Справа № 320/5309/25 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.
14 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення, яке оформлене довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про тимчасову придатність до військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
- зобов'язати військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 вжити заходів щодо внесення змін до рішення, яке оформлене довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про тимчасову придатність до військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме вказати діагноз "Радикулопатія 14-S1 зліва на фоні ускладненого остеохондрозу попереково-крижового відділів хребта з протрузіями L3-L4, L5-S1, екструзією L3-14 міжхребцевих дисків, компресією корінців (за даними МРТ ПВХ від 1.03.2024); у вигляді помірного парезу лівої ступні, переважно вираженого в розгиначах, стійкого вираженого больового синдрому із стато-динамічними порушеннями, м'язево-тонічними проявами. На підставі статті 23-а, 47-В, 24 графи ІІ Розладу хвороб, графи ТДВ Б Наказ МОУ №402-08 Непридатний до військової служби".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів досудового врегулювання спору, що у спірних правовідносинах є обов'язковим у силу положень пунктів 3.3, 3.4 глави 3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам законодавства та прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року та 18 квітня 2025 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Законодавством, яке підлягає застосуванню у площині спірних правовідносин є Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (далі - Закон № 2801-XII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України (далі - МОУ) від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 2801-XII законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.
Так, статтею 70 Закону № 2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2008 року затверджено Положення № 402.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема військовослужбовців до військової служби.
Відповідно до підпункту 1.2 розділу ІІ Положення № 402 Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Згідно з абзацами 1-3 пункту 2.1 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до абзаців 1-3 пункту 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:
- Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
- ВЛК регіону;
Пунктом 2.3 розділу І Положення № 402 передбачено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
На ЦВЛК покладається, зокрема організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України (абзац 1 підпункту 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення № 402).
Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до підпункту 2.4.3 пункту 2.4 розділу І Положення № 402, за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК, організованих при військових частинах, які дислокуються на території регіону, незалежно від підпорядкування.
Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 розділу І Положення № 402, на ВЛК регіону покладаються, зокрема: організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення, поповнення, що прибуває для комплектування Збройних Сил України, з метою правильного розподілу його за родами військ, військовими частинами (кораблями), підрозділами та військовими спеціальностями, а також кандидатів на навчання за військовими спеціальностями з урахуванням стану здоров'я та фізичного розвитку.
Відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз'яснення з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК;
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (підпункт 2.4.6. пункту 2.4 розділу І Положення № 402).
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10. пункту 2.4 розділу І Положення № 402).
Відповідно до підпункту 2.5.1. пункту 2.5. розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
За підпунктом 2.6.3 пункту 2.6. розділу І Положення № 402 на госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається: проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення; ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів; проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження; проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичної служби військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності закладу охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров'я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров'я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК. Рекомендації штатних ВЛК щодо організації лікувально-діагностичної роботи в цілях військово-лікарської експертизи є обов'язковими для виконання.
За підпунктом 2.6.4 пункту 2.6. розділу І Положення № 402 госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право: приймати постанови відповідно до цього Положення; перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи в закладах охорони здоров'я (установах) і у військових частинах, дислокованих у гарнізоні; залучати до роботи на правах членів комісії медичних та військових фахівців за запитом голови ВЛК.
Відповідно до пункту 2.7 розділу І Положення № 402, на ВЛК Десантно-штурмових військ покладається: медичний огляд військовослужбовців Десантно-штурмових військ, кандидатів на навчання у ВВНЗ, резервістів частин (підрозділів) Десантно-штурмових військ за наявністю медичних показань - поповнення з числа військовозобов'язаних та військовослужбовців, яке прибуває у з'єднання з ТЦК та СП, з інших родів військ (сил), ВВНЗ; аналіз та узагальнення результатів огляду військовослужбовців Десантно-штурмових військ.
У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК Десантно-штурмових військ встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення згідно з главою 21 розділу II цього Положення.
ВЛК приймає постанови, наведені в главі 20 розділу II цього Положення. Постанови ВЛК Десантно-штурмових військ розглядаються, переглядаються, контролюються, скасовуються, затверджуються штатною ВЛК регіону в порядку, установленому цим Положенням.
Згідно з пунктами 3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров'я.
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Зі змісту наведених вище норм Положення № 402 випливає, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення № 402 з метою визначення придатності за станом здоров'я до військової служби військовослужбовців та установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.
До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
З огляду на вищезазначене встановлено, що особи мають право звернутися до ВЛК регіону для проведення повторного або контрольного медичного огляду, а у разі не згоди з рішенням ВЛК регіону звернутися зі скаргою до ЦВЛК. При цьому, Положенням № 402 передбачено алгоритм оскарження постанов ВЛК, за яким постанови позаштатної ВЛК оскаржуються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності. Згідно з п. п. 2.4.10. Положення №402 визначено, що постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Отже, законодавством встановлено обов'язковий досудовий порядок оскарження постанов позаштатних ВЛК з попереднім зверненням до штатних ВЛК.
У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Разом з цим, постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Отже, в судовому порядку оскаржуються лише постанови ВЛК регіонів або ЦВЛК.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовними вимогами про визнання протиправним рішення, яке оформлене довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про тимчасову придатність до військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тобто, предметом судового оскарження є рішення позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, доказів оскарження рішення позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 до штатної ВЛК регіону ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) матеріали справи не містять.
Згідно з частиною четвертою статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
У Рекомендації №R(86) Комітету міністрів державам-членам Ради Європи від 16 вересня 1986 року стосовно заходів із недопущення і скорочення надмірного робочого навантаження на суди пропонується сприяти примиренню сторін як поза судовою системою, так і до або під час судового розгляду (передбачати, разом із відповідними стимулами, процедури примирення до судового провадження або інші способи врегулювання спорів поза рамками судового провадження), а також визначити органи поза судовою системою, до яких сторони зможуть звертатися для розв'язання позовних спорів на невеликі суми і в питаннях деяких конкретних галузей права.
Виходячи з аналізу викладених норм та правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 26 березня 2020 року у справі №1.380.2019.002643 досудове врегулювання спору - це вчинення сукупності дій, за допомогою яких юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків.
Разом з тим, позивачем не надано та не зазначено про наявність доказів його звернення для обов'язкового досудового врегулювання спору, заявленого у цій справі.
Пунктом 4 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов'язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення позовної заяви на підставі пункту 4 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан