П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/40602/24
Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 10.03.2025 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області про:
- визнання протиправними дій ГУПФ України в Одеській області щодо відмови йому - ОСОБА_1 , у перерахунку та виплаті основної державної пенсії, на підставі прямої дії ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на перше січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 60%, тобто як добуток 5 мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності;
- зобов'язання ГУПФ України в Одеській області провести йому - ОСОБА_1 , перерахунок та виплату основної державної пенсії, на підставі прямої дії ч.3 ст. 59 Закону №796-ХІІ, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на перше січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 60%, тобто як добуток 5 мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності, починаючи з 08 листопада 2024 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності згідно ч.3 ст. 59 Закону №796-XII, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня поточного року, проте отримав відмову. На переконання позивача, такі дії відповідача є протиправними та суперечать чинному законодавству, оскільки з урахуванням рішення Конституційного Суду від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ) 2019 він має право на перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ч.3 ст. 59 Закону №796-XII, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що заява позивач складена в довільній формі та не відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року (далі - Порядок №22-1). Оскільки позивачем не було дотримано порядку подання документів для перерахунку пенсії, а ГУПФ України розглянуло заяву у порядку Закону України "Про звернення громадян" листом №30974-29776/ В-02/8-1500/24 від 19 листопада 2024 року.
Щодо суті порушеного питання зазначив, що позивач не має права на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, оскільки він займав посаду пожежника під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що не відноситься до категорії осіб, передбаченої ч.3 ст. 59 Закону №796-XII. Таким чином, ГУПФ України в Одеській області не порушувало прав, свобод та інтересів позивача, а діяло лише на підставі норм чинного законодавства України.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст. 59 Закону №796-XII.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області провести ОСОБА_1 з 08 листопада 2024 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до норми ч.3 ст. 59 Закону №796-XII.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- позивачем не було дотримано порядку подання документів для перерахунку пенсії, а тому ГУПФ України в Одеській області розглянуло заяву позивача у порядку Закону України "Про звернення громадян" та надало лист №30974-29776/ В-02/8-1500/24 від 19 листопада 2024 року. Тобто, ГУПФ України в Одеській області були дотримані вимоги, визначені Законом України "Про звернення громадян". Оскільки позивач займав посаду пожежника під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (доказ додається), що не відноситься до зазначеної категорії передбаченої ч.3 ст. 59 Закону №796-ХІІ, а тому для обчислення пенсії виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати підстави відсутні;
- згідно із пенсійним законодавством України прийняття рішень про поновлення виплати пенсії, про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії відноситься виключно до компетенції Пенсійного фонду. Відтак, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та є такими, що суперечать нормам діючого законодавства.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , та особою з інвалідністю 2 групи (посвідчення серії НОМЕР_2 від 17 листопада 1998 року).
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 31 липня 2019 року має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 1 категорії.
Сторонами не заперечується, що позивач перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону №796-XII.
08 листопада 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою за вхід. №29776/В-1500-24, в якій просив здійснити перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ч.3 ст. 59 Закону №796-XII зі змінами відповідного рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 №1-р(ІІ)/2019.
ГУПФ України в Одеській області листом №30974-29776/ В-02/8-1500/24 від 19 листопада 2024 року повідомило позивача про те, що згідно з ч.3 ст. 59 Закону №796-XII, особам, зокрема тим, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Оскільки, він не відноситься до зазначеної категорії для обчислення пенсії виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати підстави відсутні.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як особа, яка має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та є ветераном органів внутрішніх справ, підпадає під дію ч.3 ст. 59 Закону №796-XII та має право на перерахунок пенсії по інвалідності з урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова ГУПФ України в Одеській області у перерахунку пенсії позивача є безпідставною з мотивів її прийняття.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII, Рішенню Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 у справі №3-14/2019.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Статтею 22 Конституції України також передбачено те, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно ст. 47 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 59 Закону №796-XII (у редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року №231-V) передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до ст. 51 цього Закону.
Згідно ч.2 ст. 53 Закону №796-XII військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Відповідно ч.3 ст. 53 Закону №796-XII особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, ч.3 ст. 59 Закону №796-XII (до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ) регулювала саме порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII статтю 59 Закону №796-XII викладено у новій редакції: "Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону".
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності та членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII в частині внесених змін, згідно Прикінцевих та перехідний положень, набрав чинності з 01 жовтня 2017 року.
Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій ч.3 ст. 59 Закону №796-XII свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, внісши зміни до ч.3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, дія ст. 59 Закону №796-XII (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч.3 ст. 59 Закону №796-XII не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової служби", яке міститься у положеннях ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях ч.3 ст. 59 Закону №796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним.
Отже, цим Рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч.3 ст. 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У Рішенні Конституційного Суду України наголошується, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень ст.ст. 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
При цьому, Конституційний Суд України наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за ч.3 ст. 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
"Отже, військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності", - підкреслюється у Рішенні Суду.
На думку Конституційного Суду України законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тому право позивача на перерахунок пенсії врегульовано саме з моменту набрання рішенням суду законної сили, а саме з 25 квітня 2019 року.
Крім того, колегія суддів зазначає, відповідно довідки Управління міністерства внутрішніх справ в Одеській області Управління Державної пожежної охорони №891 позивач виконував роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС в місті Чорнобиль з 01 травня 1987 року по 14 липня 1987 року на посаді пожежника.
Як вбачається з посвідчення №018767 від 30 червня 2015 року, видане МВС України в Одеській області, позивач має право на пільги встановлені для ветеранів органів внутрішніх справ.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач як особа, яка має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та є ветераном органів внутрішніх справ, підпадає під дію ч.3 ст. 59 Закону №796-XII та має право на перерахунок пенсії по інвалідності з урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що положення ч.3 ст. 59 Закону №796-XII в частині "дійсної строкової" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 у справі №3-14/2019, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі відповідно до ч.3 ст. 59 Закону №796-XII.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі №818/1610/18.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на позовну заяву, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 15 травня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.