Справа № 320/24090/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.
14 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи судді періодів роботи на посаді слідчого та половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та здійсненні перерахунку щомісячного грошового утримання судді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи на посаді судді - 25 років 7 місяців, роботу на посаді слідчого - 7 років 1 місяць, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців, всього - 35 років 3 місяці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання суддів на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII у розмірі 80 (вісімдесят) відсотків суддівської винагороди працюючого судді вищого спеціалізованого суду.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач безпідставно не врахував позивачу вищевказаний період навчання та період роботи на посаді слідчого до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці у більшому відсотковому розмірі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 половини періоду навчання на денній формі в Одеському державному університеті імені І. І. Мечнікова на юридичному факультеті з 01.09.1972 по 23.06.1977 та періоду проходження служби в органах внутрішніх справ на посаді слідчого з 01.08.1977 по 15.09.1984 до стажу, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди із зарахуванням до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці: половини періоду навчання на денній формі в Одеському державному університеті імені І. І. Мечнікова на юридичному факультеті з 01.09.1972 по 23.06.1977 та періоду проходження служби в органах внутрішніх справ на посаді слідчого з 01.08.1977 по 15.09.1984.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року та від 02 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 вперше була обрана на посаду судді Суворовського районного суду міста Одеси 09.04.1990, в період дії Закону СРСР від 04.08.1989 № 328-I "Про статус суддів в СРСР", вимоги діяли з 01.12.1989 до 10.02.1993 при обранні суддів на посаду вперше.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.11.2015 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
На заяву позивача від 10.04.2024 про нарахування та виплату їй щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди працюючого судді, відповідач листом від 29.04.2024 № 16896-16206/Г-02/8-2600/24 повідомив, що законодавчих підстав для обчислення грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків немає.
Не погодившись з відмовою у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції на підставі аналізу обставин справи в контексті наведеного в рішенні нормативного регулювання дійшов висновку, що половина періоду навчання позивача за денною формою в Одеському державному університеті імені І. І. Мечнікова на юридичному факультеті, а також проходження служби на посаді слідчого підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на одержання та визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Тому дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу довічного грошового утримання є протиправними.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Згідно з частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
За приписами частин першої та другої статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Водночас абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому при обчисленні стажу, який дає право на відставку, окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 зазначеного закону, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково. Тобто до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18 зазначено, що частину другу статті 137 Закону про судоустрій 2016 року потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач зарахував до стажу роботи позивача на посаді судді виключно періоди роботи суддею, що становить 25 років 1 місяць 21 день.
Разом з тим, ОСОБА_1 працювала суддею Суворовського районного суду м. Одеси з 09 квітня 1990 року по серпень 1993 року, суддею Одеського обласного суду (Апеляційного суду Одеської області) - з серпня 1993 року по травень 2005 року; суддею, заступником голови судової палати у цивільних справах, секретарем судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва - з травня 2005 року по лютий 2011 року; суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - з лютого 2011 року по грудень 2015 року.
У загальному розмірі стаж роботи на посаді судді становить 25 років 7 місяців, що також встановлено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі № 753/1488/16-а.
Позивач у період з 01.09.1972 по 23.06.1977 навчалася за денною формою в Одеському державному університеті імені І. І. Мечнікова на юридичному факультеті, а з 01.08.1977 по 15.09.1984 проходила службу в органах внутрішніх справ на посаді слідчого.
На підставі наведеного судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанцій про те, що половина періоду навчання позивача за денною формою в Одеському державному університеті імені І. І. Мечнікова на юридичному факультеті, а також проходження служби на посаді слідчого підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на одержання та визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Так, за доводами апеляційної скарги відповідач наполягає на тому, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 29 квітня 2024 року № 16896-16206/Г-02/8-2600/24 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні вимог КАС України та має роз'яснювальний характер, не породжує жодних прав та обов'язків для позивача та наданий у порядку Закону України «Про звернення громадян».
У контексті наведених доводів колегія суддів зауважує, що позивач не оскаржує вищезазначене рішення пенсійного органу, позаяк предметом спору у цій справі є визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу стаж роботи, а також зобов'язання здійснити перерахунок та виплачувати призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Виходячи зі змісту апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу, що остання не містить жодних обґрунтувань щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, а лише виклад обставин справи, які зазначені у листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 29 квітня 2024 року № 16896-16206/Г-02/8-2600/24.
Колегія суддів зазначає, що згідно частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В даному випадку апелянтом у апеляційній скарзі не зазначено жодних доводів щодо невірного розрахунку судом першої інстанції загального стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячного довічного грошового судді у відставці, його відсоткового значення та зарахування половини періоду навчання на денній формі в Одеському державному університеті імені І. І. Мечнікова на юридичному факультеті з 01.09.1972 по 23.06.1977 та періоду проходження служби в органах внутрішніх справ на посаді слідчого з 01.08.1977 по 15.09.1984.
Оскільки у апеляційній скарзі відсутні доводи щодо зазначеної позовної вимоги, колегія суддів не вважає за потрібне надавати оцінку висновкам суду першої інстанції в цій частині.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із пунктом 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 пункту 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан