справа № 212/4090/24 Головуючий у суді І інстанції: Слободянюк А.В.
провадження №22-ц/824/7105/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
15 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Стрижеуса А.М., Болотова Є.В., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Македона Олександра Андрійовича, який діє в інтересах Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути заборгованість за Договором про надання банківських послуг б/н «Monobank» від 05 січня 2019 року у розмірі 46 808,02 грн, яка становить заборгованість за тілом кредиту станом на 11 лютого 2024 року, та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що monobank - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом, яким є платіжні картки monobank. Особливістю проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.
Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Позивач вказує, що умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал банк» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням http://www/monobank.ua/terms. Витяг з Умов та Тарифи та паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank додаються до позову.
05 січня 2019 року відповідач підписав Анкету-заяву, яка разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продукту monobank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспорту споживчого кредиту опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua./terms, та тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомлений та отримав примірники у мобільному додатку зазначених вище документів, що складають договір та зобов'язалась виконувати його умови.
На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 45 000,00 грн у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 . Відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитним договором від 05 січня 2019 року щодо погашення заборгованості за кредитом у строки та розмірах, визначених умовами договору.
Станом на 11 лютого 2024 року заборгованість за кредитним договором становить 46 808,02 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 46 808,02 грн, заборгованість за пенею 0,00 грн, заборгованість за порушення грошового зобов'язання в сумі 0 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Македон О.А., в інтересах Акціонерного товариства «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також просив судові витрати покласти на відповідача.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.
Зазначав, що підписавши анкету-заяву ОСОБА_2 підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники в мобільному додатку. Також підтвердила, що вищевказані документи їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Вважає посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку Банку, що саме ці Умови і правила розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними є безпідставними, оскільки вони не грунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), а тому у відповідача виникла заборгованість.
Зазначав також, що відповідачем не висловлювалось жодних заперечень з приводу наявної заборгованості, контррозрахунку заборгованості не надано.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що розрахунок заборгованості на який посилається банк, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Інших доказів на підтвердження існування заборгованості, зокрема, виписки за картковим рахунком відповідача, відкритим в АТ «Універсал банк», банком суду надано не було, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та заборгованості, що заявлена до стягнення, у зв'язку з чим, позбавлений можливості належним чином перевірити видачу банком відповідачу кредитних коштів, користування відповідачем кредитними коштами та внесення останньою грошових коштів на погашення кредитної заборгованості.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлено, що 05.01.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 05.01.2019 року.
Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
До позовної заяви позивач додав Анкету-заяву, яка містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу (а.с. 13).
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг (п. 2).
Відповідно до п. 3 анкети-заяви, відповідач підтвердила, що ознайомилась з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку, що складають договір та зобов'язалась виконувати його умови. Окрім цього, відповідачка беззастережно погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти її про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6).
Відповідно до п. 11 анкети-заяви усе листування щодо цього договору відповідачка просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 05.01.2019 року, станом на 11.02.2024 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 46 808,02 грн (а.с. 6-12).
Також, позивачем до матеріалів справи долучено: витягу з Умов і правил обслуговування рахунків фізичної особи, (а.с. 14-26); роздруківку паспорту споживчого кредиту чорної картки monobank (а.с. 27-31), завірену позивачем копію паспорта відповідача (а.с. 32-33); картку платника податків відповідача (а.с. 34); банківську ліцензію № 92 від 10.10.2011 року (а.с. 36); виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо АТ «Універсал Банк» (а.с. 37); витяг зі статуту АТ «Універсал Банк» (а.с. 38-39).
Відповідно до п. 2.1 розділу I Умов і правил обслуговування фізичних осіб, затверджених рішенням Правління ПАТ «Універсал банк», банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов договору, в тому числі платіжної картки «Master Card», та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.
У п.п. 5.3, 5.8.1 п. 5 розділу I вказаних Умов визначено, що клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в мережі Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій.
Для надання послуг банк видає клієнту картку (платіжну картку). Платіжна картка передається клієнту не активованою, активується банком при додаванні інформації з картки на мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації клієнта при проведенні операцій з використанням картки при активації картки встановлюється ПІН-код, який є аналогом власноручного підпису клієнта (п.п. 2.4, 2.5 розділу II Умов).
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. п. 5 Розділу ІІ Умов і правил ліміт кредитування та строк дії встановлюється згідно умов зазначених в цьому Договорі. Ліміт до використання розраховується та встановлюється, виходячи з внутрішніх процедур Банку, та зазначається Клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування.
Відповідно до п.п. 5.5. форма надання Кредиту: поновлюваний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.
Однак, доказів того, чи було задоволено заяву відповідачки та відкрито поточний рахунок, чи було видано їй за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму, вказану у додатку, матеріали справи не містять.
Крім того, на момент розгляду справи судом першої інстанції, у матеріалах справи також були відсутні докази і щодо здійснення будь-якого руху коштів по рахунку, який просила відкрити відповідачка при підписанні анкети-заяви.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність підстав для стягнення заявленої позивачем суми, оскільки позивачем не надані належні та допустимі докази фактичного отримання відповідачем коштів, використання коштів, період користування та повернення цих коштів.
Як вже встановлено судом, анкета-заява від 05.01.2019 року містить лише анкетні дані відповідачки, її контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Вказана анкета не містить даних про розмір кредитних коштів.
У розрахунку заборгованості зазначено, що розмір заборгованості за наданим кредитом станом на 11.02.2024 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 46 808,02 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20.
Відтак, розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом отримання кредитних коштів та їх повернення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі, на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитом, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та докази відкриття кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції мав би можливість перевірити розмір кредитної заборгованості.
Проте під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості.
В оцінці поведінки та способу ведення справ банком суд апеляційної інстанції враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.
Посилання у апеляційній скарзі на доведеність факту укладення сторонами кредитного договору у електронній формі на висновки суду першої інстанції не впливають, оскільки сам по собі факт укладення кредитного договору ще не свідчить про порушення позичальником умов його виконання, виникнення заборгованості та її розмір.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не надав суду контррозрахунку суми заборгованості, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк», оскільки позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження порушення боржником своїх зобов'язань та їх розміру, а також надання позивачем коштів боржнику.
Інші доводи апеляційної скарги представника АТ «Універсал Банк» висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача не було порушено відповідачем.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Македона Олександра Андрійовича, який представляє інтереси Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «15» травня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді А.М. Стрижеус
Є.В. Болотов