П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29805/24
Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 25.03.2025 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії перерахованої на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі №420/13759/24 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від 16 лютого 2024 року №ЮО105922 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2021 року, починаючи з 01 лютого 2021 року (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) без обмеження її максимальним розміром з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії перерахованої на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі №420/14302/24 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16 лютого 2024 року №ЮО105922 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року, починаючи з 01 лютого 2022 року (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) без обмеження її максимальним розміром з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії перерахованої на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року по справі №420/14358/24 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16 лютого 2024 року №ЮО105922 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, починаючи з 01 лютого 2023 року (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) без обмеження її максимальним розміром з урахуванням виплачених сум.
Рішення набрало законної сили 03 грудня 2024 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року зобов'язано ГУПФ України в Одеській області надати до суду у 10-ти денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року по справі №420/29805/24.
14 березня 2025 року до суду надійшов звіт ГУПФ України в Одеській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/29805/24 в обґрунтування якого зазначено наступне.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року по справі №420/29805/24 ОСОБА_1 11 грудня 2024 року проведено перерахунок пенсії на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року по справі №420/13759/24 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 лютого 2024 року №ЮО105922 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2021 року, починаючи з 01 лютого 2021 року (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) без обмеження її максимальним розміром з урахуванням виплачених сум, та перерахунок пенсії на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року по справі №420/14302/24 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16 лютого 2024 року №ЮО105922 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року, починаючи з 01 лютого 2022 року (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) без обмеження її максимальним розміром з урахуванням виплачених сум, та перерахунок пенсії на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року по справі №420/14358/24 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16 лютого 2024 року №ЮО105922 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, починаючи з 01 лютого 2023 року (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) без обмеження її максимальним розміром з урахуванням виплачених сум.
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року становив 43 385,59 грн. Сума доплати за період з 01 лютого 2021 року по 31 грудня 2024 року з урахуванням фактично виплачених сум складає 211 304,72 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01 лютого 2021 року по 31 грудня 2024 року в сумі 211 304,72 грн. буде здійснена після виділення коштів з Державного бюджету України на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року прийнято звіт ГУПФ України в Одеській області від 14 березня 2025 року про виконання судового рішення у справі №420/29805/24.
Встановлено ГУПФ України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №420/29805/24 в частині виплати заборгованості в сумі 211 304,72 грн.
Зобов'язати ГУПФ України в Одеській області подати протягом трьох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року по справі №420/29805/24 в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості в сумі 211 304,72 грн.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду, в порядку ст. 383 КАС України по справі №420/29805/24 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року) в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні від 25 березня 2025 року зосередився на частині звіту в який йдеться про виплату заборгованості в сумі 211 304,72 грн., хоча з матеріалів справи виходить, що спірне питання виникло через припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року в повному обсязі та без обмеження пенсії максимальним розміром, згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №420/29805/24, яке набрало законної сили. Можливо зробити висновок, що з 01 січня 2025 року відповідачем припинено виконання рішення Одеського окружного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №420/29805/24, а саме обмеження пенсії позивача. Тобто це і є факт протиправного невиконання відповідачем дій зобов'язального характеру на користь позивача.
Щодо твердження відповідача у звіті, що обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 виникли із прийняттям та виконанням ГУПФ України в Одеській області Постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (далі - Постанова №1), то ця Постанова була прийнята вже після ухвалення та виконання рішення суду в частині нарахування присудженої пенсії. В справі №420/29805/24, рішення по якої прийняте 31.10.2025 року не повинно та не могло вирішуватися питання щодо Постанови №1, яке постановлено лише 03 січня 2025 року. Прийняття нових законів та інших правових актів не може бути підставою для скасування, переглядання, зупинення судового рішення, яке вже набрало законної сили.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що після проведеного відповідачем перерахунку виникла заборгованість за період з 01 лютого 2021 року по 31 грудня 2024 року з урахуванням фактично виплачених сум складає 211 304,72 грн. Вказана сума позивачу не виплачена. Тому, відповідно до приписів ч.11 ст. 382-3 КАС України суд вважав за необхідне встановити ГУПФ України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №420/29805/24 в частині виплати заборгованості позивачу в сумі 211 304,72 грн. З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду, в порядку ст. 383 КАС України по справі №420/29805/24 задоволенню не підлягає.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, ч.2 ст. 14, 77, ч.ч.1, 2 ст. 382 КАС України, Постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами України та є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч.2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Обов'язковість судових рішень закріплено також ст. 370 КАС України.
Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз.3 п.2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абз.2 п.3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абз.5 пп.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013).
У пп.2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Верховний Суд у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17 додатково роз'яснив, що означає "обов'язковість судового рішення". Зазначив, що це стан, за якого таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначені ст. 382 КАС України.
Так, ч.ч.1, 2 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, після надання звіту про виконання судового рішення у суду є декілька варіантів: прийняття звіту за наслідком його розгляду або, у разі невиконання судового рішення, встановлення нового строку подання звіту та накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу.
Для прийняття судом звіту суб'єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб'єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року становив 43 385,59 грн. Сума доплати за період з 01 лютого 2021 року по 31 грудня 2024 року з урахуванням фактично виплачених сум складає 211 304,72 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу, що вищезазначений розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії ОСОБА_1 у сумі доплати 211 304,72 грн. не є документом, що підтверджує виплату суми заборгованості.
Доказів здійснення саме виплати вказаної суми пенсії матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, пенсійним органом не надано до суду доказів на виконання судового рішення по справі №420/29805/24 у повному обсязі, що правильно встановлено судом першої інстанції.
Крім того колегія суддів зазначає, що фінансування пенсії позивачу здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та фінансування таких виплат не залежить від волі вказаного суб'єкта. Виділення ж коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2019 року у справі №560/523/19, від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 та від 01 лютого 2022 року у справі №420/177/20. У вказаних рішеннях Верховний Суд дійшов висновку про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Щодо обмеження пенсії позивача з 01 січня 2025 року відбулося на виконання Постанови №1.
Так, вказаною постановою КМУ встановлено, зокрема, що 1. Установити, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України: "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто, дії відповідача, що полягають у обмеженні розміру пенсії позивача, пов'язані наразі із виконанням Постанови №1, а не з виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №420/29805/24 в частині виплати позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром.
Правовідносини щодо виплати позивачеві пенсії з обмеженням розміру в січні 2025 року врегульовані ст. 46 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX "Про Державний бюджет України па 2025 рік" та Постановою №1 і не були предметом спору у справі №420/29805/24.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до приписів ч.11 ст. 382-3 КАС України встановити ГУПФ України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №420/29805/24 в частині виплати заборгованості позивачу в сумі 211 304,72 грн.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спірного питання та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 15 травня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.