15 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/30904/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року (суддя Царікова О.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови позивачеві у звільненні з військової служби на підставі пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу»; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт позивача від 28 серпня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі пп. г п. 2 ч .4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти відповідне рішення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді рапорту позивача від 28.08.2024 про звільнення з військової служби на підставі пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу». Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 28 серпня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що рапорт позивача від 28.08.2024 залишився нерозглянутим Військовою частиною НОМЕР_1 , а тому у спірних правовідносинах має місце протиправна бездіяльність відповідача.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що підстави для звільнення зі служби ОСОБА_1 відсутні.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить службу в зв'язку з мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 28 серпня 2024 року було подано на ім'я командира 3 взводу охорони 1 роти НОМЕР_2 батальйону охорони Військовій частині НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» та не бажанням проходити подальшу військову службу в Збройних Силах України.
На адвокатський запит представника ОСОБА_1 . Військова частина НОМЕР_1 листом від 19.10.2024 повідомила адвоката, що наразі відповідними службами військової частини розглядається рапорт ОСОБА_1 , про результати розгляду питання щодо звільнення з військової служби буде повідомлено у встановленому порядку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 12 цієї статті встановлено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема: необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I чи II групи, за умови що така особа є членом сім'ї військовослужбовця першого ступеня споріднення та відсутності інших членів сім'ї, які здійснюють постійний догляд.
Користуючись наданим законом правом ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку з наявністю батька - інваліда ІІ групи.
Як встановив суд першої інстанції, на час розгляду справи відповідач не розглянув поданий ОСОБА_1 рапорт, у зв'язку з чим зобов'язав його розглянути.
В апеляційній скарзі, натомість, відповідач зазначає про відсутність правових підстав для звільнення ОСОБА_2 зі служби.
Суд апеляційної інстанції вважає за неможливе надати оцінку таким доводам відповідача, адже в основу оскаржуваного рішення лягли висновки щодо протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту позивача від 28.08.2024.
При цьому військова частина не надала до суду апеляційної інстанції належні докази зворотного, відтак є неспростованим висновок суду першої інстанції, що рапорт ОСОБА_1 не розглянутий відповідачем.
Тільки після розгляду рапорту позивач має можливість зрозуміти підстави та мотиви прийняття командиром ВЧ НОМЕР_1 певного рішення та, користуючись власним розсудом, погодитись з ним або оскаржити відповідне рішення в установленому законом порядку.
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року в адміністративній справі № 160/30904/24 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 15 травня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 15 травня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова