Справа № 320/18712/23 Головуючий у 1 інстанції - Горобцова Я.В.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
14 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОІНВЕСТКОМ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення № 29160/26-15-07-03-01-15 від 27 квітня 2023 року, яким за порушення п. 266.1 статті 266 та п.п. 266.7.5. п. 266.7 статті 266 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 176 881, 33 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 44 220, 33 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 29167/26-15-07-03-01-25 від 27 квітня 2023 року, яким за порушення п. 266.1 статті 266 та п.п. 266.7.5. п. 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (неподання декларації про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 - 2019 роки) донараховано штрафні санкції в сумі 1 020, 00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 29188/26-15-07-03-04-25 від 27 квітня 2023 року, яким за порушення п. 63.3 статті 63 Податкового кодексу України (неподання повідомлення за формою № 20 ОПП за 2017, 2019 роки) донараховано штрафні санкції в сумі 5 100, 00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 29191/26-15-07-03-04-25 від 27 квітня 2023 року, яким за порушення п. 134.1 статті 134, п. 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, статей 1, 4, 8, 9, 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову з грошового звітність в Україні» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств, в розмірі 201 198, 00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 50 300, 00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27 квітня 2023 року № 29188/26-15-07-03-04-25; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27 квітня 2023 року № 29160/26-15-07-03-04-25; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27 квітня 2023 року № 29167/26-15-07-03-04-25; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача у період з 20 березня 2023 року по 28 березня 2023 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» (код ЄДРПОУ 35482021), за результатами якої складено акт від 04 квітня 2023 року № 23589/ж5/26-15-07-03-04-21 (далі також - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем:
1) п.п. 134.1 п. 134.1 статті 134, п. 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), статей 1, 4, 8, 9, 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV в результаті чого, занижено податок на прибуток в загальній сумі 201 198, 00 грн., в тому числі по періодам: за 2023 рік в сумі 201 198, 00 грн.;
2) п.п. 4 п. 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08 липня 2010 року, п. 1 розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», щодо не подання звіту за серпень 2014 року;
3) п. 266.1 статті 266, пп. 266.7.5 п. 266.7 статті 266 ПК України, в результаті чого платником занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 176 881, 33 грн.;
4) пп. 266.7.5 п. 266.7 статті 266 ПК України неподання податкових декларацій по податку на нерухоме, відмінне від земельної ділянки за 2017, 2018, 2019 роки до ГУ ДПС у Волинській області (м. Луцьк);
5) п. 63.3 статті 63 ПК України та п. 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462) щодо неподання повідомлення ф. № 20 - ОПП у 2017, 2019 та 2023 роках.
На підставі наведених висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 27 квітня 2023 року № 29191/26-15-07-03-04-25, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства у розмірі 251 498, 00 грн., з яких за податковими та/або іншими зобов'язаннями у розмірі 201 198, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 50 300, 00 грн.;
- від 27 квітня 2023 року № 29188/26-15-07-03-04-25, яким до позивача застосовано штраф за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 5 100, 00 грн.;
- від 27 квітня 2023 року № 29160/26-15-07-03-04-25, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 221 101, 66 грн., з яких за податковими та/або іншими зобов'язаннями у розмірі 176 881, 33 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 44 220, 33 грн.;
- від 27 квітня 2023 року № 29167/26-15-07-03-04-25, яким до позивача застосовано штраф за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1 020, 00 грн.
Не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27 квітня 2023 року № 29188/26-15-07-03-04-25, № 29160/26-15-07-03-04-25 та № 29167/26-15-07-03-04-25 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач здійснює господарську діяльність та веде бухгалтерський облік у відповідності до вимог чинного законодавства.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється ПК України.
З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 Податкового кодексу України, було введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, статтею 266 ПК України врегульовано суб'єкти, об'єкти та порядок обчислення і сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
В силу підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт (підпункт 266.3.3. пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також - Закон № 1952-IV).
За визначенням, наведеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» було власником нерухомого майна:
- нежитлових приміщень, розташованих за адресою: місто Луцьк, вулиця Електроапаратна, будинок 3, площею 645.5 кв.м.; номер відомостей про речове право: 14644286, документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 128, виданий 24.05.2016;
- нежитлових приміщень, розташованих за адресою: місто Луцьк, вулиця Сагайдачного гетьмана, будинок 6, площею 2542.7 кв.м.; номер відомостей про речове право: 14644469, Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 131, виданий 24.05.2016.
Контролюючим органом в ході перевірки встановлено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за перевіряємий період ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» до ГУ ДПС у Волинській області (м. Луцьк) за 2017-2019 роки не нараховувався та не сплачувався, чим порушено п. 266.1 статті 266, пп. 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України.
Щодо вказаних тверджень податкового органу колегія суддів зазначає наступне.
ТОВ «Освіта-Плюс» та перший відділ державної виконавчої служби у м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області звернулися до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до ТОВ «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету», ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24 травня 2016 року.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 10 січня 2019 року у справі № 903/294/18, залишеного без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2019 року, позов ТОВ «Освіта-Плюс» та Перший відділ державної виконавчої служби у м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області - задоволено.
ТОВ «Освіта-Плюс» звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету», ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ», в якому просило: визнати недійсним фіктивний договір № 131 від 24 травня 2016 року купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 2542, 7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Сагайдачного, 6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 131.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 01 жовтня 2018 року у справі № 903/439/18, залишеного без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 січня 2019 року, позовні вимоги задоволено повністю.
За правилами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
З урахуванням змісту наведених вище судових рішень, колегія суддів звертає увагу, що позивач у звітному періоді не був власником спірної нежитлової нерухомості, оскільки правочини, відповідно до яких ТОВ «ПРОІНВЕСТКОМ» придбало нежитлові будівлі, були визнані недійсними судом.
Отже, станом на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27 квітня 2023 року № 29160/26-15-07-03-04-25 позивач відповідно до вимог підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України не мав статусу платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, стосовно нежитлових будівель, розташованих за адресами: місто Луцьк, вулиця Електроапаратна, будинок 3 та місто Луцьк, вулиця Сагайдачного гетьмана, будинок 6, оскільки останній не мав будь-яких речових прав на спірне нерухоме майно у зв'язку зі скасуванням підстав, на яких вони виникли.
Колегія суддів наголошує, що визначальним для сплати спірного у цій справі податку є саме обставини існування права власності на нерухоме майно, проте, такого права позивач не мав, з огляду на визнання правочинів нечинним господарським судом, які в силу вимог Цивільного кодексу України є недійсними з моменту їх вчинення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2023 року № 29160/26-15-07-03-04-25 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
При цьому, за вказаних вище обставин, у позивача не виникло і обов'язку з подачі до контролюючого органу податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2023 року № 29167/26-15-07-03-04-25 також є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 27 квітня 2023 року № 29188/26-15-07-03-04-25, яким за порушення п. 63.3 статті 63 Податкового кодексу України (неподання повідомлення за формою № 20 ОПП за 2017, 2019 роки) донараховано штрафні санкції в сумі 5 100, 00 грн., колегія суддів зазначає таке.
Для здійснення податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462) (далі також - Порядок № 1588).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 1588 платник податків зобов'язаний повідомляти про об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.
Положеннями пункту 8.2 Порядку № 1588 визначено, що об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Повідомлення за формою № 20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об'єкта оподаткування.
Основною метою запровадження форми № 20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об'єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).
Згідно з пунктом 8.4 Порядку № 1588 повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 10 до Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Тобто, повідомлення про об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП, подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об'єктом оподаткування. Довідник об'єктів оподаткування розміщено на офіційному сайті ДПС України.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, в супереч вимог Порядку № 1588 позивачем не були подані відповідні повідомлення за формою № 20-ОПП протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування речового права на таке майно.
Водночас, за правилами пункту 117.1 статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривен.
Таким чином, до позивача за неподання повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП за 2017 рік та 2019 рік мають бути застосовані штрафні санкції у розмірі 1020 гривен.
Між тим, спірним податковим повідомленням-рішенням від 27 квітня 2023 року № 29188/26-15-07-03-04-25, всупереч вимог пункту 117.1 статті 117 ПК України, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 5 100, 00 грн., а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 27 квітня 2023 року № 29188/26-15-07-03-04-25 та необхідність його скасування.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у акті перевірки та відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.