П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8745/24
Категорія:106000000 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту: 26.12.2024 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення суми податкового боргу,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі - в/ч) НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди за період з 02 листопада 2022 року по 08 грудня 2023 року;
- зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди, за період з 02 листопада 2022 року по 08 грудня 2023 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 та в період з 02 листопада 2022 року по 16 квітня 2023 року, з 23 травня 2023 року по 29 травня 2023 року, з 20 червня 2023 року по 25 вересня 2023 року, з 07 жовтня 2023 року по 08 грудня 2023 року брав участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України. Відтак, позивач вважає, що має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова №168). Дії відповідача щодо відмови у виплаті вказаної винагороди позивач вважає протиправними.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на позов.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди за період з 02 листопада 2022 року по 08 грудня 2023 року; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди, за період з 02 листопада 2022 року по 08 грудня 2023 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- відповідно довідки позивач в період з 02 листопада 2022 року по 16 квітня 2023 року з 23 травня 2023 року по 29 травня 2023 року, з 20 червня 2023 року по 25 вересня 2023 року, з 07 жовтня 2023 року по 08 грудня 2023 року, брав участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи на території Донецької області;
- підставою для видачі довідки є накази командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №306 від 02 листопада 2022 року, №106 від 16 квітня 2023 року, №43 від 23 травня 2023 року, №149 від 29 травня 2023 року, №171 від 20 червня 2023 року, №270 від 25 вересня 2023 року, №282 від 07 жовтня 2023 року, №350 від 08 грудня 2023 року. Зазначена довідка є належним документом та підтверджує фактичну участь позивача у виконанні бойових завдань, що, безсумнівно, є підставою для нарахування додаткової винагороди, передбаченої для осіб, які брали участь у таких заходах;
- позивачем було надано посвідчення учасника бойових дій серія № НОМЕР_2 , видане 20 вересня 2023 року, що є ще одним доказом безпосередньої участі його у бойових діях під час збройного конфлікту;
- незважаючи на те, що зазначена довідка про безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України була належним чином долучена до позову та підтверджена відповідними супроводжуючими документами: переліком додатків додатних до позовної заяви та описом вкладення у цінний лист (номер поштового відправлення 0100198667727) суд першої інстанції не врахував ці обставини;
- суд першої інстанції не вказав, що довідка, подана позивачем, була відсутня чи мала будь-які недоліки. Навпаки зазначено що, згідно зі ст. 19 КАС України, зазначений спір належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства;
- звернуто увагу суду, що акт про відсутність додатку до позовної заяви, на який посилається Миколаївський окружний адміністративний суд у своєму рішенні, не містить дати складання та відсутній в матеріалах справи електронного кабінету в системі ЄСІТС, не надходив Позивачу та його представнику. Більше того, процесуальне рішення суду не містить посилань на дату та номер такого акту, що свідчить про його відсутність станом на день ухвалення оскаржуваного рішення суду;
- неналежне виконання професійних обов'язків працівниками Миколаївського окружного адміністративного суду щодо сканування та завантаження матеріалів справи у підсистему «Електронний суд» не можуть слугувати підставою для відмови задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України у військовому званні майстра-номера обслуги 2 гармати 2 артилерійського взводу артилерійської батареї 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
В період з 02 листопада 2022 року по 16 квітня 2023 року, з 23 травня 2023 року по 29 травня 2023 року, з 20 червня 2023 року по 25 вересня 2023 року, з 07 жовтня 2023 року по 08 грудня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08 грудня 2023 року №350 позивача було звільнено з військової служби.
Додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн, передбачену Постановою №168 за безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, ОСОБА_1 протягом проходження служби у в/ч НОМЕР_1 не отримував.
09 лютого 2023 року позивач звернувся до відповідача з рапортом , з проханням провести перевірки підстав недонарахування належних йому виплат. Відповіді на зазначений рапорт не отримав.
31 березня 2023 року та 08 серпня 2024 року представником позивача були направлені адвокатські запити до в/ч НОМЕР_1 з вимогою про проведення розрахунків згідно чинного законодавства.
Проте відповіді на зазначені запити відповідач не надав, що і стало причиною звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що накази про виплату позивачу додаткової грошової винагороди за період служби з 02 листопада 2022 року по 16 квітня 2023 року, з 23 травня 2023 року по 29 травня 2023 року, з 20 червня 2023 року по 25 вересня 2023 року, з 07 жовтня 2023 року по 08 грудня 2023 року командуванням в/ч НОМЕР_1 не видавалися.
Крім того, канцелярією Миколаївського окружного адміністративного суду складено акт про відсутність додатку до позовної заяви, а саме: копії Довідки про безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України №320 від 24 лютого 2024 року.
Обов'язок у відповідача з виплати позивачеві суми додаткової винагороди виникає лише в разі отримання належного підтвердження факту участі останнього безпосередньо у виконанні бойових завдань, або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони. При цьому перебування позивача у службовому відрядженні зазначених фактів не доводить.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.4 ст. 2, ст. 40 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII, ст. 1, ч.ч.1, 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ, п.п.1, 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/а/29.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, здійснює Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно ч.4 ст. 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно ч.ч.1, 4 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації" в Україні введений воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
У постанові від 22 листопада 2023 року у справі №520/690/23 Верховний Суд констатував: "текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови №168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав".
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Так, з вищенаведеної правової норми вбачається, що відповідно п.1 Постанови №168 підставою для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень є те, що військовослужбовці:
1) беруть безпосередню участь у бойових діях;
2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Наявність однієї із наведених вище підстав повинна бути підтверджена документально.
Тобто, за відсутності документального підтвердження неведених вище обставин право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100 000 грн не виникає.
Згідно п.2-1 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29 (далі - Окреме доручення), яке застосовується з 01 червня 2022 року та визначає умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.
Відповідно п.1 Окремого доручення, під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей та ін.
Згідно п.3 Окремого доручення, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, визначається на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій, рапорту командиру підрозділу.
Постановою №168 визначено 2 види додаткових доплат до грошового забезпечення військовослужбовців під час дії воєнного стану:
- до 30 000 грн - військовослужбовцям, що обраховуються пропорційно, виходячи із календарного періоду проходження служби військовослужбовцем, тобто для отримання грошових коштів по даній категорії, військовослужбовцю за розрахунковий місячний період необхідно фактично нести службу;
- до 70 000 грн (без урахування попередніх 30 000 грн) військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів протягом місяця.
Згідно п.п.5, 6 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. або 30 000 грн. здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Аналіз вищеназваних нормативно-правових актів свідчить, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода військовослужбовцю Збройних Сил України збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, який перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів (виконання завдань у складі сил та засобів здійснення заходів тощо).
Отже, для визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень відповідно до Постанови №168, необхідно встановити докази безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів.
З матеріалів справи вбачається, для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях позивач до матеріалів справи надав:
- посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_1 серія НОМЕР_3 ;
- витяг із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 08 грудня 2023 року №350 про звільнення з військової служби в запас за ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи);
- довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи на території Донецької області, від 26 лютого 2024 року №320.
Разом з тим, колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій, рапорту командиру підрозділу, які б підтвердили безпосередню участь військовослужбовця ОСОБА_1 у бойових діях в період служби з 02 листопада 2022 року по 16 квітня 2023 року, з 23 травня 2023 року по 29 травня 2023 року, з 20 червня 2023 року по 25 вересня 2023 року, з 07 жовтня 2023 року по 08 грудня 2023 року.
Тобто, відсутній факт безпосередньої участі позивача в бойових діях або заходах, який не спростовано доводами апеляційної скарги.
Окрім того, накази про виплату позивачу додаткової грошової винагороди за період служби з 02 листопада 2022 року по 16 квітня 2023 року, з 23 травня 2023 року по 29 травня 2023 року, з 20 червня 2023 року по 25 вересня 2023 року, з 07 жовтня 2023 року по 08 грудня 2023 року командуванням в/ч НОМЕР_1 не видавалися.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 суми додаткової винагороди у вказаний період.
При цьому, перебування позивача у службовому відрядженні зазначених фактів не доводить.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 15 травня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.