489/24.
Враховуючи наведене та положення КАС України та зважаючи, що вищезазначені вимоги позивача, щодо яких приймались рішення про відмову у відкритті провадження не є ідентичними вимогам, заявленим у цій справі та справі №580/12049/24, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду викладені в ухвалі суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 238, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю.Коротких